Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 127/3980/17

провадження № 61-1360св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Департамент соціальної політики Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року у складі судді Гриневича В. С. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів Якименко М. М.,

Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про стягнення грошових коштів по недоплаченій грошовій допомозі на оздоровлення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року по справі № 2-а-12767/11/0212 зобов`язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум. Однак, дане рішення суду боржником виконано лише частково в частині перерахунку щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2011 рік з урахуванням проведених виплат в розмірі

4 680 грн. Зазначений борг бюджетного фінансування залишається невиплаченим і донині по причині відсутності відповідного бюджетного фінансування на виконання судових рішень.

На думку ОСОБА_4, посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовʼязань, судами не повинні прийматися.

В подальшому, заявою від 22 травня 2017 року ОСОБА_4 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти по недоплаченій щорічній грошовій допомозі на оздоровлення за

2011 рік в сумі 15 880 грн.

Вказана заява мотивована тим, що станом на перший квартал 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3 200 грн, а тому стягненню підлягає сума в розмірі 15 880 грн (3 200 грн х 5 мінімальних заробітних плат - 120 грн = 15 880 грн).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 вважав, що борг по недоплаченій грошовій допомозі на оздоровлення, станом на момент звернення позивача до суду, становить 15 880 грн, яку ОСОБА_4 просив стягнути з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на свою користь.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня

2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про стягнення грошових коштів по недоплаченій грошовій допомозі на оздоровлення відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради на виконання рішення суду по справі

№ 2-а-12767/11 правомірно проведено перерахунок щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до показника мінімальної заробітної плати станом на 2011 рік, а для проведення перерахунку вже визначеної рішенням суду суми допомоги на оздоровлення за 2011 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», немає законних підстав».

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

11 грудня 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправомірно відмовили в задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат станом на час звернення до суду з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 2017 році.

16 січня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

23 січня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 60 ЦПК України в редакції 2004 року).

Зміст статті 89 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_4 та відповідачем існує спір щодо фактичного виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі № 2-а/12767/11/0212, яка відповідачем виконана лише частково. Зроблено розрахунок одноразової допомоги на оздоровлення позивачу в сумі 4 680 грн. Але вказана сума до теперішнього часу позивачу не виплачена. Для захисту прав ОСОБА_4 не потрібно окреме рішення суду про стягнення суми.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені ОСОБА_4 у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська