Історія справи

Постанова

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 739/1487/17

провадження № 51-5681км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Марчук Н.О., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Ходаківської А.Ю.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

захисника КостюченкаВ.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката Костюченка В.К. на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270190000258, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. ЛаринівкиНовгород-Сіверського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, судимого 06 квітня 2017 року Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

На підставі ст. 71 КК до покарання призначеного даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 року та визначено ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Вирішено питання про початок строку відбування покарання, запобіжний захід, зарахування у строк покарання строк попереднього ув'язнення, судових витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 залишено без зміни.

19 липня 2017 року близько 01.00 год. ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на березі озера в урочищі «Болото» за 1,5 км. від с. Троїцьке Новгород-Сіверського району Чернігівської області, скориставшись тим, що всі спали, таємно заволодів ключами від замка запалення мотоцикла VIPER ZS125, чорного кольору, без реєстраційного номеру, номер шасі НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, та знаходився поруч з потерпілим у вказаному місці. У подальшому, ОСОБА_2 без дозволу, не маючи на те законних підстав, за допомогою викраденого ключа завів двигун мотоцикла VIPER та у власних цілях поїхав до с. Троїцьке Новгород-Сіверського району Чернігівської області, тим самим незаконно заволодівши даним транспортним засобом, вартість якого складає 13811,61 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Костюченка В.К., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримання. Свої вимоги мотивує тим, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях та доказах, що безпосередньо не досліджувались. Стверджує, що апеляційний суд, зазначені порушення залишив поза увагою, доводів апеляції не перевірив, постановивши рішення з порушенням вимог ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник КостюченкоВ.К. підтримав доводи касаційної скарги та просив судові рішення скасувати, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав судові рішення законними й обґрунтованими.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 289 КК судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК наведено докладні мотиви. Оцінка доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, що постановив вирок.

Матеріали провадження свідчать, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Мотивуючи висновок про винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що не давав дозволу ОСОБА_2 на керування мотоциклом та не просив його поїхати по спиртне, а також, що, коли вони лягали спати, ключі від мотоцикла були у кишені його штанів; показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що напередодні ввечері потерпілий не дав згоди на пропозицію ОСОБА_2 з'їздити за алкоголем, натомість вони вирішили йти спати; показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які пояснили обставини при яких ОСОБА_2 залишив належний ОСОБА_3 мотоцикл у них та просив повідомити останнього про місцезнаходження його майна; протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, огляду місця події; довідку-рахунок від 22 квітня 2014 року про придбання мотоцикла VIPER ZS125, чорного кольору, без реєстраційного номеру, номер шасі НОМЕР_1; висновок експерта про середню ринкову вартість мотоцикла VIPER ZS125, 2013 року виготовлення з об'ємом двигуна 126 куб. см.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Таким чином, сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК. Вирок суду першої інстанції достатньо умотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи апеляційних скарг засудженого ОСОБА_2 та його захисника, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність його правової кваліфікації. На усі доводи апеляцій, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника Костюченка В.К., надані обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органами досудового розслідування, судами першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні не виявлено, тому законних підстав для скасування постановлених відносно засудженого ОСОБА_2 судових рішень за доводами касаційної скарги захисника, Верховний Суд не убачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 січня 2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Костюченка В.К. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. Стороженко Н.О. Марчук Н.С. Стефанів