Історія справи

Постанова

Іменем України

01 березня 2023року

м. Київ

справа № 751/1212/21

провадження № 61-9873св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чернігівська міська рада,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 березня 2021 року в складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради та просив зобов`язати її розглянути на сесії його заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0, 0178 га, кадастровий № 7410100000:01:020:0299, наданої за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності, розташованої на АДРЕСА_1 , та про передачу йому безоплатно у власність цієї ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Чернігівської міської ради від 12 березня 2015 року йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У подальшому на його замовлення землевпорядною організацією виготовлено проект землеустрою.

У серпні 2020 року він подав до Чернігівської міської ради заяву про затвердження проекту землеустрою й передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки, проте листом від 23 серпня 2020 року його повідомлено про неможливість розгляду цієї заяви у зв`язку з непогодженням меж земельної ділянки з сусідніми землекористувачами.

Посилаючись на те, що Чернігівська міська рада в порушення вимог закону його заяву не розглянула, відповідного рішення з цього приводу не прийняла, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки має публічно-правовий характер і тому повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2021 року та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір у цій справі стосується набуття ним права власності на земельну ділянку, що потребує встановлення судом обставин правомірності її набуття та виходить за межі компетенції адміністративних судів, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 липня 2021 року справа № 751/1221/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2022року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій є публічно-правовим спором (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 605/567/17 зазначено, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У цій справі позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради та просив зобов`язати відповідача розглянути його заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу земельної ділянки безоплатно йому у власність. Метою отримання земельної ділянки у власність є обслуговування належного йому житлового будинку, який розташований на цій земельній ділянці.

Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого речового права на земельну ділянку, тому такий спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас, як убачається з матеріалів справи та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 також звертався з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради, у якому, зокрема, просив зобов`язати відповідача розглянути по суті питання про надання згоди на затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки йому у власність.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, було відмовлено у відкритті провадження у справі № 620/1915/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Однак, постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року вищевказані судові рішення скасовані, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спір належить до компетенції адміністративного суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Зокрема, зобов`язано Чернігівську міську раду на черговому пленарному засіданні розглянути по суті та прийняти мотивоване рішення з питання надання згоди на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0178 га за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , та передачу у власність цієї земельної ділянки.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, враховуючи, що право позивача на доступ до правосуддя реалізовано за правилами іншого (адміністративного) судочинства, а повторний розгляд судом аналогічних вимог з тих самих підстав недопустимий, Верховний Суд вважає за доцільне ухвалені в цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, оскільки скасування цих судових рішень поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на ефективний засіб юридичного захисту.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 березня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 травня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов