Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.06.2018 року у справі №754/3388/17

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 754/3388/17

провадження № 61-29175св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року у складі судді Клочко І. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 рокуу складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Лапчевської О. Ф.,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_2звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху та надано позивачу

5-ти денний строк для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року вищевказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що ухвала суду є необґрунтованою та обмежує доступ до правосуддя, що порушує конституційні права та свободи позивача при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16 березня 2017 про залишення заяви без руху у вказаний судом строк, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачу.

У вересні 2017 рокуОСОБА_2подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, та передати справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є необґрунтованою та обмежує доступ до правосуддя, що порушує конституційні права та свободи позивача при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху у зв'язку з тим, що у позовній заяві відсутні обставини та не зазначені докази на обґрунтування вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, згідно зі статтею 71 ЖК України, яка регулює правовідносини у сфері користування житлом, яке перебуває у комунальній власності. Також зазначено, що не конкретизовано правове обґрунтування вимог про виселення відповідача, а також відсутні обставини та не зазначені докази на обґрунтування даної вимоги.

Апеляційний суд указану ухвалу залишив без змін, посилаючись на те, що вона була постановлена з додержанням норм процесуального права.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Згідно із частиною другою статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України 2004 року сторони зобов'язані подати свої докази до суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що вона є власником квартири під АДРЕСА_1 Зазначала, що ОСОБА_4 (колишній чоловік) був зареєстрований у спірній квартирі 21 березня 2006 року, проте після розірвання шлюбу - 30 квітня 2016 року у спірній квартирі не проживає, комунальні платежі не сплачує, особистих речей відповідача у квартирі немає, у зв'язку з чим просила суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірною квартирою та виселити його з указаної квартири.

Отже, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення та ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд не звернув увагу на те, що зміст позовної заяви містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, позивачем зазначено те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, та враховуючи те, що відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху діяв у відповідності до вимог, передбачених статтею 119 ЦПК України, на підставі чого ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, обмежує права позивача та перешкоджає йому в доступі до правосуддя.

Відповідно до статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин ухвали суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2017 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягаю.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В. М.Коротун

В. П.Курило