Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.11.2019 року у справі №591/2281/19
Постанова ККС ВП від 16.05.2023 року у справі №591/2281/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року

м. Київ

справа № 591/2281/19

провадження № 51-2785км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Тарасівка Великописарівського району Сумської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 21 серпня 2018 року приблизно о 13:55, керуючи автомобілем «ЗАЗ TF699P» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), здійснюючи проїзд регульованого перехрестя вул. І. Сірка - вул. Інтернаціоналістів у м. Суми, рухався з перевищенням дозволеної у населених пунктах швидкості руху (не менше ніж 63 км/год), не зупинився біля стоп-лінії на червоний сигнал світлофору, порушив вимоги пунктів 8.7.3е, 12.4, 16.3 та вимоги дорожньої розмітки 34.1.12 правил дорожнього руху, що призвело до наїзду на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які переходили проїзну частину дороги по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору. В результаті ДТП потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Порушення ОСОБА_7 пунктів 8.7.3е, 16.3 та вимог дорожньої розмітки 34.1.12 правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 29 грудня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК та виправдано у зв`язку з недоведенням стороною обвинувачення, що вказане кримінальне правопорушення вчинено останнім.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось з порушенням правил підслідності, а його рішення про визнання ряду доказів недопустимими є необґрунтованим і невмотивованим, внаслідок чого судом не було застосовано закон, який підлягав застосуванню та винна особа уникнула кримінальної відповідальності і покарання за вчинене. Зазначає, що оскільки кримінальне правопорушення вчинене працівником поліції - ОСОБА_7 , не було підслідне органу поліції, а Державне бюро розслідувань на той час фактично не діяло і досудове розслідування не здійснювало (не мало слідчих у своєму складі), тому рішення прокурора про доручення розслідування слідчому відділу СБУ є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, однак вони залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення не відповідає вимогам КПК та підлягає скасуванню.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а судове рішення без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги вбачається, що прокурор, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 невинуватим та виправдав за ч. 1 ст. 286 КК, у зв`язку з недоведенням стороною обвинувачення, що вказане кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

При цьому суд дійшов висновку, що слідчі СВ СБУ в Сумській області, діяли поза межами своїх повноважень, оскільки досудове розслідування і збір доказів у межах кримінального провадження були здійснені з порушенням правил підслідності.

З урахуванням наведеного суд визнав недопустимими ряд доказів, зокрема: протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколи обшуку, огляду, постанови про визнання речовими доказами, протоколи приймання-передачі предметів, огляду предметів, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та протокол огляду диску, висновки експертиз тощо.

Також суд зазначив, що інші докази (протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками, постанову про освідування особи, протоколи освідування особи, протоколи отримання та відібрання зразків для експертизи, а також показання потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 ) він визнає такими, що не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого, оскільки цих доказів недостатньо для прийняття рішення про те, що кримінальне правопорушення вичинив ОСОБА_7 .

Прокурор не погодився з такими висновками суду першої інстанції та в апеляційній скарзі наводив докладні доводи на обґрунтування своєї думки щодо незаконності виправдувального вироку стосовно ОСОБА_7 , вказуючи, зокрема, на безпідставність визнання доказів недопустимими. При цьому, прокурор зазначав, що судом було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема вказував, що органи національної поліції, які відкрили дане кримінальне провадження, в силу правил підслідності не могли проводити досудове розслідування, а ДБР, якому провадження підслідне, фактично не діяло, тому прокурором було прийнято законне рішення про визначення підслідності провадження за слідчими СВ УСБУ в Сумській області та доручено ним здійснення досудового розслідування. Відтак, на думку прокурора, розслідування було проведено законно та правомірно, а зібрані докази є допустимими.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам прокурора про необґрунтоване визнання судом першої інстанції доказів недопустимими, а натомість продублював висновки районного суду про порушення правил підслідності кримінального провадження.

Перевіряючи аналогічні доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, суд касаційної інстанції дійшов наступного висновку.

Так, підслідність кримінальних проваджень визначається кримінальним процесуальним законом, а саме положеннями ст. 216 КПК.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, внесено до ЄРДР 21 серпня 2018 року слідчим відділом Сумського ВП ГУНП в Сумській області.

22 серпня 2018 року заступник прокурора Сумської області виніс постанову про доручення здійснення досудового розслідування за слідчими СВ УСБУ в Сумській області. Обґрунтовуючи своє рішення зазначив, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний співробітник правоохоронного органу, водночас починаючи з 20 листопада 2017 року ДБР не розпочало функціонувати і нормами КПК не врегульовано порядок визначення підслідності кримінальних правопорушень, що підслідні ДБР, тому беручи такі обставини до уваги, та з метою забезпечення здійснення швидкого, повного, неупередженого та ефективного досудового розслідування, досягнення завдань кримінального провадження, прокурор змінив підслідність, передавши справу щодо ОСОБА_7 для розслідування у провадження СВ УСБУ в Сумській області.

Згідно з ч. 4 ст. 216 КПК слідчі органи Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, зокрема, вчинених працівником правоохоронного органу.

Абзацом 2 пункту 1 розділу X «Прикінцеві положення» КПК визначено, що положення частини 4 статті 216 цього Кодексу вводяться в дію з дня початку діяльності ДБР, але не пізніше 5 років з дня набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК до дня введення в дію положень ч. 4 ст. 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених ч. 4 ст. 216 цього Кодексу.

19 листопада 2012 року КПК набрав чинності, тому з 20 листопада 2017 року, тобто після спливу 5 років, які встановлені вищезазначеними положеннями кримінального процесуального закону, слідчі органи прокуратури втратили повноваження щодо здійснення досудового розслідування злочинів, підслідних ДБР.

Відповідно до офіційного оголошення, розміщеного в газеті «Урядовий кур`єр» від 23 листопада 2018 року № 221 (6337), ДБР почало здійснювати свою правоохоронну діяльність 27 листопада 2018 року.

Таким чином, на час внесення відомостей у даному кримінальному провадженні (21 серпня 2018 року) та визначення органу досудового розслідування зазначеного кримінального провадження слідчі органи прокуратури вже не мали повноважень проводити досудове розслідування кримінальних проваджень, підслідних ДБР, а слідчі органи ДБР ще не розпочали свою діяльність.

Водночас, проведення досудового розслідування органом, в якому працював обвинувачений, не може бути ефективним, оскільки порушує загальні засади законного здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК.

У зв`язку з наведеними обставинами, враховуючи загальні засади кримінального процесу щодо необхідності здійснення досудового розслідування кожного виявленого випадку вчинення кримінального правопорушення, лише з огляду на винятковість зазначеної вище ситуації, колегія суддів погоджується з законністю постанови заступника прокурора Сумської області від 22 серпня 2018 року щодо доручення проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчим органам УСБУ в Сумській області.

Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор діяв у межах своїх повноважень і відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а його рішення про доручення здійснення досудового розслідування відповідає вимогам КПК.

Відтак висновок суду про здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні неуповноваженою особою, що стало підставою для визнання доказів недопустимими, є передчасним.

Про вказані порушення допущені судом першої інстанції прокурор вказував в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою зазначені доводи не перевірив та відповіді на них не дав.

Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню частково. Інші доводи касаційної скарги мають бути предметом перегляду суду апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3