Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.10.2019 року у справі №210/1026/17

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 210/1026/17

провадження № 61-25680св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в

м. Кривому Розі Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.

Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року в складі судді Скотар Р. Є. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В.

П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про відшкодування моральної шкоди працівнику в разі ушкодження його здоров'я.

Позовна заява мотивована тим, що у 2001 році йому було встановлено професійне захворювання у зв'язку із порушенням роботодавцем вимог статті 153 КЗпП України. 25 липня 2001 року медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) йому первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності, а 13 грудня 2012 року безстроково встановлено 40 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. У зв'язку з професійним захворюванням порушено його нормальні життєві зв'язки, він постійно відчував слабкість, втому, постійні болі. Вважав, що з боку відповідача йому завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь 245 760,00 грн моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, у зв'язку із ушкодженням здоров'я у розмірі 34 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача, у зв'язку з отриманням трудового каліцтва. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану, наявність вини позивача, відсоток втрати ним професійної працездатності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2017 рокувідділення Фонду подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховані фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не враховано також висновків Верховного Суду України, Конституційного Суду України та не зазначено про причини відступу від викладених правових позицій.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексуУкраїни Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами установлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював в умовах впливу шкідливих факторів на посаді вогнетривника у тресті "Днепродомнаремонт" та КДМК "Криворіжсталь".

Висновком МСЕК від 25 липня 2001 року ОСОБА_1 первинно встановлено

25 % втрати професійної працездатності з 23 липня 2001 року по 01 серпня

2002 року. Повторним висновком МСЕК від 01 січня 2013 року встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково з 01 січня 2013 року (ХОЗЛ -

30 %, катаракта - 10 %), а також встановлено ІІІ групу інвалідності.

Згідно з актом розслідування професійного захворювання за формою П-4

від 26 червня 2001 року встановлено, що ОСОБА_1 протягом 23 років 6 місяців працював під впливом шкідливих факторів, супроводжуючих технологічний процес, внаслідок чого у позивача виникло професійне захворювання у вигляді пилового бронхіту І ст., емфіземи легень І-ІІІ ст., ХОЗЛ та променевої катаракти обох очей. Причиною професійного захворювання позивача є багаторічна праця в умовах значного перевищення гранично-допустимого рівня запиленості повітря робочої зони та інфрачервоного випромінювання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, ~law18~.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі ~law19~ повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 210/2104/16-ц.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керуючись нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності", у редакції чинній на час встановлення позивачу втрати професійної працездатності, дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо покладення на відповідача обов'язку з відшкодування спричиненої моральної шкоди, визначивши розмір з урахуванням обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану, наявність вини позивача, відсотка втрати ним професійної працездатності.

Оскільки зазначений спір стосується здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, на таку вимогу позовна давність не поширюється, а наведені у касаційній скарзі доводи про те, що до цієї вимоги застосовується передбачена у частині 1 статті 233 КЗпП України спеціальна позовна давність у три місяці, є помилковими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо зупинення виконання рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в

м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська