ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 552/6190/14-ц

провадження № 61-336св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія», голова правління Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2015 року, постановлену у складі судді Турченко Т. В., та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Дорош А. І., Бондаревської С. М., Корнієнка В. І.,

та касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року, ухвалене у складі судді Турченко Т. В., та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Дорош А. І., Бондаревської С. М., Корнієнка В. І.,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - ПАТ «НАК «Надра України») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи позов тим, що він працював на посаді директора Дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» і 8 серпня 2014 року наказом № 101-к звільнений з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (у зв'язку із закінченням строку трудового договору).

Посилаючись на незаконність вказаного наказу, позивач просив наказ скасувати, поновити його на посаді директора Дочірнього підприємства НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія», стягнути з ПАТ «НАК «Надра України» на його користь 500 000 грн у відшкодування завданої йому незаконним звільненням моральної шкоди, а також середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 9 серпня 2014 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано наказ голови правління Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» ОСОБА_5 від 8 серпня 2014 року № 101-к про припинення трудового договору з ОСОБА_4; поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» з 8 серпня 2014 року; стягнено з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 8 серпня 2014 року по 10 листопада 2014 року у розмірі 17 260,10 грн та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 січня 2015 року вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

19 травня 2015 року НАК «Надра України» звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами, в якій просила поновити пропущений строк для подання цієї заяви, скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року та ухвалити нове, яким ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовити.

У заяві посилалася на те, що при ухваленні 10 листопада 2014 року рішення Київським районним судом м. Полтави використані висновки рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року у справі № 1622/9077/2012 за позовом ОСОБА_4 до Національної акціонерної компанії «Надра України», Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а саме щодо стягнення з Національної акціонерної компанії «Надра України» середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 17 260,10 грн, незаконності припинення трудового договору, укладеного між компанією та позивачем. Проте рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року скасовано рішенням апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2015 року, яким встановлено, що дія контракту № 14 від 27 лютого 2008 року, укладеного між позивачем - керівником Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнофтогазгеологія» - та головою правління Національної акціонерної компанії «Надра України» припинена 26 лютого 2013 року, а виплата заробітної плати позивачеві повинна здійснюватися Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія», а не Національною акціонерною компанією «Надра України». Таким чином, у зв'язку зі скасуванням рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року, яке стало підставою для ухвалення рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року, останнє підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2015 року заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія» «Надра України» про перегляд рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами задоволена.

Поновлено Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія» «Надра України» пропущений строк для подання заяви про перегляд рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами.

Скасовано рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2015 року залишено без змін.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року постановленим за наслідками перегляду рішення цього суду від 10 листопада 2014 року, ОСОБА_4 у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.

Ухвалюючи рішення від 31 березня 2016 року (за наслідками провадження за нововиявленими обставинами) про відмову у задоволенні позову, суд мотивував його тим, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2014 року ОСОБА_4 визнано звільненим з посади директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» на підставі пункту восьмого статті 36 КЗпП України з 26 лютого 2013 року, після звільнення та поновлення на роботі 21 липня 2014 року позивач до виконання обов'язків директора не приступав, тому наказ від 8 серпня 2014 року № 101-к про припинення трудового договору з ОСОБА_4 у зв'язку з закінченням строку трудового договору є правомірним.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року та ухвалюючи нове рішення від 25 серпня 2016 року про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з касаційними скаргами, у яких просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року, а також рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року із залишенням без розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про перегляд рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заявник вказує, що розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами здійснено з порушенням глави 4 розділу V ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви.

Зокрема, відповідно до положень статті 365 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви, за наслідками розгляду такої заяви суд міг скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. У порушення вказаних вимог суд ухвалив два процесуальні документи - ухвалу про скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року та рішення по суті позовних вимог.

Крім того, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами заявником подано з пропуском строку, передбаченого статтею 362 ЦПК України у тій же редакції.

Суд вирішив питання про поновлення строку відповідачу одночасно з вирішенням питання про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами, тоді як питання про поновлення строку має вирішуватися до розгляду заяви про перегляд рішення окремим процесуальним документом.

Також, поновлюючи строк подання заяви про перегляд рішення, суд не навів в ухвалі доводів щодо поважності причин пропуску відповідачем цього строку, тому ухвала є необґрунтованою і правові підстави для поновлення строку відсутні.

Заявник вказує, що у суду не було підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами у зв'язку з відсутністю підстав для такого перегляду, передбачених статтею 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви.

Відповідач у заяві вказував, що підставою для перегляду рішення є скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року у цивільній справі № 1622/9077/2012, яке стало підставою для ухвалення рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року.

При ухваленні рішення від 10 листопада 2014 року, як вказує заявник, судом не досліджувалися певні фактичні обставини справи, а було використано обставини, встановлені у рішенні Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року, зокрема щодо необхідності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України», щодо розміру середньоденної заробітної плати, яка використана при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; щодо незаконного звільнення позивача на час закінчення строку дії контракту (станом на 26 лютого 2013 року) та поновлення позивача на роботі з 17 червня 2009 року наказом від 21 липня 2014 року (у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що трудові відносини між позивачем та відповідачем тривали до 8 серпня 2014 року - до видання відповідачем наказу № 101-к про припинення трудового договору з позивачем).

Апеляційний суд Полтавської області, ухвалюючи рішення від 7 квітня 2015 року про скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року, встановив, що дія контракту від 27 лютого 2008 року № 14, укладеного між позивачем та відповідачем, припинена 26 лютого 2013 року, а виплата заробітної плати позивачеві повинна здійснюватися Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія».

Заявник вважає, що ці обставини не є нововиявленими і висновок про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Національної акціонерної компанії «Надра України» зроблений не лише на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року, оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанції приймали аналогічні рішення у трьох інших судових справах за позовами ОСОБА_4 до Національної акціонерної компанії «Надра України».

Належним відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Надра України», до якої ним і пред?явлено позов.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді генерального директора ДП «НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» на підставі наказу голови правління Національної акціонерної компанії «Надра України» від 27 вересня 2006 року № 259-к.

24 жовтня 2006 року між відповідачем в особі Голови правління Національної акціонерної компанії «Надра України» та позивачем укладено контракт б/н з керівником Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України».

Позивач неодноразово звільнявся із зазначеної посади та поновлювався на роботі.

27 лютого 2008 року на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 5 лютого 2008 року позивача поновлено на посаді директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія»; того ж числа між відповідачем в особі Голови правління Національної акціонерної компанії «Надра України» ПономаренкаО.В. та позивачем у зв'язку із закінченням строку дії попереднього контракту, укладено контракт № 14 з керівником Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія», строк дії якого з 27 лютого 2008 року по 26 лютого 2013 року.

11 грудня 2008 року позивача звільнено з посади керівника Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» на підставі пункту 1-1 статті 41 КЗпП України.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 січня 2009 року, яке набрало законної сили 10 червня 2009 року, звільнення визнано незаконним, позивача поновлено на займаній посаді. 16 червня 2009 року відповідач видав наказ за № 61-к про звільнення позивача з посади директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» з 16 червня 2009 року за власним бажанням.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року наказ про звільнення позивача скасовано, позивача поновлено на роботі.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2014 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року залишено без змін.

На виконання рішення суду наказом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Надра України» від 21 липня 2014 року № 77-к позивач поновлений на посаді директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» з 17 червня 2009 року.

Наказом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Надра України» від 8 серпня 2014 року № 101-к припинено трудовий договір з позивачем як директором Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» 8 серпня 2014 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі пункту другого статті 36 КЗпП України.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року скасовано наказ голови правління Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» ОСОБА_5 від 8 серпня 2014 року № 101-к про припинення трудового договору з ОСОБА_4; поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» з 8 серпня 2014 року; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 8 серпня 2014 року по 10 листопада 2014 року у розмірі 17 260,10 грн та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення, суд керувався обставинами, встановленими рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року, зокрема щодо попередніх звільнень позивача з посади та поновлень його на роботі; щодо розміру середньоденної заробітної плати, який використано для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також щодо покладення обов'язку виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» як на особу, винну у незаконному звільненні.

Крім того, висновок про незаконність звільнення позивача з підстав закінчення строку трудового договору суд мотивував тим, що на час закінчення терміну дії контракту (26 лютого 2013 року) позивач був незаконно звільнений з займаної посади наказом відповідача від 16 вересня 2009 року № 61-к, на якій поновлений наказом від 21 липня 2014 року № 77-к з 17 червня 2009 року на виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року про скасування наказу № 61-к про звільнення позивача з 16 червня 2009 року за власним бажанням та поновлення позивача на роботі. Після поновлення позивача на роботі трудові відносини між ним та відповідачем тривали до 8 серпня 2014 року (до звільнення позивача наказом № 101-к). Враховуючи поновлення позивача на роботі з 17 червня 2009 року, він перебував у трудових відносинах з позивачем до 8 серпня 2014 року, в тому числі у період з 27 лютого 2013 року до 8 серпня 2014 року, який виходить за межі дії контракту. Тому строковий трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем, є таким, що продовжений на невизначений строк, у зв'язку з чим підстави для звільнення позивача з посади згідно з пунктом другим статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) відсутні.

Таким чином, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року стало підставою для зробленого Київським районним судом м. Полтави у рішенні від 10 листопада 2014 року висновку про те, що строковий трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем, продовжений на невизначений строк, що стало підставою для задоволення позову.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2015 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2015 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Скасовано наказ Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» № 61-к від 16 червня 2009 року про звільнення позивача з посади директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія».

Визнано позивача звільненим з посади директора Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» на підставі пункту восьмого статті 36 КЗпП Україниз 26 лютого 2013 року.

Стягнено з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 вересня 2009 року по 26 лютого 2013 року у сумі 391 856,40 грн з утриманням та перерахуванням до бюджету і державних цільових фондів податків та обов'язкових платежів та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 8 791,79 грн з утриманням та перерахуванням до бюджету та державних цільових фондів податків та обов'язкових платежів допущено до негайного виконання.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2015 року залишено без змін.

Відповідно до пункту третього частини другої статті 361 ЦПК України в редакції Кодексу, що діяла на час розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, підставою для перегляду рішення суду є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Оскільки рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року, яке стало підставою для ухвалення рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року, скасовано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для перегляду рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року за нововиявленими обставинами.

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами здано на пошту 15 травня 2015 року.

Відповідно до положень статті 362 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, вказана заява могла бути подана протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення, яке підлягає перегляду, тобто до 8 травня 2015 року.

Поновлюючи відповідачу строк для подання вказаної заяви, суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропуску строку, наведені відповідачем у заяві про поновлення строку, поважними, зокрема врахував, що про скасування апеляційним судом Полтавської області рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року відповідач дізнався 7 квітня 2015 року під час проголошення вступної і резолютивної частини рішення, проте повний текст рішення відповідач отримав 20 квітня 2015 року.

Встановивши, що наказ від 8 серпня 2014 року № 101-к про припинення трудового договору з ОСОБА_4 є правомірним, суд першої інстанції заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги вважав безпідставними.

Рішення суду апеляційної інстанції від 25 серпня 2016 року мотивовано встановленою рішенням апеляційного суду Полтавської області від 7 квітня 2015 року неналежністю відповідача у дійсній справі за заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України &q? ;Про запобігання корупції&quра; іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Апеляційний суд Полтавської області у рішенні від 7 квітня 2015 року встановив, що згідно з пунктом 1 статуту Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» є юридичною особою, має самостійних баланс, рахунки в банківських установах, круглу печатку та штампи зі своїм найменуванням. Згідно з пунктом 11 статуту підприємство самостійно здійснює первинний бухгалтерський і податковий облік результатів своєї господарської діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 3.1 контракту з керівником Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» від 27 лютого 2008 року № 14, укладеного з позивачем, за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, ОСОБА_4 щомісячно виплачується заробітна плата за рахунок коштів дочірнього підприємства.

Таким чином, належним відповідачем за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія».

Апеляційний суд необґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди з посиланням на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, так як саме ПАТ «НАК «Надра України» видано наказ про звільнення позивача і такими обставинами він обґрунтовував заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду в частині відмови ОСОБА_4 у позові до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про скасування наказу від 8 серпня 2014 року № 101-к про припинення трудового договору, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції. Рішення апеляційного суду в частині відмови ОСОБА_4 у позові до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу касаційний суд залишає без змін.

Відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскаржувані ухвала Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2015 року (про скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2014 року) та рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року за наслідками провадження за нововиявленими обставинами постановлені з порушенням порядку розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, встановленого статтею 365 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви, яка визначає, що, розглянувши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Проте вказане порушення норм процесуального права не призвело до ухвалення незаконного рішення, тому підстави для скасування оскаржуваних ОСОБА_4 цих судових рішень відсутні.

Оскільки за наслідками касаційного розгляду не змінено рішення, ухвалене по суті позовних вимог (про відмову у задоволенні позову), підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування наказу від 8 серпня 2014 року № 101-к про припинення трудового договору, поновлення на займаній посаді і відшкодування моральної шкоди скасувати з залишенням в силі в цій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 березня 2016 року.

У іншій частині рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

О. В. Ступак

Г. І. Усик