Постанова

Іменем України

02 травня 2018 року

м. Київ

справа № 401/2142/16-ц

провадження № 61-16816св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат ФілоненкоОлександр Валентинович, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року у складі судді Баранець А. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Єгорової С. М., Дуковського О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. 10 червня 2016 року відбулось залиття її квартири внаслідок пориву труби холодного водопостачання в туалеті квартири № 24, власником якої є ОСОБА_5, у зв'язку чим їй була завдана матеріальна шкода.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 завдану їй майнову шкоду в розмірі 11 154 грн, з яких 10 324 грн - вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, 700 грн - оплата за складання звіту про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт та 130 грн - вартість ремонту побутової техніки.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану затопленням квартири у сумі 11 154 грн, з яких: 10 324 грн - відшкодування вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, 130, 00 грн - ремонт та сушка побутової техніки, 700 грн - плата за складання звіту про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з доведеності вини відповідача у заподіянні позивачу матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири та наявності підстав для її відшкодування у відповідності до вимог частини першої статті 1166 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оцінюючи в сукупності надані та досліджені докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що внаслідок пориву труби у квартирі АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5, відбувся витік води з подальшим затопленням квартири позивачки. При цьому, відповідно до положень частини другої статті 1166 ЦК України, відповідачем не доведено того, що затоплення відбулось не з її вини.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Філоненко О. В., просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити ОСОБА_4 у позові, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі представник відповідача заперечував її вину в затопленні квартири ОСОБА_4, натомість вказував на вину комунального підприємства «Житлосвіт 2012» (далі - КП «Житлосвіт 2012»). Суди частково прийняли до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо обставин затоплення та не врахували відповідальність житлово-експлуатаційної контори (далі - ЖЕК) за планову перевірку стану загального стояка у квартирі ОСОБА_5 Ремонтні роботи щодо встановлення розгалужень від стояка, з якого власне і відбувся витік води, здійснювали працівники ЖЕКу. Зазначав про невідповідність акту про затоплення від 10 червня 2016 року вимогам додатку № 4 до пункту 2.3.6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Крім того вказував, що позивачкою не доведено розмір шкоди, завданої затопленням її квартири. Звіт про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, складений ПП Виробничо-комерційним Агенством «Ріко-Інвест», не є належним та допустимим доказом.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2017 року, ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_4, вказував на наявність вини ОСОБА_5 у залитті квартири позивача внаслідок встановлення додаткових відгалужень, що відповідачем у процесі розгляду справи не спростовано. Також вказував на те, що акт про затоплення від 10 червня 2016 року підписаний відповідачем особисто і на момент його складання у ОСОБА_5 не виникло зауважень щодо його змісту і форми. Крім того, відповідачка під час розгляду справи не заперечувала та не спростувала розмір збитків.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до вимог частини статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

Актом від 10 червня 2016 року, складеним виконуючим обов'язки головного інженера ОСОБА_8 та слюсарем-сантехніком ОСОБА_7 КП «Житлосвіт 2012», в присутності мешканців квартир АДРЕСА_1, 11 та АДРЕСА_2, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, встановлено, що внаслідок пориву труби холодного водопостачання в туалеті квартири АДРЕСА_2 відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3. У квартирі АДРЕСА_1 було залито кухню, зал, ванну кімнату, меблі, килим та побутову техніку (а. с. 7).

Відповідно до звіту про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, складеного ПП Виробничо-комерційним Агенством «Ріко-Інвест» 21 червня 2016 року, вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт квартири АДРЕСА_1, складає 10 324 грн. (а. с. 8-16).

Вартість понесених ОСОБА_4 витрат за визначення розміру заподіяної шкоди та відновлювальних ремонтно-будівельних робіт у розмірі 700 грн підтверджується рахунком від 15 червня 2016 року № 2487, квитанцією про сплату від 29 червня 2016 року та актом прийому-передачі (а. с. 21-22).

Згідно товарного чеку від 10 червня 2016 року ОСОБА_4 сплатила 130 грн за ремонт системного блока та сушку монітора, клавіатури, ноутбука та комп'ютерної миші (а. с. 23).

Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, як. особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.

Стаття 322 ЦК України зобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що власник зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

Згідно зі статтею 151 ЖК Української РСР та абзацу 5 пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року (з наступними змінами), власник зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Таким чином, обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством України принципів змагальності й диспозитивності саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Доводи касаційної скарги про те, що залиття квартири позивачки відбулось з вини КП «Житлосвіт 2012» у зв'язку з неналежним виконанням ним ремонтних робіт, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Посилання заявника на невідповідність вимогам законодавства України акту про залиття від 10 червня 2016 року та звіту про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, складеного ПП Виробничо-комерційним Агенством «Ріко-Інвест» від 21 червня 2016 року, правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки указаний акт підписано особисто ОСОБА_5 без зазначення зауважень щодо його форми і змісту, а доказів іншого розміру заподіяної шкоди, ніж указано у звіті, відповідачкою суду не надано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача і врахувавши, що ОСОБА_5, як власник квартири, з якої відбувся витік води, не довела відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування та заявником в процесі розгляду справи не спростовані, а також переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін на підставі частини третьої статті 401 ЦПК України, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року було зупинено виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, то виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат ФілоненкоОлександр Валентинович, залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 березня 2017 року залишити без змін.

Виконання рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 січня 2017 року поновити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б.І. Гулько

Д.Д. Луспеник