Історія справи

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 645/2465/17

провадження № 51-5480км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І.В.,

суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мінтенка Ю.В.,

прокурора Пантєлєєвої А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 жовтня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000000099, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Фрунзенський районний суду м. Харкова вироком від 25 жовтня 2017 року засудив ОСОБА_1 за ст. 366-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування вказаного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

ОСОБА_1 відповідно до наказу №54-о від 16.02.2015 року був призначений на посаду старшого слідчого з особливо важливих справ сьомого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» займав відповідальне становище.

07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 на підставі наказу №704-о від 06.10.2016 року звільнений з вищевказаної посади.

Відповідно до ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці, особи рядового і начальницького складу податкової міліції зобов`язані: щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Особи, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноважений на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 письмово попереджений про необхідність подання щорічної декларації та декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що підтверджується відповідним попередженням про подання декларації.

Таким чином ОСОБА_1 , будучи обізнаним про необхідність подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за 2015 рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції у передбачений термін (протягом 60 календарних днів) з 00.00 год 01 вересня 2016 року до 01 листопада 2016 року, діючи умисно, не подав відповідну декларацію, чим порушив вимоги ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того ОСОБА_1 , звільнившись 07 жовтня 2016 року з займаної посади, будучи обізнаним про необхідність подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, діючи умисно, не подав декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто за період з 01 січня 2016 року по 06 жовтня 2016 року у передбачений законом строк, чим порушив вимоги ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».

Харківський апеляційний суд ухвалою від 01 вересня 2019 року апеляційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2017 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу, а кримінальне провадження закрити за відсутності складу кримінального правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що він не був повідомлений у встановленому законом порядку про необхідність подання декларації за 2015 рік в електронному вигляді, оскільки подав її в паперовому вигляді. Також зазначає, що в повідомленні і в законі не визначено строків подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Вважає, що НАЗК мало б письмово його повідомити про неподання ним декларацій та про необхідність їх подання і лише через 10 днів після отримання ним такого повідомлення він міг би бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Також засуджений зазначає, що не мав можливості вчасно подати декларацію, оскільки перебував за межами України, у зв`язку з лікуванням батька, а також у нього не було електронного підпису.

Враховуючи викладене, засуджений вважає, що він не мав умислу на ухилення від подання декларацій, оскільки не був належним чином повідомлений про необхідність їх подання, тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції при перегляді рішення місцевого суду не дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_1 у неподанні щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, а також у неподанні декларації особою, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Не погоджуючись з таким вироком суду, засуджений подав апеляційну скаргу, у якій зазначав про необхідність скасування оскаржуваного вироку та закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Зокрема, крім іншого, ОСОБА_1 вказував, що положення Закону України «Про запобігання корупції» не містять вимог щодо строку, протягом якого необхідно подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, визначену ч. 2 ст. 45 цього Закону, тому, оскільки він 02 червня 2017 року подав таку декларацію в електронному вигляді, що підтверджується повідомленнями НАЗК, які містяться в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а. с. 22-24), в його діях немає складу злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, в цій частині.

Однак, апеляційний суд, залишаючи вирок без зміни, усупереч вимогам ст. 419 КПК України вказані доводи належним чином не перевірив; підстав, з яких визнав їх необґрунтованими, не вказав, обмежившись загальними посиланнями на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину в цій частині.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що за таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними.

Враховуючи це, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції має ретельно розглянути всі доводи апеляційної скарги й ухвалити законне та справедливе рішення з урахуванням обставин, зазначених в цій ухвалі.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Іваненко Г.М. Анісімов О.Л. Булейко