Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.11.2018 року у справі №2-3527/2009

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-3527/2009

провадження № 61-24309св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року у складі судді Кокорєва В. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Козаченка В .І., Прокопчук Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа і поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2009 року солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року у розмірі 759 501,55 грн. На виконання цього рішення суду, 01 жовтня 2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2-3527/2009, який ПАТ «УкрСиббанк» пред'явлено для примусового виконання до Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

Постановою старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 29 вересня 2011 року виконавчий лист № 2-3527/2009 було повернуто стягувачу.

У грудні 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір про купівлю-продаж права вимоги за кредитами, зокрема, за кредитним договором від 29 травня 2008 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Ленінським районним судом м. Миколаєвавід 18 вересня 2009 року у справі № 2-3527/2009 з ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника - ПАТ «Дельта Банк».

Вказувало, що первісний стягувач - ПАТ «УкрСиббанк» оригінал виконавчого листа № 2-3527/2009 та постанову старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 29 вересня 2011 року про повернення виконавчого документа новому кредитору - ПАТ «Дельта Банк» не передало.

На підставі вказаного, ПАТ «Дельта Банк» просило суд видати дублікат виконавчого листа № 2-3527/2009 та визнати причини пропуску строку для пред'явлення його до виконання поважними, відновивши пропущений строк.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року заяву задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа № 2-3527/2009 за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2009 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Поновлено пропущений строк пред'явлення виконавчого листа № 2-3527/2009, що був виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва, у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий лист було втрачено з незалежних від заявника (стягувача) причин, що відповідно до статті 370 ЦПК України 2004 року є підставою для видачі дубліката цього виконавчого документа. Визнавши причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання поважними, суд на підставі статті 371 ЦПК України 2004 року поновив цей строк.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що виконавчий документ було втрачено з незалежних від кредитора причин, оскільки судом не встановлено, що попередній кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» передав новому кредитору - ПАТ «Дельта Банк» оригінал виконавчого листа № 2-3527/2009 та постанову старшого державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 29 вересня 2011 року про повернення виконавчого документа. З урахуванням вказаних обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність видачі дубліката виконавчого листа і поновлення пропущеного строку для його пред'явлення до виконання у зв'язку з пропуском такого строку з незалежних від заявника причин.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, безпідставно поновив стягувачу строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки заявником не надано суду належних і допустимих доказів поважності причин пропуску цього строку. Крім того, суди не звернули увагу, що звертаючись до суду з цією заявою, ПАТ «Дельта Банк» не зазначило по яким саме боржникам просить видати виконавчий лист, що є підставою для відмови у задоволенні такої заяви.

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року в частині видачі дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання повернуто заявникові.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції ґарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року визначено, що замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Встановивши, що рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, заборгованість за кредитним договором боржниками не погашена, оригінал виконавчого листа втрачено не з вини стягувача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.

З указаного вбачається, що доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Інші доводи касаційних скарг фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 02 лютого 2017 року в частині вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк