Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

справа № 752/6511/22

провадження № 51- 3522 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105010000546, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тернополя, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

На підставі статей 71 72 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді арешту на строк 2 місяці 5 днів.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 рокувирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінено, призначено останньому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. На підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн та 100 годин громадських робіт. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за те, що він у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та спосіб незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який в подальшому зберігав при собі без мети збуту та 17 квітня 2022 року приблизно о 21 год, перебуваючи за адресою: м. Київ вул. Цілина, 2-А, під час його особистого огляду, було виявлено речовину рослинного походження, яка, відповідно до висновку експерта, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою 8, 87 г, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Зазначає, що в порушення вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не виклав належних, на думку прокурора, мотивів прийнятого рішення, в ухвалі не навів переконливих аргументів та належним чином не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, обставини вчинення, що призвело до неправильного, на його думку, зменшення покарання засудженому. Крім того, апеляційним судом необґрунтовано враховано на пом`якшення покарання ОСОБА_6 його офіційне працевлаштування. Наголошує про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та вважала, що є підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та правильність кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 309 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.

Відповідно до вимогст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, призначаючи засудженому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, суд урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, дані про особу ОСОБА_6 , визнав обставинами, які пом`якшують покарання - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують. Крім того, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про офіційне працевлаштування ОСОБА_6 та про його постійний дохід, а тому не було призначено покарання у виді штрафу чи виправних робіт, у зв`язку з тим, що це могло призвести до невиконання вироку через надмірний тягар для обвинуваченого.

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд, в ухвалі від 27 вересня 2022 року, зробив висновок про часткову обґрунтованість апеляційної скарги сторони захисту про призначення ОСОБА_6 покарання, яке за своїм змістом є явно несправедливим та суворим.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку із урахуванням додатково встановлених відомостей, які не були враховані судом першої інстанції, а саме те, що ОСОБА_6 офіційно працевлаштований в ТОВ «ЕКСАНСІЯ» на посаді експедитора з 29 липня 2021 року, у зв`язку з цим вважав за можливе призначити останньому покарання у виді штрафу, в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України, і це не призведе до невиконанню вироку та буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З наведеними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів, в зв`язку з чим, твердження в касаційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого, з огляду на наявні в справі дані про нього, які до того ж були враховані судом апеляційної інстанції при обранні виду та розміру заходу примусу, є непереконливими.

Зважаючи на враховані апеляційним судом обставини, насамперед, з огляду на конкретні обставини вчинення злочину, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання судом апеляційної інстанції за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судового рішення чи їх зміну, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3