ПостановаІменем України17 листопада 2021 рокум. Київсправа № 755/17323/19провадження № 61-436св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Синельникова Є. В.,суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),Шиповича В. В.,
учасники справи:позивач - ОСОБА_1,представник позивача - ОСОБА_2,відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р.,Невідомої Т. О.,ВСТАНОВИВ:Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитним вкладом та відсотків за користування депозитним вкладом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 березня 2013 року між нею таПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № SAMDN25000733818756 (вклад "Стандарт на 12 місяців"), відповідно до якого вона передала банку депозитний вклад у розмірі 9 900,00 доларів США під 9,75 % річних з періодом нарахування - 1 місяць, на строк - 365 днів. Крім того, 15 березня 2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № SAMDN80000733818256 (вклад "Універсальний"), відповідно до якого вона передала банку депозитний вклад у розмірі 100,00 доларів США під 9,25 % річних з періодом нарахування - 1 місяць, на строк - 366 днів.14 червня 2018 року у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства змінено назву із ПАТ КБ "Приватбанк" на АТ КБ "Приватбанк".ОСОБА_1 зазначала, що 24 грудня 2018 року вона на адресу банку направила лист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів, який було отримано останнім 26 грудня 2018 року. Однак01 лютого 2019 року АТ КБ "Приватбанк" листом повідомило її, що
АТ КБ "ПриватБанк" було вимушено припинити свою діяльність на території Автономної Республіки Крим у м. Севастополі відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 06 травня 2014 року №260.Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути зАТ КБ "Приватбанк" на свою користь суму вкладу за договором № SAMDN25000733818756 вклад "Стандарт" від 15 березня 2013 року у розмірі
9900,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить у розмірі
248 629,70грн та суму вкладу за договором № SAMDN80000733818256 вклад "Універсальний" від 15 березня 2013 року у розмірі 100,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить у розмірі 2 511,40 грн; проценти за договором № SAMDN25000733818756 вклад "Стандарт" від 15 березня 2013 року за період з 15 березня 2013 рокупо 15 березня 2019 року у розмірі 5 791,50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить у розмірі 145 448,34 грн; проценти за договором № SAMDN80000733818256 вклад "Універсальний" від 15 березня 2013 року за період з 15 березня 2013 року по 15 березня 2019 року у розмірі
55,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить у розмірі1 393,80 грн.Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу
за договором від 15 березня 2013 року № SAMDN25000733818756(вклад "Стандарт") у розмірі 9 900,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 248 629,70 грн.Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 проценти за договором від 15 березня 2013 року № SAMDN25000733818756 (вклад "Стандарт") за період з 15 березня 2013 року по 15 березня 2019 рокуу розмірі 5 208,57 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило130 808,55 грн.
Стягнуто з АТ КБ на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договоромвід 15 березня 2013 року № SAMDN80000733818256 (вклад "Універсальний") у розмірі 100,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило2 511,40 грн.Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 проценти за договором від 15 березня 2013 року № SAMDN80000733818256 (вклад "Універсальний") за період з 15 березня 2013 року по 15 березня 2019 року у розмірі 49,90 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило1 253,19 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів про виконання обов'язку щодо повернення коштів, нарахування і виплати нарахованих відсотків, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих відсотків за укладеними депозитними договорами є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.Вимоги щодо стягнення процентів за депозитними вкладами підлягають часткову задоволенню, оскільки24 грудня 2018 року позивачем на адресу відповідача направленолист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів, який отримано представником відповідача 26 грудня 2018 року, а тому строк дії договорів припинився 28 грудня 2018 року. Крім того, 25 квітня 2017 року протоколом Комітету управління активами і пасивами Приватбанкз 04 травня 2017 року змінив відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті та встановив процентну ставку по знов укладеним та пролонгованим вкладам фізичних осіб: рахунок
"До запитання" - 0,01 % річних.Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року змінено. Викладено мотивувальну частину рішення у редакції указаної постанови.Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем доведено, що між нею та банком виникли договірні відносини на підставі договорів банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за депозитними договорами.Договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ ФК "Фінілон" без участі кредитора ОСОБА_1, а також відсутня письмова згода ОСОБА_1 на його укладення, указаний договір в силу положень статей
513,
520,
521,
1059 ЦК є нікчемним, а тому відповідно до положень статей
215,
216,
236 ЦК України не породжує юридичних наслідків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводиУ січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаАТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункти 1,3 та4 частини
2 статті
389 ЦПК України, пункт 8 частини першоїстатті
411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутній жодний належний доказ, який би підтверджував наявність заборгованості банку перед позивачем, починаючи з 17 листопада 2014 року і тим самим спростовував би існування договору переведення боргу з ТОВ "ФК "Фінілон". Навпаки, матеріали справи містять належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують факт переведення боргу (в тому числі і щодо позивача) на ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який ніким не оскаржувався та не був визнаний судом недійсним.У порушення норм процесуального права, суди першої та апеляційної інстанцій на підтвердження факту укладення договорів, внесення коштів та розміру заборгованості відповідача перед позивачем прийняли за належні, допустимі та достовірні докази копії документів, які навіть не дозволяють належним чином їх прочитати і які не є таким для підтвердження зазначених фактів чи обставин.Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачем не було надано ні оригіналів договорів, оригіналів квитанцій чи будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження наявності факту заборгованості банку перед позивачем.У порушення приписів статті
51 ЦПК України суд не залучив належного відповідача - ТОВ "ФК "Фінілон" до розгляду справи.Крім того, заявник вважає, що мотивувальні частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яка була змінена, та оскаржуваної постанови в частині встановлення факту нікчемності договору переведення боргу
від 17 листопада 2014 року є незаконними та необґрунтованими, ухвалені судом першої та апеляційної інстанції за неправильного застосування норм матеріального права (статті
513,
520,
521,
1059 ЦК України).Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу за позовом
ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк ", третя особа - ТОВ "Фінансова компанія "Фінілон", про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитним вкладом та відсотків за користування депозитним вкладом призначено до судового розгляду.Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником - ОСОБА_2, на касаційну скаргуАТ КБ "ПриватБанк", у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № SAMDN25000733818756 (вклад "Стандарт на 12 місяців"), відповідно до якого ОСОБА_1 передала банку депозитний вклад у розмірі 9 900,00 доларів США під 9,75 % річних з періодом нарахування - 1 місяць, на строк - 365 днів (а. с. 9-10, т. 1).Крім того, 15 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № SAMDN80000733818256 (вклад "Універсальний"), відповідно до якого ОСОБА_1 передала банку депозитний вклад у розмірі 100,00 доларів США під 9,25 % річних з періодом нарахування - 1 місяць, на строк - 366 днів (а. с. 12-14, т. 1).14 червня 2018 року у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства змінено назву ПАТ КБ "ПриватБанк" на АТ КБ "ПриватБанк".24 грудня 2018 року ОСОБА_1 на адресу АТ КБ "ПриватБанк" направлено лист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів який отримано представником банку 26 грудня 2018 року (а. с. 16-26, т. 1).01 лютого 2019 року АТ КБ "Приватбанк" листом повідомило ОСОБА_1, що АТ КБ "Приватбанк" було вимушено припинити свою діяльність на території Автономної Республіки Крим у м. Севастополі, відповідно до вимог постанови Правління НБУ від 06 травня 2014 року № 260 (а. с. 27-28, т. 1).
Позиція Верховного СудуЧастиною
3 статті
3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Згідно з частиною
2 статті
389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною
2 статті
389 ЦПК України.Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині
3 статті
3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог частин
1 і
2 статті
400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частинами
1 ,
2 та
5 статті
263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до положень статей
526,
530,
598,
599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей
526,
530,
598,
599 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.За змістом положень статті
631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.Відповідно до частини
1 статті
1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 частини
1 статті
1058 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття
1060 ЦК України).Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття
1061 ЦК України).Отже строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття
612 ЦК України).Відповідно статті
610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 5 постанови Правління НБУ "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банки, у перелік яких входить іАТ КБ "Приватбанк", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити НБУ.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина
1 статті
12 ЦПК України).Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першоїстатті
81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті
81 ЦПК України.
Частиною
6 статті
81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Згідно із частиною
1 статті
76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина
1 статті
77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття
79 ЦПК України).Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина
1 статті
80 ЦПК України).
У частині
1 статті
89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Змінюючи рішення суду першої інстанції та вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено, що між нею та банком виникли договірні відносини на підставі договорів банківського вкладу та відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за депозитними договорами.Статтею
513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.Беручи до уваги, що депозитний договір між сторонами укладено у письмовій формі, який містить умови про їх двостороннє волевиявлення; відсутність підтвердження поширення Умов та Правил надання банківських послуг
АТ КБ "ПриватБанк" на відносини, які виникли за цим договором, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що передбаченістаттею
205 ЦК України положення про мовчазну згоду не застосовуються до правовідносин сторін.Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним таТОВ ФК "Фінілон" укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті
520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон", а тому саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується з висновками викладеними у постановах Верховного Суду
від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) у подібних правовідносинах.Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.Щодо доводів касаційної скарги про не доведення позивачем факту укладення вказаних депозитних договорів, то колегія суддів зазначає, що суди при вирішенні цієї справи забезпечили повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім наданим сторонами доказам. Крім того, доводи банку про неукладання депозитних договорів з позивачем суперечать посиланням АТ КБ "ПриватБанк" на факт переведення боргу (в тому числі і щодо позивача) на ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року. При цьому слід зазначити про те, що банк не надав доказів відсутності між сторонами договірних відносин, та відсутність вкладу на рахунку банку.Інші докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями
77,
78,
79,
80,
89,
367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Відповідно до частини
1 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини
1 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Щодо клопотання АК КБ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке надійшло до суду у листопаді 2021 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені статтями
403,
404 ЦПК України.Відповідно до частини
1 статті
404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.Клопотання АК КБ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить обґрунтування виключної правової проблеми та інших підстав, що свідчить про відсутність передбачених статтею
403 ЦПК України підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду питання передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями
400,
409,
410,
416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:У задоволенні клопотання акціонерного товариства "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.Постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий Є. В. СинельниковСудді: О. В. БілоконьО. М. ОсіянС. Ф. Хопта
В. В. Шипович