Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №761/7571/19
Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №761/7571/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 761/7571/19

провадження № 61-9263св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА), про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що внаслідок прибудов балконів до належних відповідачам квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 відбулось наднормативне навантаження на фасадну стіну будинку, що спричинило тріщини фасадної стіни, а також тріщини внутрішніх стін в належній позивачу на праві власності квартирі АДРЕСА_4 . Позивач зазначає, що вказані самочинні прибудови є неправомірними та порушують його права на безпечне житло, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене просив суд:

зобов`язати ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_5 , за власний рахунок привести балкон вказаної квартири в його первинний стан відповідно до виготовленого Бюро технічної інвентаризації м. Києва до здійснення самочинного будівництва технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є співвласниками квартири АДРЕСА_6 , за власний рахунок привести балкон вказаної квартири в його первинний стан відповідно до виготовленого Бюро технічної інвентаризації м. Києва до здійснення самочинного будівництва технічного паспорту квартири АДРЕСА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , за власний рахунок привести балкон вказаної квартири в його первинний стан відповідно до виготовленого Бюро технічної інвентаризації м. Києва до здійснення самочинного будівництва Технічного паспорту квартири АДРЕСА_7 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_5 , за власний рахунок привести балкон вказаної квартири в його первинний стан відповідно до виготовленого Бюро технічної інвентаризації м. Києва до здійснення самочинного будівництва Технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є співвласниками квартири АДРЕСА_6 , за власний рахунок привести балкон вказаної квартири в його первинний стан відповідно до виготовленого Бюро технічної інвентаризації м. Києва до здійснення самочинного будівництва Технічного паспорту квартири АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , за власний рахунок привести балкон вказаної квартири в його первинний стан відповідно до виготовленого Бюро технічної інвентаризації м. Києва до здійснення самочинного будівництва Технічного паспорту квартири АДРЕСА_7 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи порушення відповідачами вимог житлового та містобудівного законодавства, а також інтересів співвласника багатоквартирного будинку, відсутність в матеріалах справи дозволів на проведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку, дійшов висновку про зобов`язання відповідачів привести балкони належних їм квартир в їх первинний стан відповідно до виготовлених Бюро технічної інвентаризації м. Києва технічних паспортів до здійснення самочинного будівництва балконів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 757/9131/15?ц, від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами під час розгляду справи не враховано, що матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача, а також доказів, які підтверджують позовні вимоги.

Крім того, судами не враховано, що матеріали справи не містять доказів самочинного будівництва та порушення будівельних норм ОСОБА_2 .

Заявник посилається на те, що звіт ТОВ «Укрінтекс» від 08 червня 2017 року не є належним та допустимим доказом, оскільки товариство немає права здійснювати та проводити звіти про визначення розміру збитків.

Вказує на порушення норм процесуального права, оскільки ані ОСОБА_2 , ані її представник не отримували нову редакцію позовної заяви.

Також заявник зазначає, що місцевим судом порушено порядок повідомлення учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач є власником квартири АДРЕСА_4 , яка має балкон, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Над балконом належної позивачу квартири власниками квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 були побудовані балкони з приєднанням їх до даних квартир, що не заперечувалось стороною відповідачів у їх відзивах.

Позивач зазначав, що оскільки на фасадній стіні будинку АДРЕСА_8 під балконом квартири АДРЕСА_9 , а також у самій квартирі АДРЕСА_9 з`явились тріщини, з метою з`ясування причин цього, а також розміру спричинених даною обставиною збитків, позивачем у ТОВ «Укрінтекс» було замовлено відповідне експертне дослідження.

Згідно даних звіту з визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок надбудови на 3-му, 4-му та 5-му поверхах будинку АДРЕСА_10 балконів над квартирою АДРЕСА_9 , що належить ОСОБА_1 від 08 червня 2017 року, складеному ТОВ «Укрінтекс», в результаті обстеження суб`єктом оціночної діяльності встановлено:

металеві конструкції опор балкону оцінюваної квартири АДРЕСА_9 мають сліди корозії з утворенням наскрізних отворів. Фізичний знос двох опорних конструкцій становить по 60 %;

на тильному фасаді першого поверху мають місце тріщини завдовжки 400-600 мм, утворені симетрично по дві з кожної сторони балкону;

на карнизі між 1 та 2 поверхами мають місце тріщини;

внутрішні огороджувальні конструкції та стеля нежитлових приміщень, що в підвальній частині, декоровані вологостійким гіпсокартоном, мають тріщини;

цегляна кладка за декором має сліди плісняви і вогкості;

мощення житлового будинку має заглиблення, тріщини та від`ємні укоси в обрізі цоколя;

покрівля, дах та піддашок балкону № 3 частково розібрано;

стеля останнього поверху в середньому під`їзді має тріщини.

Серед основних причин деформації будівельних конструкцій будинку АДРЕСА_8 є додаткове навантаження, що призвело до нерівномірного просідання середньої частини житлового будинку, що в свою чергу, призвело до появи в цегляній кладці напруги, яка призводить до її розриву та утворення тріщин, а також невідповідність несучій здатності матеріалу стін, перетинок та фундаментів діючому навантаженню.

У звіті також вказано, що під час складання проектної документації на реконструкцію балкону в належній позивачу квартирі АДРЕСА_9 , не враховувалось потенційне навантаження, що може виникнути у разі будівництва балконів власниками квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 .

Згідно складеного спеціалістом висновку, ґрунтуючись на документах, наданих замовником, з урахуванням усіх обмежуючих умов на оцінку, із застосуванням законодавства України щодо розрахунку та визначення розміру збитків ОСОБА_1 , заподіяних йому внаслідок надбудови в 2013 році балконів на 3, 4, 5 поверхах над його квартирою АДРЕСА_11 , що призвело до порушення несучої здатності будівельних конструкцій та втрати ринкової вартості квартири, реальні збитки визначено в розмірі 2 403 089,87 гривень.

Судом попередніх інстанцій також встановлено факти неодноразових звернень представником позивача до Департаменту з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) з проханням здійснити перевірку щодо законності добудови власниками квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 балконів.

Так, на заяву № 1 від 14 квітня 2017 року з пропозицією здійснити перевірку дотримання власниками квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 законодавства України під час влаштування балконів у власних квартирах та застосувати відповідні заходи реагування у разі встановлення факту самочинного будівництва Департамент з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) листом від 18 травня 2017 року № 073-4393 повідомив представника позивача, що власником квартири АДРЕСА_1 була зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 в житловому будинку» за № КВ 143152950108 та про проведення за зазначеною адресою позапланової перевірки.

На адвокатський запит № 01 від 26 квітня 2017 року з проханням повідомити результати проведеної перевірки Департамент з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) листом від 11 травня 2017 року № 073-4066 повідомив представника позивача, що Департаментом за власниками квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 не видавались та не реєструвались документи, які дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва та повторно повідомив представника позивача про реєстрацію власником квартири АДРЕСА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 в житловому будинку» за № КВ 143152950108.

На заяву № 03 від 07 липня 2017 року з доданим до неї звітом ТОВ «Укрінтекс» від 08 червня 2017 року та пропозицією скасувати власнику квартири АДРЕСА_1 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, видати власникам квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 приписи про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, а у разі невиконання даних приписів звернутись до суду з позовом про знесення самочинного будівництва, за твердженням представника позивача відповіді від Департаменту з питань ДАБК м.Києва виконавчого органу КМР (КМДА) не було отримано.

На запит № 04 від 07 вересня 2017 року Департамент з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) листом від 14 вересня 2018 року № 073-8446 повідомив представника позивача, що під час виїзду посадової особи Департаменту з метою проведення перевірки за адресою жилого будинку АДРЕСА_8 доступ до квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 був обмежений, що унеможливило проведення перевірки, а також було повідомлено, що власників квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 9 запрошено для Департаменту для надання документів, необхідних для проведення перевірки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 або її представник ОСОБА_7 уповноважені представляти інтереси інших співвідповідачів, тому оскаржувані судові рішення переглядаються лише в частині позовних вимог до ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особина захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Частина перша статті 376 ЦК України визначає, що об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

За загальним правилом частини четвертої статті 376 ЦК України самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц Верховний Суд зазначив, що з урахуванням змісту статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в поєднанні з положеннями статей 16 386 391 ЦК України позивачами за позовними вимогами про знесення самочинного будівництва можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом зобов`язання власників інших квартир за власний рахунок привести балкони їх квартир у відповідність до технічної документації, виготовленої Бюро технічної інвентаризації м. Києва, до здійснення самочинного будівництва. Також позовна заява містить посилання на те, що він неодноразово звертався до департаменту з питань ДАБК м. Києва, проте відповідних заходів реагування здійснено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦК співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив.

Згідно зі статтею 179 ЖК України користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила № 76), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Пункт 1.4.4 Правил № 76 передбачає, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно з пунктом 1.4.5 Правил № 76 для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Водночас згідно з пунктом 1.4.6 Правил № 76 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Указаними Правилами також визначено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Отже, з наведеного вбачається, що переобладнання і перепланування жилих будинків (квартир), яке передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку, допускається за наявності відповідного на це дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що з наданого КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» плану квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , вбачається, що ці квартири мають тільки по одному балкону (т. 1, а. с. 186-189).

Разом із тим, з наданого представником відповідача ОСОБА_2 суду технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_5 , який був виготовлений 21 червня 2016 року ФОП ОСОБА_8 , вбачається, що квартира АДРЕСА_1 має дві лоджії - 12,8 кв. м та 7,7 кв. м (т. 1, а. с. 134).

З відповіді департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 18 травня 2017 року на звернення представника позивача вбачається, що департамент, станом на час надання відповіді, не видавав та не реєстрував власникам квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 документів, що дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_8 (т. 1, а. с. 20).

Подаючи відзив на позовну заяву 18 липня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 вказував, що ОСОБА_2 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1 у відповідності до чинного законодавства, у зв`язку із чим було отримано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 22 жовтня 2015 року № КВ 143152950108 та затверджено департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції.

Представник ОСОБА_2 наголосив також, що вказана декларація буде надана до суду для огляду тільки в судовому засіданні, призначеному на 09 вересня 2019 року, для уникнення незаконних дій позивачем.

Матеріали справи не містять вказаної декларації.

Крім того, суд першої інстанції ухвалами від 09 вересня 2019 року та 10 грудня 2019 року зобов`язував ОСОБА_2 надати належним чином завірену копію проектної документації з реконструкції квартири АДРЕСА_5 (т. 1, а. с. 179-179; 198-199), однак вони не були виконані відповідачем.

Наведене вище дає підстави для висновку, що відповідач здійснила самовільну прибудову балкона до належної їй квартири АДРЕСА_5 без наявності на те відповідного дозволу, що свідчить про ознаки самочинного будівництва.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що будівництво власником квартири АДРЕСА_1 балкону з порушенням визначеного законодавством порядку порушує право позивача на безпечне проживання у належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_9 . При цьому, суди правомірно врахували встановлені у складеному звіті від 08 червня 2017 року негативні наслідки будівництва балконів у вигляді розтріскування зовнішньої стіни жилого будинку та стін у квартирі АДРЕСА_9 , ризику руйнування фасадної стіни жилого будинку АДРЕСА_8 у зв`язку із наднормативним збільшенням навантаження на дану стіну, а також неналежне виконання з боку Департаменту з питань ДАБК м. Києва виконавчого органу КМР (КМДА) покладених законодавством наглядових функцій у сфері містобудування.

Під час розгляду справи відповідачем на спростування обставин щодо самовільного будівництва балкону не надано суду жодної проектно-дозвільної документації на реконструкцію належної їй квартири з добудовою балкону.

Доводи касаційної скарги про те, що звіт ТОВ «Укрінтекс» від 08 червня 2017 року не є належним та допустимим доказом, відхиляються колегією суддів, оскільки вказаний звіт містить оцінку технічного стану будинку, зокрема спеціалістом проведено візуальне обстеження та фото фіксація дефектів оздоблення фасаду та зовнішніх огороджувальних будівельних конструкцій, розрахунок навантажень та несучої спроможності окремих будівельних конструкцій, проаналізовано причини, що призвели до ненормативного фізичного зносу окремих елементів житлового будинку (примикань покрівлі, водостоку, віконних перетинок, підвіконних пасків, карнизу, опор балкону, вимощення, міжповерхового перекриття, зовнішніх огороджувальних конструкцій, зовнішнього та внутрішнього оздоблення), і результат такого обстеження викладено у висновках звіту.

При цьому слід зазначити, що на спростування вказаного звіту відповідачем під час розгляду справи не надано жодного доказу.

Посилання заявника на порушення судами норм процесуального права, оскільки ані ОСОБА_2 , ані її представник не отримували нову редакцію позовної заяви, відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи містять докази направлення копії позовної заяви у новій редакції на поштову адресу місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 87-88). Крім того, суд не зобов`язаний відповідно до норм ЦПК України перевіряти чи отримав один з учасників справи документи, направлені йому іншим учасником. При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Також колегія судді відхиляє посилання заявника на неналежне повідомлення про розгляд справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_12 отримала 07 червня 2019 року ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими до неї документами.

12 липня 2019 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подано відзив на позовну заяву.

З розписки (т. 1, а. с. 180), наявної в матеріалах справи, вбачається, що представник ОСОБА_2 обізнана про відкладення розгляду справи на 10 грудня 2019 року.

11 грудня 2019 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Про призначення судового засідання на 30 серпня 2020 року був повідомлений її представник (т. 2, а. с. 3).

Про призначення судового засідання на 23 лютого 2021 року був повідомлений її представник (т. 2, а. с. 26).

З розписки (т. 2, а. с. 35), наявної в матеріалах справи, вбачається, що представник ОСОБА_2 обізнана про відкладення розгляду справи на 30 червня 2019 року.

З розписки (т. 2, а. с. 74), наявної в матеріалах справи, вбачається, що представник ОСОБА_2 обізнаний про відкладення розгляду справи на 10 листопада 2021 року.

Також представник позивача був обізнаний про судове засідання, яке призначено на 25 травня 2022 року (т. 2, а. с. 126).

20 травня 2022 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача був обізнаний про судове засідання, яке призначено на 27 жовтня 2022 року (т. 2, а. с. 147).

Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Частиною п`ятою статті 130 ЦПК України визначено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки цій особі.

Враховуючи те, що представник ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про розгляд справи, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович