Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.10.2020 року у справі №463/4841/20

Постанова

іменем України

09 2020 ð⎩|⌠

⎧. ⊇⎝↵®

справа № 463/4841/20

провадження № 51-4868км20

ℜ∑ð⌡⎩®⎨⎝⌈ ∇⌠™ |⎩⌊∑©≥≡⎭ 〉⌠™™≥® ®ð∑∫⎫⎩↵ 〉⌠™⎩®⎩↵ |◊⌊◊∫⎝

⊇◊〉◊⎞≥⌈⎨⎩©⎩ |ð⎝⎧≥⎨◊⌊⎫⎨⎩©⎩ 〉⌠™⌠ ⌠ 〉|⌊◊™≥:

©⎩⌊⎩®⌠⎭⎟⎩©⎩ ⊇⎩®∫⌠⎨⎩®⎝⎟◊ ⊂.".,

〉⌠™™≥® ℵ⎨≥〉≥⎧⎩®◊ ℘. ⊂., ⊄⌠©◊⎨〉⎫|⎩©⎩ ⇒. ⊂.,

за участю:

секретаря судового засідання Лагоди І. О.,

|ð⎩|⌠ð⎩ð◊ ·◊〈◊⎨⎭| ®. ℜ.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Ковальова Сергія В'ячеславовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ухвалою від 07 липня 2020 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Рурака В. С. від 15 травня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019140000001285 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2020 року відмовив адвокату Ковальову С. В. у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді та повернув апеляційну скаргу? на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат Ковальов С. В., посилаючись на постанову об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18) і постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року (справа № 991/358/20), вважаючи, що допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 04 серпня 2020 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що 07 липня 2020 року ОСОБА_1 брав участь у розгляді своєї скарги в режимі відеоконференції та вказаного дня було проголошено лише короткий текст оскаржуваної ухвали. Разом із тим відзначає, що оголошення повного тексту мало бути 09 липня 2020 року, однак того дня не було проведено судового засідання в режимі відеоконференції.

Крім того, скаржник наголошує на тому, що повний текст ухвали був вручений ОСОБА_1 17 липня 2020 року, а 21 числа цього ж місяця ним (Ковальовим С. В. ) було подано апеляційну скаргу з проханням поновити строк на апеляційне оскарження.

На думку адвоката, необізнаність ОСОБА_1 про мотиви постановленої 07 липня 2020 року слідчим суддею ухвали, з огляду на конкретне кримінальне провадження, також має бути врахована під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що залишив поза увагою суд апеляційної інстанції.

Зазначає про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор Чабанюк Т. В. підтримала доводи, викладені у касаційній скарзі, просила скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотним є таке порушення вимог ч. 1 ст. 438 КПК , яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК).

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 ст. 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Суд наголошує, що відповідно до статті 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому статті 24 КПК.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Порядок і строки апеляційного оскарження визначені в ст. 395 КПК, згідно з якою апеляційна скарга може бути подана, зокрема, на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Згідно зі ст. 117 КПК пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.

Як убачається з матеріалів провадження, слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ухвалою від 07 липня 2020 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, Рурака В. С. від 15 травня 2020 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019140000001285 від 22 листопада 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України.

21 липня 2020 року адвокат Ковальов С. В. подав до Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 07 липня 2020 року, при цьому заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення. Підставою для поновлення строку перегляду оскаржуваного рішення указав те, що копію повного тексту ухвали слідчого судді було вручено ОСОБА_1 17 липня 2020 року, а тому строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.

Львівський апеляційний суд відмовив адвокату Ковальову С. В. в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.

Львова від 07 липня 2020 року та повернув його апеляційну скаргу.

Ухвалене рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що оскаржену в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді, а саме резолютивну частину, було проголошено 07 липня 2020 року. Під час її оголошення скаржник ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні у режимі відеоконференції, він був обізнаний як із датою проголошення її повного тексту (09 липня 2020 року), так і зі строком на її апеляційне оскарження - п'ять днів з дня її проголошення. Однак апеляційну скаргу адвокат Ковальов С. В. в інтересах ОСОБА_1 подав 21 липня 2020 року, тобто після спливу строку, встановленого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга надійшла з пропуском строку на апеляційне оскарження і адвокат Ковальов С. В. та ОСОБА_1 не надали, на думку суду, жодного доказу наявності поважних причин пропуску ними строку апеляційного оскарження з 07 до 13 липня 2020 року, з урахуванням можливості в подальшому, отримавши її повний текст, доповнити апеляційну скаргу до початку апеляційного розгляду скарги по суті, дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.

Проте суд касаційної інстанції не погоджується з таким рішенням апеляційного суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

За вказаною постановою суду касаційної інстанції у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.

Відмовляючи в задоволенні клопотання адвоката про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повертаючи апеляційну скаргу на підставі, передбаченій п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, апеляційний суд належним чином не врахував того, що в судовому засіданні 07 липня 2020 року слідчий суддя оголосив лише резолютивну частину ухвали, 17 липня 2020 року ОСОБА_1 ознайомився з її повним текстом, а 21 липня 2020 року адвокат Ковальов С. В. подав до суду апеляційну скаргу. Таким чином, причину пропуску строку для подачі апеляційної скарги було зумовлено об'єктивними обставинами - відсутністю повного тексту ухвали з наведенням відповідних підстав, виходячи з яких, суд прийняв рішення.

Вищевикладені обставини свідчать про необізнаність адвоката Ковальова С. В. та ОСОБА_1 з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, що позбавило їх можливості належним чином обґрунтувати свою думку з приводу незгоди з висновками суду, викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотивування судового рішення.

На думку колегії суддів, це об'єктивно ускладнило можливість своєчасного звернення адвоката Ковальова С. В. до суду у визначений законом строк і може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є передчасним, адже скаржника фактично позбавлено права на оскарження судового рішення.

Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищезазначене, і відповідно до вимог кримінального процесуального закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката Ковальова С. В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року про повернення апеляційної скарги скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Г. М. Анісімов Ю. М. Луганський