Історія справи

Постанова

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 538/120/17

провадження № 51-1964км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Хейлик Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016170230000443, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Яма Артемівського району Донецької області,

жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу 18 листопада 2015 року Лохвицьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком

на 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком на 3 роки.

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання за:

- ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вказаним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання за цим вироком зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 02 лютого 2017 року до вступу вироку в законну силу, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 07 червня

2016 року близько 16:00 год. перебуваючи у будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав зарплатну банківську карту ПАТ «Креді Агріколь Банк», яка належала ОСОБА_4 Після чого, 08 червня 2016 року, продовжуючи злочинний умисел направлений на крадіжку чужого майна, перебуваючи у м. Лохвиця Полтавської області зняв із банкоматів ПАТ «ПриватБанк» грошові кошти на загальну суму

400 грн., тим самим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, 23 вересня 2016 року близько 23:00 год. ОСОБА_1 будучи у стані алкогольного сп'яніння, проник до господарства ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 та викрав майно та грошові кошти у сумі

500 грн., належні останньому, чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 906 грн.

Також 28 січня 2017 року близько 22:00 год. перебуваючи в АДРЕСА_1 проник до магазину «Світ Продуктів», який належить

ПП «ОСОБА_6» та викрав майно та грошові кошти у сумі 820 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3189, 79 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року вирок місцевого суду змінено в частині призначеного ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України,

ч. 1 ст. 70 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції частково приєднано покарання призначене вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 18 листопада

2015 року у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці та остаточно призначено

ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.

Зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання його перебування під вартою з 02 лютого 2017 року до 20 червня 2017 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурорпросить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавалися.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку касаційної скарги, вказавши, що рішення суду апеляційної інстанції суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку

ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З мотивувальної частини вироку місцевого суду вбачається, що при обранні виду та розміру покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування потерпілим завданої матеріальної шкоди, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років

6 місяців.

При цьому апеляційний суд розглянув провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 і своїм рішенням вирок місцевого суду змінив у частині призначеного засудженому покарання та визначивОСОБА_1 остаточне покарання за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України із застосуванням статей 70, 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці. У решті вирок залишено без зміни.

Приймаючи рішення про зміну вироку місцевого суду у частині призначеного засудженому покарання та визначенняОСОБА_1 остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці, суд апеляційної інстанції врахував усі обставини в сукупності, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину, а саме: повне визнання вини, щире каяття у скоєному та часткове відшкодування шкоди потерпілим. Ці обставини обґрунтовано визнано судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та дають підстави для зменшення покарання та призначення покарання за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці.

Висновок суду про зміну вироку місцевого суду у частині призначеного засудженому покарання належно вмотивовано з дотриманням вимог статей 408, 419 КПК України.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65, 70, 71 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу має бути залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

постановив:

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний