Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2020 року у справі №760/28302/18

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 760/28302/18-ц

провадження № 61-12464св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - адвокат Руденко Дмитро Володимирович,

треті особи: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", товариство з обмеженою відповідальністю Агентство мандрування "Глобус",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2018 року по вул. Ползунова, 14/18 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Mazda CX-7", номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя, та транспортного засобу "BMW", номерний знак НОМЕР_2,

який належить товариству з обмеженою відповідальністю Агентству мандрування "Глобус" (далі - ТОВ Агентство мандрування "Глобус"),

під керуванням водія ОСОБА_2, унаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 визнав вину, що підтверджується власноручно написаною розпискою від 08 червня 2018 року, згідно з якою він зобов'язався у повному обсязі сплатити вартість ремонту його транспортного засобу, що свідчить про врегулювання сторонами порядку відшкодування завданої шкоди.

10 червня 2018 року проведено огляд його транспортного засобу, складено акт детального огляду транспортного засобу та рахунок фактуру на суму 29 086,93 грн за ремонт ходової частини, рахунок фактуру на суму 76 884,61 грн за ремонт кузовної частини, акт виконаних робіт про огляд автомобіля на суму 225,00 грн.

У зв'язку з тим, що транспортний засіб "BMW", номерний знак НОМЕР_2, був застрахований у приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК"), 14 червня 2018 року проведено повторний огляд транспортного засобу "BMW" за участю залученої страховою компанією особи. На станції технічного обслуговування проведено та оплачено ремонт транспортного засобу "Mazda CX-7", номерний знак НОМЕР_1, на загальну суму 101 545,40 грн.

При цьому не замінено пошкоджений ліхтар, вартістю 12 015,75 грн, вартість якого також підлягає стягненню з ОСОБА_2, тобто загальна вартість проведеного ремонту та майбутніх витрат на відшкодування шкоди становить 114 161,15 грн.

26 червня 2018 року суб'єктом оціночної діяльності товариством

з обмеженою відповідальністю "Естімейт Плюс" складено звіт № 3978 про незалежну оцінку з визначенням вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "Mazda CX-7", номерний знак НОМЕР_1, у результаті його пошкодження, який складає 104 834,95 грн.

19 липня 2018 року ПрАТ "УПСК" виплатила йому суму страхового відшкодування у розмірі 42 000,00 грн, а одразу після ДТП ОСОБА_2 сплатив йому 100 доларів США, що еквівалентно 2 800,00 грн, тому з останнього на його користь підлягає стягненню сума у розмірі 69 361,15 грн.

10 жовтня 2018 року на адресу ОСОБА_2 цінним листом з описом вкладення направлена вимога про сплату суми, витраченої на ремонт транспортного засобу, яку не було виконано.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з ОСОБА_2 на його користь 69 586,15 грн на відшкодування майнової шкоди та 675,00 грн витрат вартості огляду транспортного засобу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року у складі судді Оксюти Т. Г. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 69 586,15 грн на відшкодування майнової шкоди, витрати вартості огляду автомобіля у розмірі 675,00 грн та 703,37 грн судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог,

а його звернення до страховика і одержання страхового відшкодування

у розмірі, який не відшкодовує завдану шкоду у повному обсязі,

не припиняє зобов'язання між сторонами, оскільки відповідач прийняв

на себе зобов'язання сплатити повну вартість ремонту автомобіля на станції технічного обслуговування, про що ним складено відповідну розписку. Розмір завданої майнової шкоди визначений з урахуванням суми страхового відшкодування та сплачених відповідачем 100 доларів США.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року

та перший і другий абзаци резолютивної частини вказаного рішення доповнено індивідуальним податковим номером відповідача.

У січні 2020 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вказаного заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.

ОСОБА_2 оскаржив заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року у загальному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року у складі судді Сержанюка А. С. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 червня 2019 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Суханової Є. М., зокрема, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Руденка Д. В., про залучення

до участі у справі третьої особи задоволено частково.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи ПрАТ "УПСК".

У решті вимог заяви відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Нежури В. А., залучено до участі

у справі в якості третьої особи ТОВ Агентство мандрування "Глобус.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року скасовано

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 057,50 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ Агентством мандрування "Глобус", тому не є володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілою особою. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише володільцем джерела підвищеної небезпеки у регресному порядку. Вказане підтверджується довідкою ТОВ Агентства мандрування "Глобус" від 27 березня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_2 станом на 08 червня 2018 року займав посаду заступника директора ТОВ Агентства мандрування "Глобус", а транспортний засіб "BMW", номерний знак НОМЕР_2, закріплено за ним з метою використання в службових цілях. При цьому власноручно написана розписка ОСОБА_2 від 08 червня 2018 року про зобов'язання у повному обсязі сплатити вартість ремонту транспортного засобу "Mazda CX-7", номерний знак НОМЕР_1, як і сплата ним 100
доларів США позивачу, не є правовою підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає те, що: судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України, зокрема, судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено зібрані у справі докази, а також встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, яка в силу пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України є малозначною, проте Верховний Суд погоджується з доводами заявника про наявність підстав для розгляду справи судом касаційної інстанції, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України), а також справа має виняткове значення для заявника (підпункт в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).

Витребувано цивільну справу № 760/28302/18-ц із Солом'янського районного суду м.

Києва.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", товариство з обмеженою відповідальністю Агентство мандрування "Глобус", про відшкодування майнової шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ТОВ Агентством мандрування "Глобус". Апеляційний суд безпідставно врахував довідку ТОВ Агентства мандрування "Глобус" від 27 березня 2020 року, підписану особою, яка не мала таких повноважень. При цьому порушено порядок подання доказів до апеляційного суду і неможливість подання їх до районного суду (стаття 83 ЦПК України).

Також суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не врахував складену відповідачем розписку від 08 червня 2018 року, в якій сторонами врегульовано порядок ремонту транспортного засобу.

Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/1585/15-ц (провадження № 61-2383св18); від 25 червня 2020 року у справі № 910/4926/19.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 червня 2018 року по вул. Ползунова, 14/18 у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу "Mazda CX-7", номерний знак НОМЕР_1, який зареєстровано за дружиною позивача - ОСОБА_3, та транспортного засобу "BMW", номерний знак НОМЕР_2, який належить на праві власності ТОВ Агентству мандрування "Глобус", під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Вказане підтверджується власноручно написаною ОСОБА_2 розпискою від 08 червня 2018 року та не оспорюється учасниками справи.

При цьому зі змісту розписки вбачається, що відповідач зобов'язався оплатити ремонт транспортного засобу "Mazda CX-7", номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 10).

10 червня 2018 року проведено огляд транспортного засобу "Mazda CX-7", номерний знак НОМЕР_1, складено акт детального огляду транспортного засобу та рахунок фактуру № 1102440_РФ_066606 на суму 29 086,93 грн за ремонт ходової частини, рахунок фактуру № 1102446_РФ_066614 на суму 76 884,61 грн за ремонт кузовної частини, акт виконаних робіт про огляд автомобіля № 1102435_ВН_087235 на суму 225,00 грн (а. с. 16-19).

14 червня 2018 року на СТО був проведений огляд автомобіля за участю залученої страховою компанією особи - ТОВ "Естімейт Плюс", що підтверджується актом виконаних робіт від 14 червня 2018 року № 1103059_ВН_087844 на суму 450,00 грн разом з копією квитанцій (а. с. 22-23).

За заявою ПрАТ "УПСК" суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Естімейт Плюс" 14 червня 2018 року складено акт огляду транспортного засобу (а. с. 39-40).

26 червня 2018 року ТОВ "Естімейт Плюс" складено звіт № 3978 про незалежну оцінку з визначенням вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "MazdaCX-7", номерний знак НОМЕР_1, у результаті його пошкодження, згідноз яким вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 104 843,95 грн (а. с. 44).

19липня 2018 року на відшкодування цивільної відповідальності застрахованого транспортного засобу автомобіля "BMW", номерний знак НОМЕР_2, ПрАТ "УПСК" згідно з платіжним дорученням № 1098 виплатила на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 42 000,00 грн (а. с. 47).

При цьому після ДТП відповідач сплатив ОСОБА_1 100 доларів США, що є еквівалентом 2 800 грн та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

10 серпня 2018 року на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення направлена вимога про сплату залишку витраченої на ремонт автомобіля суми у розмірі 69 658,47 грн (а. с. 13-15).

Відповідно до довідки ТОВ Агентства мандрування "Глобус" від 27 березня 2020 року ОСОБА_2 станом на 08 червня 2018 року займав посаду заступника директора товариства та за ним було закріплено транспортний засіб "BMW", номерний знак НОМЕР_2, з метою використання його в службових цілях (а. с. 195).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржене судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України).

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, підтверджується також відомостями

з Єдиного державного реєстру судових рішень (постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року у справі № 760/15569/18).

Судом апеляційної інстанції встановлено факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ Агентством мандрування "Глобус" на момент вчинення ДТП, яка сталася у робочий час, що підтверджується довідкою ТОВ Агентства мандрування "Глобус", у якій також зазначено про те, що транспортний засіб "BMW", номерний знак НОМЕР_2, закріплено за відповідачем з метою його використання у службових цілях (а. с. 195).

Зазначене спростовує доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не працював у ТОВ Агентстві мандрування "Глобус".

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог до нього, оскільки він керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, тому саме ТОВ Агентства мандрування "Глобус" як володілець транспортного засобу має нести обов'язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником. При цьому позивач не заявив клопотання про залучення до участі в справі як відповідача власника джерела підвищеної небезпеки, яким була заподіяна шкода - ТОВ Агентства мандрування "Глобус".

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), про те, що володілець транспортного засобу має нести обов'язок з відшкодування шкоди, завданої її працівником.

Враховуючи зазначене, рішення апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги, ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), у постановах: від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/1585/15-ц (провадження № 61-2383св18); від 25 червня 2020 року у справі № 910/4926/19, є безпідставними, оскільки у наведених заявником постановах та оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду встановлено різні фактичні обставини справи та відповідно застосовано різні норми права.

Посилання касаційної скарги на порушення порядку подання доказів

до суду апеляційної інстанції, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом було залучено до участі у справі третіх осіб: ПрАТ "УПСК" та ТОВ Агентство мандрування "Глобус" (а. с. 177-179,188-190); зобов'язано відповідача

й ТОВ Агентство мандрування "Глобус" надати відповідні документи до суду апеляційної інстанції (а. с. 191). Вчиняючи такі дії, апеляційний суд керувався частиною 3 статті 53, частиною 1 статті 54, пунктом 1 частини 1 статті 365 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк