Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 741/969/21

провадження № 51-3190 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 12 січня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021270300000512, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України

(далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 12 січня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з 16 червня 2021 року.

Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення

з 16 червня 2021 року по 12 січня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Також вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 15 червня 2021 року близько 16 год. 00 хв., знаходячись у стані алкогольного сп`яніння та перебуваючи разом

з ОСОБА_8 за місцем проживання останнього у будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, умисно наніс ОСОБА_8 множинні удари, не менше десяти, кулаками та взутими ногами в область голови та тулубу, чим спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лоба, гематом лівої виличної ділянки обличчя та волосистої частини голови, закритої травми грудей, що виразилась множинними переломами ребер з обох сторін, розлитою підшкірною емфіземою (накопиченням повітря в підшкірно-жировій клітковині), двобічним гемопневмотораксом (накопиченням крові та повітря в обох плевральних порожнинах), емфіземою середостіння (накопиченням повітря в середостінні), а також активним спаданням (ателектазом) респіраторних відділів нижньої долі лівої легені та п`ятого сегмента правої легені, закритого перелому тіла лівої лопатки, які в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що судом першої інстанції було визначено обсяг та порядок дослідження доказів та вирішено допитати обвинуваченого наприкінці судового засідання. При цьому зазначає, що в порушення вимог ст. 351 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не допитавши обвинуваченого, суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказів і перейшов до судових дебатів. Також вказує, що судом неправомірно було взято до уваги перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння, оскільки стороною обвинувачення жодних доказів з цього приводу надано не було. Зазначає, що при призначенні міри покарання ОСОБА_6 суд в повній мірі не врахував досудову доповідь органу пробації, в якій зазначено, що обвинувачений може виправитись без ізоляції від суспільства, а також те, що він позитивно характеризується, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, має батька похилого віку та добровільно відшкодовує шкоду. Крім того вказує, що ні потерпілий, ні його представник в суді не заявляли цивільний позов, а тому, на думку захисника, суд не вправі був вирішувати питання про розмір завданої шкоди. Вважає, що рішення судів є занадто суворим, міра покарання не відповідає характеризуючим даним обвинуваченого. Також вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні її клопотання про виклик потерпілого в судове засідання, оскільки потерпілий повідомлення про дату та час розгляду справи в апеляційному суді не отримував, а тому в судове засідання він не з`явився. Зазначає, що у судів були всі підстави при призначенні ОСОБА_6 покарання застосувати положення ст. 75 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , котра підтримала подану нею касаційну скаргу, засудженого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).

У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Так, згідно зі ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 КПК обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно зі ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено вимогами ст. 95 КПК, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК після оголошення обвинувачення головуючий роз`яснює обвинуваченому суть обвинувачення та запитує, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідь обвинуваченого дозволяє суду зрозуміти позицію сторони захисту щодо пред`явленого обвинувачення, а також самому обвинуваченому чітко сформулювати своє ставлення до пред`явленого обвинувачення.

Як убачається із журналу та звукозапису судового засідання від 28 вересня 2021 року, після роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_6 суті обвинувачення та запитання, чи бажає він давати показання, останній зазначив, що він вину визнає частково та бажає давати показання.

З урахуванням думки сторін судом був встановлений такий порядок дослідження доказів: допитати потерпілого, свідків, дослідити письмові матеріали кримінального провадження та допитати обвинуваченого (а.п. 56-57).

У подальшому, під час судового засідання 10 січня 2022 року після дослідження доказів, головуючий оголосив про закінчення з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказів, з`ясувавши в учасників судового розгляду, чи мають вони намір доповнити судовий розгляд, а після того, як обвинувачений відповів на питання прокурора та захисника, перейшов до судових дебатів, не допитавши обвинуваченого ОСОБА_9 (а.п. 172-174).

Згідно ж із положеннями ч. 1 ст. 351 КПК допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

Таким чином, після дослідження доказів суд першої інстанції не здійснив допит обвинуваченого ОСОБА_6 , котрий в судовому засіданні висловив бажання надати показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

При цьому надання відповідей обвинуваченим ОСОБА_6 на запитання прокурора та захисника, на думку колегії суддів касаційного суду, не можуть вважатися його допитом у розумінні положень ст. 351 КПК.

Отже, суд першої інстанції в порушення вимог статей 22 23 42 351 КПК не вжив необхідних заходів для забезпечення реалізації обвинуваченим права давати показання з приводу обвинувачення та не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав.

Переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, яка зазначала про те, що суд першої інстанції не допитав обвинуваченого ОСОБА_6 , котрий мав намір надати показання, суд апеляційної інстанції на цей довід жодної відповіді не надав і вказані порушення суду першої інстанції не усунув.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

А тому судові рішення щодо ОСОБА_6 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

З урахуванням встановленихістотних порушень вимог кримінального процесуального закону колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки доводам, наведеним в касаційній скарзі в іншій частині, оскільки оцінка таких доводів можлива лише після усунення зазначених порушень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 січня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме

до 28 травня 2023 року включно.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3