Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.07.2018 року у справі №565/744/17

Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 565/744/17

провадження № 61-28288св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2017 року у складі судді Ковтуновича М. І. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з його навчанням.

Позовну заяву мотивовано тим, що сторони до 23 березня 2016 року перебували у шлюбі, від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв'язку з навчанням ОСОБА_3 на першому курсі у Луцькому національному технічному університеті він потребує матеріальної допомоги, оскільки несе витрати на оплату проживання, проїзд, харчування, одяг, придбання засобів гігієни та інше, що становить в середньому 3 000 грн на місяць. Крім того, ОСОБА_3 несе витрати на придбання ліків для амбулаторного та періодичного лікування хронічного захворювання, що у середньому складає 2 000 грн на місяць. Відповідач працює на Рівненській атомній електростанції, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти у зв'язку з навчанням сина в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до припинення сином навчання - 30 червня 2020 року.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/7 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03 травня 2017 року і до 30 червня 2020 року. Зазначено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду в частині стягнення суми аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки повнолітній син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, перебуває на утриманні матері та не працює, то з відповідача, з огляду на його майновий стан, підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/7 частини його доходу.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2017 року залишене без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районним судом правильно встановлено фактичні обставини справи, які враховані при визначенні розміру аліментів, зокрема сплату ОСОБА_2 коштів на утримання дочки у зв'язку з її навчанням у розмірі 1/10 частини його доходів.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просила змінити оскаржувані судові рішенняв частині стягнення з позивача аліментів з 1/7 на 1/4 частки заробітку, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували наявність у ОСОБА_3 хронічного захворювання, що безумовно впливає на визначення розміру аліментів у зв'язку з навчанням, які підлягають стягненню на його користь.

Крім того, безпідставно врахували факт сплати відповідачем аліментів у розмірі 1/10 частини його доходів на ОСОБА_4 - доньку, у зв'язку з її навчанням, оскільки вказані виплати підлягали сплаті до 30 червня 2017 року.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подано.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчання, призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1.

Згідно із копією довідки Луцького національного технічного університету від 06 квітня 2017 року № 2295 вбачається, що ОСОБА_3 навчається у цьому навчальному закладі на першому курсі денної форми навчання і закінчує навчання 30 червня 2020 року. Указана обставина сторонами не оспорювалась.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України до обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів відносяться: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Стаття 201 СК України передбачає поширення на відносини по утриманню між батьками і повнолітніми дочкою, сином норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, які регулюють відносини по утриманню дитини.

Встановивши, що повнолітній ОСОБА_3 у зв'язку з навчанням у Луцькому національному технічному університеті потребує майнової допомоги батьків, і батьки здатні його утримувати, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення коштів на його утримання на період навчання, але не пізніше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Вирішуючи указаний спір, суди попередніх інстанцій врахували можливість кожного з батьків надавати матеріальну допомогу відповідно до їхніх доходів, а також взяли до уваги, що відповідач з червня 2017 року проживає окремо і несе певні витрати щодо облаштування свого побуту, а також сплачує аліменти у розмірі 1/10 доходу на користь повнолітньої дочки - ОСОБА_4

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували наявність у ОСОБА_3 хронічного захворювання при визначенні розміру аліментів у зв'язку з навчанням, не мають правового значення, зважаючи на предмет позову - стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та зміст статті 199 СК України.

Також суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правомірно взяв до уваги, що на момент звернення до суду з указаним позовом з відповідача підлягали стягненню аліменти на повнолітню дочку у зв'язку з навчанням.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами судових рішень, які наведені в їх обґрунтування та які заявником у процесі розгляду справи не спростовані, а також переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк