Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.02.2018 року у справі №2-11459/11

Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 2-11459/11

провадження № 61-7853св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД",

третя особа - Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Білич І. М., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання за нею майнових прав на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 03 жовтня 2003 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Консоль ЛТД" (далі - ТОВ Фірма "Консоль ЛТД") укладено договір № 2421/322-111 (р) про спільну діяльність в пайовій участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2. На виконання умов зазначеного договору позивач сплатила відповідачу грошові кошти у розмірі 730 125,64 грн, чим здійснила повне інвестування договору пайової участі, а відповідач, у свою чергу, зобов'язання не виконав: будівництво будинку не завершено; будинок в експлуатацію не введений; квартира в натурі позивачу не передана. Позивач вважає, що такі дії відповідача порушують її майнові права, а тому вона змушена за захистом своїх прав звернутися до суду.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2012 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач, оплативши всю суму паю у якості внеску у спільну діяльність, що підтверджується письмовими доказами, набула майнові права на об'єкт незавершеного будівництва - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, згідно із договором про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку від 03 жовтня 2003 року № 2421/322-111 (р).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року заяву ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" відхилено, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом, обрала для себе такий, на її переконання, ефективний спосіб захисту порушених прав, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права. Доводи апеляційної скарги, що ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" не повідомлялося про судовий розгляд у суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції відхилено з огляду на наявність в матеріалах цивільної справи письмових доказів про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у суді. Також, судом апеляційної інстанції не взято до уваги доводи ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" щодо відсутності достовірних відомостей про оплату позивачем паю у повному обсязі, оскільки такі доводи спростовані наявними у справі копіями квитанцій, які були предметом дослідження у суді першої інстанції.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Судом першої інстанції здійснено неналежний виклик відповідача, оскільки судові повістки направлялися не за юридичною адресою ТОВ Фірма "Консоль ЛТД".

Судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки доводам заявника, що подані позивачем копії квитанцій про оплату паю не містять достовірної інформації, суд не здійснив витребування оригіналів таких квитанцій. Заявник вважає, що позивачем не доведено порушення її прав, оскільки умовами договору передбачено, що у разі відсутності додаткової угоди протягом десяти днів з моменту настання запланованого строку виконання договору в натурі, розцінюється як погодження позивача на подовження строку виконання договору до його фактичного виконання. Водночас, позивач до ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" письмово не зверталася. Також заявник вважає, що позов подано із пропуском позовної давності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року касаційну скаргу ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків.

Згідно із статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Цивільна справа разом із матеріалами касаційного провадження у лютому 2018 року передана до Верховного Суду.

У підпункті 11 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 жовтня 2003 року між ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" та ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 2421/322-111 (р), за умовами якого сторони зобов'язалися спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 та введення його в експлуатацію.

Відповідно до пункту 2.1 договору керівництво спільною діяльністю по договору та ведення загальних справ учасників договору за загальною згодою покладено на ТОВ
Фірма "Консоль ЛТД".

Згідно з пунктом 3.1 договору позивач зобов'язувалася як внесок у спільну діяльність з дольової участі у будівництві внести грошовий внесок (пай) у розмірі, еквівалентному 138 125,00 дол. США у національній валюті України (гривнях) за курсом НБУ на момент оплати, поетапно, починаючи з моменту підписання договору до 15 січня 2005 року.

Пунктом 3.2 договору ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" як свій внесок у спільну діяльність зобов'язувалося власними силами та за участю власних трудових ресурсів, механізмів, обладнання, а також дольових та залучених коштів юридичних та фізичних осіб завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку згідно із проектом та вимогами ДБН і передати пайовику в натурі трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 на 8-ому поверсі, проектною площею 110,50 кв. м, (далі - доля пайовика), у порядку виділення частини пайовика із створеного сторонами за договором загального майна.

Додатковою угодою від 22 березня 2012 року № 3 до пункту 3.2 договору внесено зміни щодо передачі позивачу в якості паю згідно з проектною документацією трикімнатної квартири АДРЕСА_2, на восьмому поверсі, загальною площею 114,1 кв. м.

Відповідно до пункту 3.3 договору грошові та майнові внески сторін, а також побудований в результаті спільної діяльності багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_2 є їх спільною власністю відповідно до розмірів їх внесків у спільну діяльність. Після оформлення права власності пайовика відповідно до пунктів 9.3,9.4 цього договору право спільної власності припиняється і кожна із сторін розпоряджається виділеною їй долею у створеному сторонами об'єкті на власний розсуд.

Пунктом 3.4 договору запланованим строком закінчення будівництва та здачі об'єкта будівництва визначено І квартал 2005 року.

Згідно з пунктом 3.5 договору передбачено, що у разі якщо ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" не має можливості передати пайовику долю пайовика до запланованого строку закінчення будівництва, зазначеного у пункті 3.4 договору, ТОВ Фірма "Консоль ЛТД", на вимогу пайовика, пропонує йому інший, наявний об'єкт аналогічної вартості, або сторони погоджують інший строк передання долі пайовика. Усі зміни до договору оформляються додатковою угодою, яка має бути укладена протягом 10 днів з моменту настання запланованого строку передачі долі пайовика у натурі.

Відсутність укладеної додаткової угоди протягом 10 днів з моменту настання запланованого строку передачі "долі пайовика" в натурі розцінюється як згода пайовика на продовження строку виконання договору до його фактичного виконання.

При відмові пайовика від виконання договору за наведеними мотивами пайовику повертаються внесені грошові кошти після закінчення будівництва або у день укладення ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" договору з новим пайовиком на будівництво багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 та внесення ним у повному обсязі внеску, передбаченого у пункті 3.1 зазначеного договору розміру паю, достатнього для отримання новим пайовиком долі пайовика, передбаченої у пункті 3.2 цього договору.

Додатковою угодою від 21 лютого 2006 року № 2 до зазначеного договору внесено зміни до пунктів 3.1,3.4 договору щодо сплати грошових внесків та терміни поетапної оплати строком до 15 березня 2006 року і погоджено кінцевий термін завершення будівництва житлового будинку, ІІІ квартал 2006 року.

Відповідно до пункту 3.7 договору за умови виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.2 зазначеного договору, пайовик повністю набуває право на пайову (дольову) участь у будівництві, а ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" позбавляється права розпорядження зазначеною у договорі долею пайовика.

Пунктом 3.8 договору визначено, що достатніми підставами для підтвердження прав на пайову участь позивача є зазначений договір і документи (квитанції), що підтверджують внесення паю у повному обсязі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконала у повному обсязі, шляхом внесення грошових коштів відповідно до пункту 3.1 договору, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 14 жовтня 2003 року; 14 січня 2004 року; 16 квітня 2004 року; 09 липня 2004 року; 01 грудня 2004 року; 17 лютого 2005 року; 01 червня 2005 року; 08 червня 2005 року; 19 липня 2005 року; 05 квітня 2006 року.

Судами також встановлено, що всупереч умовам договору від 03 жовтня 2003 року та додаткових угод до цього договору відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, будинок в експлуатацію не введений, квартира у натурі позивачу не передана. Зазначене підтверджено листом ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" від 27 листопада 2011 року № 1073.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року № 1560-XII.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, а також майнові права.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з частиною 2 статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання сторони за договором №2421/322-111 (р) пайової участі у будівництві в повному обсязі, сплатила пайові внески у визначених договорами сумах, у зв'язку з чим за умовами договору набула майнові права щодо долі пайовика, зокрема права на отримання в подальшому у спірної квартири.

ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" в якості свого вкладу за договором пайової участі у будівництві взяло на себе зобов'язання завершити будівництво будинку з подальшим виділенням пайовику його долі в натурі.

Зазначеним договором також встановлювалися строки виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, висновки судів про те, що до завершення будівництва об'єкта нерухомості, а саме 3-кімнатної квартири АДРЕСА_2 (1 черга будівництва, 4 - секційний будинок) і введення його в експлуатацію, позивачу як інвестору належать майнові права на цей об'єкт, є правильними.

Встановивши під час розгляду справи, що відповідачем не виконувалися належним чином взяті на себе зобов'язання, а також враховуючи, що будинок АДРЕСА_2 на той час не введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на зазначений спірний об'єкт.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначений спір повинен розглядатися господарським судом, оскільки постановою Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, не заслуговують на увагу, оскільки у постанові щодо визнання банкрутом боржника ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" відомості щодо порушеної щодо боржника у 2012 році справи про банкрутство не зазначені, процедура визнання фірми банкрутом та початок ліквідації провадилися в загальному порядку вже після розгляду справи судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги, що судом не в повному обсязі встановлено та з'ясовано обставини спірних правовідносин за договорами про пайову участь спростовуються матеріалами справи.

Щодо оцінки інших доводів касаційної скарги, зокрема, що позивач звернулася до суду із пропуском строку давності, всупереч положенню статті 257 ЦК України, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги про пропуск давності звернення позивача до суду із позовом, зробив висновок, що нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом, може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності. У таких висновках суд апеляційної інстанції посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2307цс15.

Разом з цим, Верховний Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), у яких зазначено, що якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2016 року ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" звернулося до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2012 року.

Із змісту зазначеної заяви та додаткових пояснень, поданих у лютому 2017 року, випливає, що ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" не заявляло про застосування позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції, мотивуючи свої висновки правомірно зробив висновок про відхилення доводів щодо застосування позовної давності.

Також заявник вважає, що останнім днем виконання зобов'язання за договором є 30 вересня 2009 року, із цього дня, на думку заявника, починається відлік строку давності. Позов ОСОБА_1 надійшов до суду першої інстанції 30 вересня 2011 року, отже доводи про пропуск трирічного строку звернення до суду Верховний Суд відхиляє, оскільки такий строк позивачем не пропущений.

Доводи про неналежне повідомлення заявника судом першої інстанції про розгляд справи Верховний Суд відхиляє, оскільки такі доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який зробив висновок, що матеріали справи містять докази про належне повідомлення судом першої інстанції відповідача, зокрема у матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містять підпис уповноваженої особи.

Згідно із Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Водночас, заявник звернувся із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції та з апеляційною скаргою на це судове рішення, ухвалене понад чотири роки тому, і яке набуло законної сили.

Узагальнені висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, судом не встановлено достатніх підстав вийти за межі розгляду справи, визначені правилом статті 400 ЦПК України.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко