Постанова

Іменем України

01 червня 2023 року

м. Київ

справа № 209/925/21

провадження № 61-6085св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року у складі судді Багбая Є. Д. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу.

Позов обґрунтований тим, що 13 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова Українська корпорація» (далі - ТОВ «Агропромислова Українська корпорація») звернулося до Товариство з обмеженою відповідальністю «Бестік СНЕК» (далі - ТОВ «Бестік СНЕК») з комерційною пропозицією про купівлю 100 % статутного капіталу товариства.

ТОВ «Бестік СНЕК» у відповідь на комерційну пропозицію погодилося укласти договір купівлі-продажу 100% статутного капіталу їх товариства.

16 жовтня 2020 року директор та співзасновник ТОВ «Бестік СНЕК» ОСОБА_2 отримав від власника ТОВ «Агропромислова Українська корпорація» ОСОБА_1 10 000,00 дол. США в рахунок комерційної пропозиції від ТОВ «Агропромислова Українська корпорація» від 13 жовтня 2020 року про купівлю частки статутного капіталу ТОВ «Бестік СНЕК».

Надалі ОСОБА_2 почав уникати виконання домовленостей та не повернув передані грошові кошти.

Просив стягнути з відповідача суму авансу та штрафні санкції.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження.

Суди виходили з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір стосується набуття корпоративних прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив ОСОБА_2 про розгляд справи та розглянув справу без його участі; йому не надіслано копію ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття провадження та копії апеляційної скарги, що позбавило його права на справедливий суд.

Крім того, ОСОБА_1 , як фізична особа звернувся з позовом до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, тому цей спір не відноситься до юрисдикції господарського суду (стаття 20 ГПК України).

Аргументи інших учасників справи

У липні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Борисенко В. А. подав до суду заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі, які мотивував пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідач був обізнаний про існування оскаржуваних судових рішень до 30 червня 2022 року.

Після відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства, він звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (той самий предмет і з тих самих підстав) до ОСОБА_2 .

Позов пред`явлено 01 вересня 2021 року. До позовної заяви він додав копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 у справі № 209/925/21.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2021 року у справі № 904/7701/21 відкрите провадження у справі.

Отже, про існування оскаржуваних судових рішень у справі № 209/925/21 ОСОБА_2 був обізнаний з вересня 2021 року. Крім того, справа з тим же предметом, з тих же підстав та за участю тих же сторін вже розглянута господарськими судами всіх інстанцій, рішення в ній набрало законної сили. Відповідач зловживає своїми процесуальними правами з метою поставити під сумнів судове рішення, яке набрало законної сили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист

є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями розмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

Відмовивши у відкритті провадження у справі, суди виходили з того, що між сторонами виник спір з корпоративних правовідносин.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Предметом позову у справі є стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 авансу у розмірі 10 000,00 дол. США, сплаченого за комерційною пропозицією купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Бестік СНЕК» на підставі розписки від 16 жовтня 2020 року.

Незважаючи на те, що фактично між сторонами у справі виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, однак позивач (покупець) зобов`язався купити частку в статутному капіталі ТОВ «Бестік СНЕК», як визначено в комерційній пропозиції, а тому цей договір стосується набуття корпоративних прав і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Те, що позивач звернувся з позовом у цій справі як фізична особа не спростовує характеру правовідносин, які стосуються набуття корпоративних прав.

ОСОБА_1 є засновником та власником ТОВ «Агропромислова Українська корпорація», а ОСОБА_2 - співзасновником та директором ТОВ «Бестік СНЕК».

Таким чином, спір у цій справі виник з приводу реалізації сторонами своїх корпоративних прав як учасників указаних товариств.

Спір, пов`язаний з управлінням юридичною особою її найвищим керівним органом та реалізацією особами, які є або вважають себе учасниками юридичної особи їх повноважень, є корпоративним спором і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Подібні правові висновки щодо юрисдикції спору у аналогічних спірних правовідносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 917/1887/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2022 року у справі № 527/51/21 (провадження № 61-7432св21).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки судів про виникнення між сторонами корпоративного спору підтверджені і таким.

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути кошти в сумі 318 901,07 грн, з яких 283 365,00 грн основного боргу, 28 065,17 грн інфляційних втрат, 7 470,90 грн штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16 травня 2022 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 червня 2022 року у справі № 904/7701/21, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 283 365,00 грн, в решті позову відмовлено.

Таким чином, позов з аналогічними предметом та підставами, за участю тих самих сторін вже розглянуто господарськими судами всіх інстанцій, що унеможливлює відкриття провадження у справі, що переглядається у касаційному порядку.

Відповідні доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм процесуального права та непогодження з судовими рішення у цивільній справі.

З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає такими, що не мають правового значення у цій справі доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не повідомив ОСОБА_2 про розгляд справи та розглянув справу без його участі.

Зазначені обставини не позбавили його права на справедливий суд, оскільки спірні правовідносини були предметом розгляду у судах господарської юрисдикції.

Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленим з додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час відмови у відкритті провадження у справі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко