Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.05.2019 року у справі №2011/11072/12

Постанова

Іменем України

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2011/11072/12-ц

провадження № 61-8717св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 04 квітня 2013 року у складі судді Гайдук Л. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 11 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 47Ф- СК -400 ДІУ, згідно з яким йому наданий кредит у сумі 557 000,00 грн строком до 11 вересня 2038 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11 березня

2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 укладений договір поруки

№ 47Ф- СК-400/z1, відповідно до умов якого остання зобов`язалась відповідати перед банком у тому ж обсязі, що й боржник.

Починаючи з березня 2012 року ОСОБА_1 систематично не виконує зобов`язання з повернення належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.

Станом на 22 червня 2012 року заборгованість складає 519 429,30 грн, із яких:

478 091,78 грн - строкова заборгованість за кредитом; 9 283,32 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 26 926,43 грн - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом; прострочена заборгованість за комісією за користування кредитом - 3 471,66 грн, 553,40 грн - пеня за прострочену заборгованість за користування кредитом; 826,78 грн - пеня за прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом - 128,03 грн, пеня за прострочену заборгованість за комісією за користування кредитом; 3 % річних, нараховані за прострочену заборгованість за кредитом - 50,74 грн; 3 % річних, нараховані за прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом - 165,72 грн, інфляційні втрати нараховані за прострочену заборгованість за користування кредитом - 13,92 грн, інфляційні втрати нараховані за прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом - 45,55 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «ВТБ Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 519 429,30 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі

519 429,30 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому сума заборгованості підлягає стягненню з нього та поручителя.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено принцип диспозитивності, оскільки досліджено лише матеріали справи, які вказують на наявність заборгованості, проте не встановлено наявність вимоги кредитора до боржника про повернення суми боргу. Крім того, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 чи його представника про розгляд справи судом апеляційної інстанції 22 лютого 2019 року.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду та встановлені обставини

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2018 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 27 грудня 2018 року справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2013 року призначено до розгляду на

23 січня 2019 року 15 год 30 хв.

23 січня 2019 року у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справу відкладено на 13 лютого 2019 року 14 год 50 хв.

13 лютого 2019 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коваленко І. П. (доповідач) справу відкладено на 22 лютого 2019 року 10 год 45 хв.

У матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення судом ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на 22 лютого 2019 року, що відповідно до вимог

статті 128 ЦПК України свідчить про неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 . Отже, відсутні докази належного і завчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання судом апеляційної інстанції, в якому ухвалено рішення.

Нормативно-правове обґрунтування

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно із положеннями статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

За правилами частини першої статті 130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня

2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Викладене вище свідчить про те, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права, а висновки суду про стягнення коштів є передчасним, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 372 ЦПК України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

ЄСПЛ у своїх рішення неодноразового наголошував на тому, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Ці принципи, які охоплюють усі аспекти процесуального законодавства Договірних Сторін, також застосовуються в конкретній сфері вручення сторонам судових документів, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що визначає конкретну форму вручення документів (див. рішення у справі «Авотіньш проти Латвії» [ВП] ( [GC]), заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016). Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року). Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

Враховуючи, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом, тому з метою забезпечення права на справедливий суд, гарантованого Конвенцією, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наявності зазначених підстав, суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини четвертої статті 401 ЦПК України, скасовує оскаржувані судового рішення у попередньому судовому засіданні без призначення справи до судового розгляду.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 401, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик