Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 129/883/19

провадження № 51-2716 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 січня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020120000406, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Азербайджан, котрий народився в м. Баку Республіки Азербайджан, проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 січня 2022 року ОСОБА_6 засудженого за ч. 2 ст. 186 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не переглядаються.

Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.

Так, 10 липня 2017 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи у м. Гайсин Вінницької області, вступили в попередню злочинну змову з метою заволодіння чужим майном. Знаходячись на вул. Високовича в період часу з 11:40 до 13 год, ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, спостерігали за перехожими, в той час як ОСОБА_6 залишався в автомобілі марки «BMW 523», державний номерний знак Латвійської Республіки НОМЕР_1 , який йому належить.

Потім приблизно о 13:05 вони під`їхали до будівлі дитячої лікарні, де ОСОБА_6 припаркував вказаний автомобіль на узбіччі 2-го пров. Високовича у м. Гайсин Вінницької області, а ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вийшли з авто та стали очікувати на ОСОБА_8 .

Надалі, коли ОСОБА_8 проходила по тротуару, ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою, впритул наблизився до неї та зірвав з її шиї золотий ланцюжок з підвіскою. Після цього, він та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, швидко сіли в автомобіль і разом з ОСОБА_6 зникли з місця події, завдавши своїми діями потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 15 521,04 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 6 червня 2022 року вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що місцевий суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні належні, допустимі та достовірні докази для доведення його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК. Крім того, ані він, ні його захисник не були повідомлені про дату проголошення вироку, відповідно вони і не були присутні під час його проголошення. Також засуджений зазначає, що він є громадянином Республіки Азербайджан та не володіє українською мовою. Однак як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду його не було забезпечено перекладачем.Вказане, на думку засудженого, не отримало належної оцінки суду апеляційної інстанції, який в порушення вимог ст. 419 КПК всіх доводів апеляційної скарги сторони захисту не перевірив, не дав обґрунтованих відповідей на них та безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_6 без змін. Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки перегляд вироку місцевого суду в апеляційному порядку здійснювався за відсутності його та потерпілої, котрі не були належним чином повідомлені про дату та час розгляду кримінального провадження.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 таОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , в якій порушувалися питання невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, апеляційний суд, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, та навівши мотиви прийнятого рішення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін.

Так, апеляційний суд, переглядаючи вирок, обговорив доводи, наведені у поданій апеляційній скарзі, перевірив обставини, встановлені судом першої інстанції, проаналізував докази, надав їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення.

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином обґрунтувавши рішення, дійшов правильного висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази, а саме: показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , дані протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та інших письмових документів, речові докази, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, за обставин, вказаних у вироку.

Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які апеляційний суд належним чином перевірив та змістовно навів в ухвалі.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би в контексті приписів статей 85 86 87 КПК свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, суд апеляційної інстанції не встановив.

Одночасно надана ОСОБА_6 власна версія подій була ретельно перевірена апеляційним судом і визнана такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому суд апеляційної інстанції переконався у безпідставності тверджень ОСОБА_6 , які аналогічні доводам його касаційної скарги, щодо відсутності попередньої змови між ним, ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції оскільки немає підстав вважати їх сумнівними чи необґрунтованими, так як у суді першої інстанції спростовано твердження ОСОБА_6 про відсутність узгодженості його дій з ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а також про йогонепричетність до скоєного злочину. Натомість навпаки встановлено, що пересуваючись на автомобілі вулицями міста, вони спостерігали за перехожими з метою підшукування об`єкту для нападу. Також ОСОБА_6 весь час перебував за кермом свого автомобіля та право керуванням нікому не передавав.

Крім того, про наявність єдиної спільної мети та узгодженість дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, свідчить їх поведінка після скоєння грабежу. Зокрема, відразу після викрадення прикрас у потерпілої ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, швидко сіли на заднє сидіння автомобіля, і саме активні дії ОСОБА_6 , котрий ним керував, сприяли можливості швидко зникнути з місця скоєння злочину.

З огляду на це, є необґрунтованими доводи, вказані у касаційній скарзі ОСОБА_6 щодо недоведеності його винуватості у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Також колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у провадженні щодо ОСОБА_6 ні органами досудового слідства, ні місцевим судом не було порушено його права на захист щодо незалучення перекладача.

Так, процесуальним законодавством України, а саме: частинами 2, 3 ст. 29, ч. 3 ст. 42, ч. 3 ст. 43 КПК, передбачено, що особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують підозрюваному, обвинуваченому, іншим учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому засуджений має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII та ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, при цьому гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

За змістом вказаних положень законів вбачається, що на слідчого, прокурора або суд не покладено обов`язку залучення перекладача за відсутності відповідного клопотання від осіб, які мають таке право, а забезпечення участі перекладача здійснюється за умови подання відповідного клопотання та за наявності для цього передбачених законом підстав.

Як встановлено апеляційним судом, матеріали кримінального провадження не містять письмового клопотання ОСОБА_6 про забезпечення його перекладачем ні на стадії досудового розслідування, ні під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції. Також ОСОБА_6 не висловлював зауважень при отриманні копії обвинувального акта. Одночасно йому були роз`яснені його права, в тому числі й право на захист, що підтверджується його власноручним підписом в повідомлені про підозру.

З технічного запису судових засідань вбачається, що ОСОБА_6 жодного разу не був ініціатором залучення перекладача в суді першої інстанції, вільно комунікував з судом та давав зрозумілі відповіді на поставлені йому українською мовою питання. При цьому під час підготовчого судового засідання 9 січня 2020 року на запитання суду з приводу розуміння української мови та необхідності залучення перекладача ОСОБА_6 впевнено та без жодних вагань відповів, що він все розуміє і не потребує перекладача.

З огляду на це немає підстав вважати, що орган досудового слідства та суд безпідставно не залучив перекладача у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 .

Також суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи засудженого щодо істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке, на його думку, полягає в тому, що суд проголосив вирок за відсутності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисника ОСОБА_9 .

При цьому, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень вимог ст. 376 КПК місцевим судом під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , з яким погоджується й колегія суддів.

Згідно з журналом судового засідання від 12 січня 2022 року та звукозаписом до нього у судовому засіданні суду першої інстанції були проведені судові дебати та обвинуваченим надано останнє слово, після чого, всім учасникам судового провадження було повідомлено, що суд видаляється до нарадчої кімнати, а повний текст вироку буде проголошено 14 січня 2022 року.

14 січня 2022 року було проголошено вирок суду, однак відеоконференція із обвинуваченими та їх захисником не відбулася через відсутність інтернет зв`язку, про що складено відповідний акт. Копії судового рішення були направлені усім учасникам судового провадження цього ж дня, в тому числі і засудженому.

Неспроможними є й твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що в порушення вимог кримінального процесуального закону судовий розгляд в апеляційному суді здійснено без його участі та без потерпілої, не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

За змістом ст. 111, ст. 134 КПК повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях є не обов`язковою. В протилежному випадку здійснюється судовий виклик, що за своєю правовою природою є заходом забезпечення кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вказаних вимог процесуального закону при розгляді провадження щодо ОСОБА_6 апеляційним судом дотримано.

Так, про призначення апеляційного розгляду на 16 березня 2022 року учасники судового провадження були повідомлені шляхом надіслання їм листів-повідомлень. Також поштовими відправленнями та електронними листами учасники повідомлялися про подальші відкладення судового розгляду за клопотаннями захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 .

Згідно з журналом судового засідання від 6 червня 2022 року та звукозаписом до нього, суддя-доповідач повідомив, що від потерпілої ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції за її відсутності. Жодних заперечень щодо розгляду кримінального провадження без участі потерпілої або про потребу у відкладенні судового розгляду через її відсутність ані від прокурора, ні від захисника ОСОБА_9 не надходило. При цьому, зі скаргами з приводу неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду потерпіла не зверталась.

Крім того, від ОСОБА_6 не надходило жодних клопотань про розгляд кримінального провадження щодо нього в суді апеляційної інстанції за його участю.

Відтак, оскільки вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 перегладався в апеляційному порядку за апеляційною скаргою його захисника ОСОБА_9 , при цьому не ставилося питання про погіршення його становища, судом апеляційної інстанції відповідно до приписів статей 401 405 КПК було прийнято рішення про розгляд кримінального провадження без участі ОСОБА_6 .

Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 січня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 6 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3