Історія справи

Постанова

Іменем України

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 161/13373/17

провадження № 61-41076св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

треті особи: Приватне підприємство «Еліанс», Другий відділ державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року в складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2018 року в складі колегії суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Киці С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») та з урахуванням уточнених позовних вимог просив виключити з акту опису та арешту в межах виконавчого провадження № 32658727 частину нерухомого майна в оздоровчому комплексі ПП «Еліанс» по вул. Лесі Українки, 26 в м. Луцьку, що зазначене в пункті 85 акту, на суму 991 170 грн та побутові предмети, що зазначені в пунктах 1-84 акту, які не перебувають на балансі підприємства і йому не належать.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в межах виконавчого провадження № 32958727 на виконання рішення суду Другим відділом державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Другим ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області) 12 грудня 2014 року проведено опис та арешт майна в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого описано та накладено арешт на його приватне майно, як засновника приватного підприємства, що знаходилося в приміщенні оздоровчого комплексу на суму 991 170 грн та на предмети побутового та домашнього користування, які знаходились у даному приміщенні та не належать і не перебувають на балансі підприємства, яке є боржником у вищевказаному виконавчому провадженні.

Зазначає, що згідно з актом опису й арешту майна від 12 грудня 2014 року описане майно прийнято на відповідальне зберігання ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Крім того вказує, що згідно з протоколом № 2 зборів засновників ПП «Еліанс» від 11 листопада 2009 року його частка у статутному фонді вказаного підприємства становить 40 %, що в грошовому еквіваленті становило 991 170 грн.

Вважає, що опис та арешт майна проведено з недотриманням встановленого порядку та порушенням його прав як зацікавленої особи.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів набуття ним права власності на спірне майно.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що в суді першої інстанції він довів, що державний виконавець здійснив опис та арешт майна в приміщенні ПП «Еліанс» з недотриманням установленого законом порядку, проте, незважаючи на ці обставини, суди відмовили в задоволенні його позову, пославшись на ненадання ним доказів того, що приміщення оздоровчого комплексу ПП «Еліанс» належить йому на праві власності.

Вважає такий висновок помилковим, оскільки розмір його частки в ПП «Еліанс» установлений установчими документами підприємства, про що він неодноразово доводив у судовому засіданні, однак суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули та ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

06 грудня 2018 року справа № 161/13373/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник ПАТ «Креді Агріколь Банк» Ільків С. М. надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що на виконанні Другого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження № 32958727 від 23 квітня 2012 року по виконанню рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Еліанс» в користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк») 2 088 972, 71 грн заборгованості за кредитним договором № 10/21/08-кі від 01 жовтня 2008 року, укладеним між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 , та по 606, 67 грн судових витрат з кожного.

12 грудня 2014 року заступником начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Бондаруком П. В. складено акт опису й арешту майна з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 2-6511/11 від 23 березня 2012 року (виконавче провадження № 32958727). Описане майно, а саме приміщення оздоровчого комплексу, площею 135, 6 кв.м, по АДРЕСА_1 , а також 84 одиниці рухомого майна прийнято на відповідальне зберігання представником ПАТ «Креді Агріколь Банк».

З договору іпотеки від 01 жовтня 2008 року, укладеного між АТ «Індустріально-експортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк») та ПФ «Нобітекс» (правонаступником якого є ПП «Еліанс»), посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н. В., виявлено, що в забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 10/21/08-кі від 01 жовтня 2008 року, в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме оздоровчий комплекс (приміщення з № 2-1 по № 2-21), /літер А-2/ загальною площею 135,6 кв.м, який знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ПФ «Нобітекс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності САВ № 885740, виданого виконкомом Луцької міської ради 13 серпня 2008 року.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ПП «Еліанс», затвердженого 06 жовтня 2009 року рішенням засновників ПП «Еліанс» (протокол № 2), назва підприємства змінена з ПФ «Нобітекс» на ПП «Еліанс».

Згідно з протоколом № 2 зборів засновників ПП «Еліанс» від 11 листопада 2009 року, частка ОСОБА_1 у статутному фонді вказаного підприємства становить 40 %.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першої, пунктом 1 частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою, п`ятою статті 52 Закону № 606-XIV передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

За приписами частин першої, другої статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 606-XIV майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як установлено судами попередніх інстанцій, власником спірного нерухомого майна, а саме приміщення оздоровчого комплексу, загальною площею 135, 6 кв.м, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , є ПП «Еліанс», а не позивач. Також установлено, що в матеріалах справи немає жодних договорів, накладних, чеків або інших підтверджуючих документів, що описане та арештоване державним виконавцем рухоме майно належить ОСОБА_1 .

Таким чином, установивши, що належних та допустимих доказів набуття права власності на будь-яке майно, включене до акта опису та арешту майна від 12 грудня 2014 року, позивач не надав, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог закону, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук