Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 507/679/20

провадження № 51-1179км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

ОСОБА_6 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від

24 червня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня

2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160360000074, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 19 лютого 2021 року за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 24 червня

2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Вироком установлено, що 19 березня 2020 року близько 20:00

ОСОБА_7 , перебуваючи в буд.

АДРЕСА_1 , під час конфлікту з ревнощів зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 умисно спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження: спочатку штовхнув руками, від чого та впала на підлогу, а потім ногою завдав потерпілій не менш двох ударів у живіт, внаслідок чого потерпілій було заподіяно закриту травму черевної порожнини з крововиливами сальника і лівої долі печінки без розриву капсули, розрив селезінкового кута товстої кишки і три розриви тонкої кишки в 30,0 см від брижової зв`язки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо

ОСОБА_7 без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд справи проведено неповно та однобічно, з порушенням норм кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до необґрунтованого засудження ОСОБА_7 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень. Посилається на те, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_7 проведено за відсутності захисника, із застосуванням насильства з боку працівників правоохоронних органів, а після завершення досудового розслідування стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не були відкриті речові докази. Також під час судового розгляду сторона обвинувачення надала докази, які не були відомі стороні захисту. Крім того, деякі судові засідання в суді першої інстанції було проведено без фіксування їх технічними засобами. Стверджує, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, у ході апеляційного розгляду не роз`яснив право на відвід колегії суддів, усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК залишив без розгляду клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, а, надавши слово потерпілій для висловлення думки з приводу апеляційної скарги сторони захисту, фактично допитав її, не ухвалюючи відповідного рішення. Вважає постановлені у справі судові рішення незаконними й необґрунтованими.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав доводи касаційної скарги.

Прокурор вважав, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_7 мають бути залишені без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що ОСОБА_7 засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

У зв`язку з цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до

ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо

ОСОБА_7 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

Такими доказами, зокрема, є: дані протоколу слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_7 на місці розповів про обставини конфлікту між ним та ОСОБА_8 і показав, як та куди він завдав їй ударів; висновок експерта

щодо локалізації, часу, механізму утворення та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої; показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 та

ОСОБА_11 , з яких видно, що, коли вони приїхали до ОСОБА_8 , та лежала в ліжку, оскільки погано себе почувала, на обличчі був синець, у зв`язку з чим було викликано швидку допомогу.

В сукупності та взаємозв`язку із цими, а також іншими доказами, місцевий суд надав належну оцінку і показанням ОСОБА_7 , який, заперечуючи завдання ОСОБА_8 ударів ногою в живіт, показав, що під час конфлікту штовхнув потерпілу та вдарив її лише один раз по обличчю долонею. Потім закрив будинок, у якому залишилася ОСОБА_8 , і пішов вживати спиртні напої. Вранці він повернувся та ліг спати.

З огляду на досліджені та наведені у вироку докази колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судових інстанцій стосовно заподіяння ОСОБА_7 в житловому будинку, де на час події більше нікого не було, тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 .

Доводи захисника в касаційній скарзі щодо порушення права

ОСОБА_7 на захист під час слідчого експерименту та застосування до нього недозволених методів ведення слідства безпідставні.

Як убачається зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту та відеозапису до нього, ОСОБА_7 було роз`яснено його права, передбачені ст. 42 КПК, клопотань про участь захисника він не заявляв. Під час слідчої дії останній у присутності двох понятих добровільно, без будь-якого тиску на місці події розповів про обставини конфлікту між ним та потерпілою і показав, яким чином він завдав їй тілесних ушкоджень. Ознайомившись з протоколом, жодних заяв або зауважень від учасників слідчого експерименту не надходило.

Також, як убачається з ухвали, предметом ретельної перевірки апеляційного суду були доводи сторони захисту стосовно застосування до ОСОБА_7 насильства з боку працівників поліції під час проведення слідчого експерименту.

З цього приводу ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року ТУ ДБР у м. Миколаєві було доручено внести відомості до ЄРДР щодо фактів, викладених ОСОБА_7 , та провести досудове розслідування. 31 грудня

2021 року слідчий другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях співробітника поліції ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК.

Безпідставними є доводи захисника в касаційній скарзі стосовно: невідкриття в порядку ст. 290 КПК органами досудового розслідування речових доказів; надання стороною обвинувачення під час судового розгляду справи доказів, які не були відомі стороні захисту; проведення деяких судових засідань у суді першої інстанції без фіксування їх технічними засобами.

Як убачається з матеріалів провадження, прокурор не обґрунтовував пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення речовими доказами, відповідно вони не були предметом безпосереднього дослідження суду та не покладені в основу обвинувального вироку. Водночас надані прокурором письмові докази, які було досліджено судомта наведено у вироку, наявні в матеріалах кримінального провадження, доступ до яких, як свідчить доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування, був наданий стороні захисту в порядку

ст. 290 КПК. Що стосується судових засідань у суді першої інстанції, у яких було допитано ОСОБА_7 , потерпілу, свідків та досліджено письмові докази, то вони фіксувалися технічними засобами і відповідні диски долучені до матеріалів справи.

З приводу доводів сторони захисту стосовно невідповідності показань свідків, наведених у вироку, показанням, які зафіксовані на диску із записом судових засідань, то вони також є безпідставними. Місцевий суд виклав у вироку короткий зміст показань свідків, які узгоджуються з їх показаннями, наданими в судовому засіданні. Будь-яких суперечностей та невідповідностей не встановлено.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи дії

ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог статей 65 50 КК.

Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням приписів статей 404 405 КПК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, ретельно перевірив та проаналізував наведені в ній доводи і дав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарги без задоволення. Вважати ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК, колегія суддів не вбачає підстав.

Доводи в касаційній скарзі захисника про те, що апеляційний суд під час апеляційного розгляду не роз`яснив право на відвід колегії суддів, порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК, а також його доводи стосовно допиту потерпілої під час апеляційного розгляду є надуманими.

Як свідчать журнал і технічний запис судового засідання, головуючий у справі роз`яснив усім учасниками судового провадження право заявити відвід складу суду і на відповідне питання з цього приводу, зокрема, сторона захисту заявила, що відводів немає. Також захисник у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відмовився від свого клопотання про повторне дослідження доказів та просив суд лише перевірити їх, що і було зроблено апеляційним судом. Отже, порушень вимог

ч. 3 ст. 404 КПК не допущено. Що стосується потерпілої, то вона не брала участі в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Судом не встановлено.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими, тому касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 24 червня

2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня

2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3