Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.09.2019 року у справі №751/3157/19

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 751/3157/19

провадження № 61-16471св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

особа, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржується - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович,

стягувач - публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь банк"

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича на постанову Чернігівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Лакізи Г. П., від 06 серпня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірною постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича (далі - приватного виконавця) про арешт коштів боржника та зобов'язати усунути порушення.

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 13 квітня 2019 року вона звернулась до відділення ПАТ Державний Ощадний банк України для сплати коштів по кредитному договору та отримала відмову, оскільки постановою приватного виконавця від 05 березня 2019 року накладено арешт на кошти боржника при примусовому виконанні рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у справі № 751/7920/15-ц.

Вважає вказану постанову такою, що винесена в порушення її прав, оскільки вона не повідомлена приватним виконавцем про відкриття виконавчого провадження та не отримувала відповідної постанови, тому приватний виконавець не вправі вчиняти заходи примусового виконання рішення, що призвело до порушення її прав.

Заявник просила суд поновити строк, встановлений законом для звернення до суду та визнати рішення приватного виконавця про арешт коштів боржника від 05 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 58550810 неправомірними та зобов'язати усунути порушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду зі скаргою на рішення, дії приватного виконавця.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 05 березня 2019 року ВП № 58550810 та зобов'язання усунути порушення відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувану постанову отримано боржником 26 квітня 2019 року, виходячи з положень статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 55 Конституції України, строк звернення до суду пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець виніс оскаржувану постанову на підставі заяви стягувача у відповідності до вимог статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та після відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена на адресу сторін виконавчого провадження згідно журналу реєстрації вихідної кореспонденції в той же день.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2019 року скасовано.

Визнано незаконною постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О. П. від 05 березня 2019 року про арешт коштів ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 58550810.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з приватного виконавця на користь держави 384,20 грн судового збору.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині скасування постанови приватного виконавця, суд апеляційної інстанції проаналізував зміст статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" та дійшов висновку, що норми вказаної статті є нормами прямої дії і це свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має направлятись на зазначену у виконавчому документі адресу боржника, та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження виконавець не вправі вчиняти подальші виконавчі дії. Оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58550810 ОСОБА_1 не отримала, то постанова у цьому провадженні від 05 березня 2019 року про арешт коштів боржника є незаконною як така, що винесена передчасно.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про усунення порушень, суд виходив з того, що вимога про зобов'язання суб'єкта оскарження усунути порушення прав є необґрунтованою. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування; визначення способу захисту порушених прав учасника справи належить виключно цьому учасникові. Отже суд не має можливості ні з'ясувати з матеріалів справи, в який саме спосіб ОСОБА_1 вимагає усунути порушення суб'єктом оскарження її прав, ні встановити такий спосіб самостійно.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржувалася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2016 року приватний виконавець подав до Верховного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить норми Закону, а саме те, що боржник вважається повідомленим про початок виконавчого провадження з моменту отримання ним копії цієї постанови, а не з моменту направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу в якому вказувала, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а судове рішення без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 04 вересня 2019 року визначено суддю доповідача.

Ухвалою Верховного суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 жовтня 2016 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист на виконання рішення в справі № 751/7920/15-ц, за яким підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 401/01/07 у сумі 16 559 доларів 41 цент США;

у цьому виконавчому листі зазначено адресу боржника ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

11 лютого 2018 року ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до приватного виконавця з заявою про прийняття до виконання рішення Новозаводського районного суду м.

Чернігова від 06 вересня 2016 у справі № 751/7920/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 зазначеної заборгованості та одночасно з відкриттям виконавчого провадження просило винести постанову про арешт майна (коштів) боржника.

Постановою від 05 березня 2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58550810 про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 401/01/07 у сумі 16 559 доларів 41 цент США.

05 березня 2019 року приватним виконавцем рекомендованим листом з повідомленням боржнику ОСОБА_1 направлена постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу, зазначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 (а. с. 30,32).

05 березня 2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП № 58550810.

Копія постанови про накладення арешту на майно направлена на адресу сторін виконавчого провадження згідно журналу реєстрації вихідної кореспонденції в той же день, 05 березня 2019 року (а. с.35,37-38).

Конверт разом з довідкою підприємства поштового зв'язку, направленого приватним виконавцем боржнику ОСОБА_1 з копією постанови про відкриття виконавчого провадження, повернувся у зв'язку із закінченням строку зберігання поштового відправлення на підприємстві.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга приватного виконавця підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту сьомого частини третьої статті 18 Закону 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до вимог частин п'ятої та сьомої статті 26 Закону 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статті 1 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статті 1 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування постанови приватного виконавця про накладення арешту, виходив з того, що приватний виконавець не встановив факт отримання боржником копії постанови про виконавче провадження, якою встановлено строк для добровільного виконання, тому не мав правових підстав вчиняти подальші виконавчі дії.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі 916/1605/15-г, однак ці висновки стосувалися правовідносин, виконавче провадження у яких відкрито 09 вересня 2015 року, тобто під час дії Закону України "Про виконавче провадження", у редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. При цьому Верховний Суд піддав аналізу застосування, зокрема, ~law24~.

На такі обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, дійшов помилкового висновку, застосовуючи їх до правовідносин, що виникли з підстав застосування положень частин першої та сьомої статті 28 Закону 1404-VIII.

Відповідно до вимог частини першої статті 28 Закону 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених ~law25~, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі статтею 56 Закону 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо обов'язку приватного виконавця пересвідчитись в отриманні боржником копії постанови про виконавче провадження, суперечать положенню ~law26~, за приписами якої копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, без надання строку на добровільне виконання постанови. За умови дотримання цих вимог, у день відкриття, чи не пізніше наступного дня (у залежності від обставин, визначених Законом) виконавець зобов'язаний винести постанову про накладення арешту на майно боржника, зокрема, за приписами ~law27~.

Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи законну ухвалу суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що судом з'ясовано фактичні обставини справи, надано оцінку зібраним доказам, правильно заставано норми матеріального права та постановлено ухвалу у відповідності до вимог статті 263 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року скасувати, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2019 року залишити в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 921,00 грн за подання касаційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року скасувати.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 червня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича судовий збір у розмірі 1
921,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А.

Лідовець