Історія справи

Постанова ККС ВП від 29.11.2018 року у справі №171/1641/17

Постанова

Іменем України

29 листопада 2018 р.

м. Київ

Справа № 171/1641/17

Провадження № 51-4791км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І. О.,

за участю:

прокурора Опанасюка О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040410000620 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Канів Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, у томі числі, 17 травня 2012 року за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 24 липня 2017 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено

- за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Згідно з ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, встановлених цим вироком та вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2017 року, шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2, ч. 1 ст.76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

20 березня 2017 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_2, проходячи біля магазину «Діана», що розташований по вул. Центральна, 168, в м. Апостолове Дніпропетровської області, помітив велосипед марки «Україна», вартістю 1023,30 грн., належний потерпілій ОСОБА_3, та таємно викрав його, розпорядившись на власний розсуд.

14 травня 2017 року приблизно о 07:00 год. ОСОБА_2 незаконно проник до дачного будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_2 Дніпропетровської області, що належить ОСОБА_4, звідки викрав майно на загальну суму 1369,14 грн та обернув на особисту користь.

14 червня 2017 року приблизно о 19:00 год. ОСОБА_2, незаконно до дачного будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_5, звідки викрав майно на загальну суму 317,91 грн, спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2, яку просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про засудженого внаслідок м'якості. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив правильність застосуванням місцевим судом вимог ст. 75 КК України та не спростував твердження, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення про м'якість призначеного засудженому покарання. Посилається на невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Опанасюк О. В.просив касаційну скаргу сторони обвинувачення задовольнити, скасувавши ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_2, прокурор звернувся із апеляційною скаргою на це судове рішення, у якій висував вимогу про його скасування і ухвалення нового вироку.

При цьому прокурор в апеляційній скарзі, наголошував, що прийняте судом рішення про застосування до ОСОБА_2 ст. 75 КК України є незаконним, немотивованим, внаслідок чого засудженому було призначене таке покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчинених останнім злочинів та даним про його особу. Одночасно в апеляційній скарзі прокурор зазначав дані про особу ОСОБА_2, які у сукупності, на його думку, підтверджували неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок щодо ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу сторони обвинувачення визнано необґрунтованою, не перевірив і не спростував доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції формально погодився з правильністю застосування місцевим судом кримінального закону - ст. 75 КК України, можливістю виправлення ОСОБА_2без відбування покарання та з відповідністю призначеного останньому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_2покарання місцевий суд указав про врахування характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, даних про засудженого, який посередньо характеризувався, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував, раніше судимий. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав - щире каяття.

Разом з тим, рішення про застосування ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку не мотивоване, оскільки у вироку не зазначено які дані про особу ОСОБА_2 та інші обставини справи суд врахував, дійшовши висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Одночасно, хоча прокурор і наголошував в апеляційній скарзі на тому, що рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не мотивоване, ці доводи сторони обвинувачення залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.

Окрім того, апеляційний суд не спростував твердження прокурора про те, що ОСОБА_2, будучи раніше п'ять разів судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, а звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України не сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчиненню ним нових злочинів.

Також апеляційний суд не перевірив доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, про те, що місцевий суд безпідставно врахував як пом'якшуючу покарання обставину щире каяття, оскільки ОСОБА_2 бажання виправити ситуацію не виявляв, речі викрадені у потерпілих, були повернуті працівниками правоохоронних органів, а висловлене обвинуваченим у суді каяття є удаваним та спрямованим на уникнення від покарання.

Отже, апеляційний суд наведені вище та інші доводи прокурора належним чином не перевірив і не спростував внаслідок чого істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, дійшовши передчасного висновку про правильність застосування місцевим судом кримінального закону - ст. 75 КК України і про відповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції є такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

Якщо при новому розгляді підтвердиться обсяг обвинувачення, за яким ОСОБА_2 визнано винуватим, і не буде встановлено інших обставин, що давали б підстави для застосування положень ст. 75 КК України, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний О. П. Марчук В. В. Наставний