Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 129/936/21

провадження № 51-7357 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 14 березня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12021020000000088 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Теофилівка Бершадського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 14 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 71 та ст. 72 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Вироком місцевого суду також вирішено питання щодо запобіжного заходу, судових витрат та долі речових доказів.

За вказаним вироком ОСОБА_6 19 січня 2021 року приблизно о 01:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прямував по АДРЕСА_1 до свого місця проживання. Проходячи по зазначеній вулиці, ОСОБА_6 зайшов до домогосподарства ОСОБА_8 , яке розташоване на АДРЕСА_2 , після чого через вхідні двері зайшов до приміщення житлового будинку, де помітив ОСОБА_8 , яка почала наполягати, щоб він покинув її житло. Однак ОСОБА_6 , вважаючи, що перебуває у себе вдома, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, а також бажаючи настання наслідків у виді смерті ОСОБА_8 , почав завдавати останній удари кулаками в голову, від яких вона впала на підлогу. Після чого ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, маючи значну фізичну перевагу над особою похилого віку ОСОБА_8 , яка лежала на підлозі, продовжив завдавати їй множинні удари руками і ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого зник з місця вчинення злочину.

Своїми діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді численних комбінаційних переломів тулуба, від яких вона померла на місці події.

За встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_6 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 14 березня 2023 року - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що його винуватість базується на припущеннях, не доведена поза розумним сумнівом, а докази, на які посилається у вироку суд, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Зазначає, що не погодившись з вироком місцевого суду, він та його захисник оскаржили його в апеляційному порядку, однак апеляційний суд, допустивши однобічність та неповноту судового розгляду, дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, та просто переписав вирок, що істотно вплинуло на постановлення кінцевого рішення, при цьому проігнорував клопотання про дослідження журналу судових засідань для подачі доповнень до апеляційної скарги, порушуючи вимоги ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не дослідив повторно обставин, які суд першої інстанції дослідив неповно та з порушеннями, а свого рішення всупереч ст. 419 КПК належним чином не мотивував.

Зокрема, апеляційний суд не перевірив доводів про порушення його права на захист, оскільки він не був присутнім під час судових дебатів та оголошенні вироку, не надав правової оцінки висновку експерта судово-медичної експертизи в частині часу настання смерті ОСОБА_8 , який не узгоджується з показаннями свідків, не взяв до уваги факт його катування та здійснення фізичного тиску на його батьків з метою вибити з нього зізнання у вчиненні вбивства, не врахував, що йому не було відомо про винесення постанови про закриття кримінального провадження за фактом недозволених методів слідства, у зв`язку з чим він таку постанову і не оскаржував, не надав відповіді на доводи про порушення процесуального закону під час його затримання та проведення слідчого експерименту за його участю. Крім того, апеляційний суд не перевірив доводів сторони захисту про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 19 січня 2021 року, протоколу обшуку від 24 січня 2021 року, які проводилися без ухвали слідчого судді, висновку експерта від 31 березня 2021 року, який не був відкритий стороні захисту у порядку ст. 290 КПК, а також відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків, які б підтвердили невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як визначено до ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі засуджений стверджує, що його винуватість базується на припущеннях, не доведена поза розумним сумнівом, а докази, на які посилається у вироку суд, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону.

Вказує, що апеляційний суд, допустивши однобічність та неповноту судового розгляду, не дослідив повторно обставин, які суд першої інстанції дослідив неповно та з порушеннями, свого рішення в супереч ст. 419 КПК належним чином не мотивував.

Зазначає, що апеляційний суд не перевірив доводів сторони захисту про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про визнання недопустимим доказом, зокрема, висновку експерта від 31 березня 2021 року, який не був відкритий стороні захисту у порядку ст. 290 КПК.

Наведені доводи засудженого колегія суддів вважає слушними та такими, що знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.

Згідно зі ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг, обґрунтовуючи незаконність вироку місцевого суду, сторона захисту, окрім іншого, вказувала про недопустимість як доказу висновку експерта судової біологічної експертизи № СЕ-19/102-21/1523-Б від 31 березня 2021 року. Наведені доводи були вмотивовані тим, що такий висновок був наявний у сторони обвинувачення на час закінчення досудового розслідування, однак був відкритий стороні захисту лише під час судового розгляду.

Так, судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

На переконання колегії суддів, апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 в апеляційному порядку вказаних вимог закону не дотримався.

Відповідно до мотивувальної частини ухвали апеляційного суду, постановляючи рішення у цьому кримінальному провадженні за результатами судового розгляду в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновків місцевого суду та відсутність порушень під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Як визначено абзацами п`ятим та шостим п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що, залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого та захисника, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не спростував всі вказані у ній доводи.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час судового розгляду сторона захисту вказувала про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину через відсутність доказів. Водночас, обстоюючи свою позицію, засуджений та його захисник оспорювали наявність слідів крові загиблої ОСОБА_8 на речах ОСОБА_6 .

При цьому захисник клопотав перед судом про визнання недопустимим доказом висновку експерта судової біологічної експертизи № СЕ-19/102-21/1523-Б від 31 березня 2021 року, яким у тому числі й було обґрунтовано причетність ОСОБА_6 до вчинення умисного вбивства.

Проте у задоволенні такого клопотання судом першої інстанції було відмовлено, оскільки не встановлено порушень вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що сторона захисту підтвердила ознайомлення з таким висновком 23 лютого 2022 року.

Не погодившись з наведеними висновками місцевого суду, засуджений та його захисник про вказані обставини указували у своїх апеляційних скаргах.

Однак, ухвала апеляційного суду взагалі не містить відповіді на такі доводи засудженого та його захисника, що свідчить про те, що наведені твердження сторони захисту фактично залишилися без процесуального реагування апеляційного суду.

Більше того, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що такі доводи не зазначені й в узагальнених доводах апеляційних скарг, хоча про такі сторона захисту наголошувала також під час апеляційного розгляду безпосередньо в залі судових засідань.

За таких обставин доводи засудженого та захисника в цій частині залишились без належної перевірки та вичерпної відповіді, оскільки з ухвали апеляційного суду не вбачається ґрунтовних висновків на спростування таких доводів, а лише констатовано про обґрунтованість висновків місцевого суду.

Таким чином, не навівши належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні докази, а також на положення закону, якими він керувався, як того вимагають положення ч. 2 ст. 419 КПК, апеляційний суд, відповідно, в ухвалі не зазначив підстав, з яких апеляційні скарги засудженого та його захисника визнав необґрунтованими.

З огляду на викладене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, як наслідок, передчасність висновків про законність вироку суду першої інстанції, що в сукупності є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Крім того, у касаційній скарзі, окрім іншого, засуджений вказує про однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недопустимість як доказів протоколу огляду місця події та протоколу обшуку, порушення його права на захист, застосування до нього та його батьків тиску під час досудового розслідування, порушення процесуального закону під час його затримання.

Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені вимоги засудженим та його захисником ставились також і перед судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити всі доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Разом з тим, згідно з положеннями ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Як убачається з резолютивної частини вироку Бершадського районного суду Вінницької області від 14 березня 2023 року до набрання цим вироком законної сили ОСОБА_6 залишено без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, зокрема, переховування від суду, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 22 вересня 2024 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3