Історія справи

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 2027/12970/12

провадження № 61-6999св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , арбітражний керуючий Лялюк Василь Михайлович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Лариса Євгеніївна,

особа, яка подала апеляційну скаргу - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Бровченка І. О., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2012 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «П-1», загальною площею 210,7 кв. м на АДРЕСА_1 , посвідченого 07 серпня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л. Є (далі - приватний нотаріус ХМНО Васікова Л.Є.), реєстраційний номер № 7132, укладений між Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати право власності на це майно за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Позов мотивований тим, що спірне приміщення відчужено ліквідатором ВАТ «АТП-16357» незаконно, оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 11березня 2008 року скасоване, а провадження у цій справі припинено.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом і просив визнати за ним право власності на спірну нежитлову будівлю.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 придбав спірне нерухоме майно у ФОП ОСОБА_1 , який набув права власності на законних підставах, тому набувача не може бути позбавлено права власності на придбане майно на законних підставах. Майно придбано на підставі відплатного договору, грошові кошти за майно повністю сплачено в сумі 53 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 01 червня 2013 року у первісному і зустрічному позовах відмовлено.

Відмовивши в позовах, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з пропуском позовної давності та не надав доказів, що скасоване або визнане недійсним рішення держреєстратора.

Відмовивши в зустрічному позові, суд виходив з того, що право ОСОБА_2 підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріально, правочин зареєстрований у державному реєстрі правочинів, право власності за ОСОБА_2 зареєстроване в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно..

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада, як особа, яка не була стороною та не брала участі у справі, звернулася з апеляційною скаргою, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким первісний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській областіта ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 червня 2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради, як особи, яка не брала участі у справі, на рішення Московського районного суду міста Харкова від 01 червня 2013 року закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав і обов`язків Харківської міської ради. Харківська міська рада не була учасником правовідносин, з яких виник спір. Оскаржуване рішення не містить висновків про права та обов`язки Харківської міської ради у відповідних правовідносинах. У цій справі суд вирішував питання щодо визнання недійсності договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «П-1» загальною площею 210,7 кв. м, та визнання на неї права власності. Правовий зв`язок між вимогами Харківської міської ради щодо земельної ділянки та вимогами заявленими у первісному та зустрічному позовах відсутні, тому зазначеним судовим рішенням права та інтереси Харківської міської ради не порушені.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

01 квітня 2019 року Харківська міська рада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, просила ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до апеляційного суду для розгляд апеляційної скарги по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним встановленням обставин справи, які мають значення для справи. Суд незаконно закрив провадження за апеляційною скаргою з підстав пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

ОСОБА_2 на сьогодні є власником нежитлової будівлі літ. «П-1», набув це право неправомірно, оскільки неправомірним є набуття права власності попереднім власником майна.

Право власності у позивача на нежитлову будівлю літ. «П-1» за адресою: АДРЕСА_2 впливає на обов`язки Харківської міської ради, пов`язані з розглядом та вирішенням питання щодо оформлення земельної ділянки, зокрема її продажу, у порядку передбаченому частиною другою статті 134 ЗК України.

Харківський окружний адміністративний суд у справі № 820/4084/18 зобов`язав Харківську міську раду розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0338 га, з метою подальшого її придбання для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, яка належить заявнику на праві власності на підставі оскаржуваного правочину.

Доводи інших учасників справи

10 травня 2019 року надійшов відзив від ОСОБА_2 , просив касаційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав і обов`язків Харківської міської ради, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана норма права визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд зазначає, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване Харківською міською радою рішення суду першої інстанції не стосувалося її прав і обов`язків. Рішення не містить висновків щодо Харківської міської ради.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновок, що суд першої інстанції не вирішував питання про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки обставин у справі, а також незгоди із судовим рішенням.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко