Постанова

іменем України

12 травня 2020 року

м. Київ

справа № 748/1226/18

провадження № 51-6185 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого Бущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Крет Г.Р.,за участю: секретаря судового засідання Червінської М.П.,захисника Скуміна М.Г. (в режимі відеоконференції), прокурора Браїла І.Г.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Скуміна М.Г. на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 6 листопада 2019 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за частиною 2 статті 15і частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Оскаржені судові рішення

1. Чернігівський районний суд Чернігівської області вироком від 11 лютого 2019 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК і призначив йому покарання із застосуванням положень статті 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

2. Суд визнав доведеним, що 14 лютого 2018 року близько 00:30 поблизу кафе на вул. Танкістів, 14 у смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту з метою убивства умисно завдав ОСОБА_2 одного удару в груди предметом, схожим на ніж, чим заподіяв потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній міг померти, якби не отримав своєчасної медичної допомоги.

3. Чернігівський апеляційний суд вироком від 6 листопада 2019 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і засудив ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. У касаційній скарзі захисник на підставах, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити вироки місцевого і апеляційного судів, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на статтю 124 КК та призначити йому покарання у виді одного місяця арешту зі звільненням від покарання у зв`язку з його відбуттям.

5. Він стверджує, що в момент нападу ОСОБА_1 перебував у стані необхідної оборони, однак перевищив її межі. На думку адвоката, це підтверджується відповідними доказами, а саме відеозаписом з камери спостереження в кафе. Також він зазначає, що ОСОБА_1 не тікав з місця події, а чекав прибуття працівників військової служби правопорядку.

6. На думку захисника, апеляційний суд не перевірив належним чином доводів сторони захисту та не дав їм правильної оцінки, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Позиції учасників касаційного розгляду

7. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

8. У судовому засіданні захисник підтримав доводи, наведені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити.

9. Прокурор вважав, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без зміни.

Оцінка Суду

10. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

11. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.

12. Доводи касаційної скарги захисника по суті зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дали неправильну правову оцінку діям засудженого, оскільки не врахували, що він, завдаючи потерпілому удару ножем, перебував у стані необхідної оборони.

13. Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається … від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 статті 36 КК передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту від суспільно небезпечного посягання.

14. Водночас вирішення питання, чи перебував засуджений у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, на підставі всієї сукупності обставин має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання. Особа, що завдала шкоду, не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо саме насильство було спровоковано нею ж самою, тобто було передбачуваним наслідком її власної поведінки. Окремим випадком такого спровокованого насильства є бійка, під час якої учасники застосовують один до одного насильство певного ступеня. Таке спровоковане насильство не можна вважати «посяганням» у тому значенні, яке цьому терміну надається статтею 36 КК.

15. Це не виключає можливості, що особа, яка спровокувала насильство, опиниться в ситуації необхідної оброни, якщо ступінь спровокованого насильства очевидно перевищить той, який особа могла передбачити, наприклад, якщо в ситуації обопільної бійки один з учасників застосує або виявить намір застосувати значно вищий ступінь насильства, зброю або до його насильницьких дій приєднаються інші особи. У таких випадках насильство може перетворитися в «посягання», що дає право на необхідну оборону.

16. У цій справі суди першої і апеляційної інстанцій взяли до уваги той факт, що удару ножем з боку засудженого передувала обопільна бійка, спровокована, у тому числі, і ним самим. Було встановлено, що під час бійки засуджений і потерпілий завдали один одному ударів кулаками та після втручання інших осіб припинили бійку. Сторона захисту і потерпілий не погоджувалися щодо подальших подій: захист стверджував, що потерпілий кинувся з кулаками на засудженого, а потерпілий казав, що він просто йшов у сторону засудженого, оскільки його покликали. Навіть якщо спиратися на версію сторони захисту і припустити, що потерпілий мав намір продовжити бійку, обставини цієї справи не свідчать про те, що той мав намір застосувати більший ступінь насильства, ніж те, що застосовувалося у попередньому епізоді бійки, і, таким чином, засуджений опинився в стані необхідної оборони.

17. Тому Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності стану необхідної оборони в засудженого за обставин, які склалися під час подій, і з правовою оцінкою обставин, установлених судом першої інстанції.

18. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.

19. За таких обставин Суд не встановив підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги захисника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2019 року та вирок Чернігівського апеляційного суду від 6 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Скуміна М.Г. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький Г.Р. Крет