Історія справи

Постанова

іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 343/236/18

провадження № 51-6891 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Міщенко Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Бойка А.І. на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017090160000799, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1, в силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 185 КК із застосуванням частини 1 статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

ОСОБА_1 взято під варту в залі суду, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 грудня 2017 року близько 21:00 вирішив вчинити крадіжку металевих батарей, належних ОСОБА_3, з території домоволодіння ОСОБА_4 за адресою: на АДРЕСА_2. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_1 підійшов до господарства ОСОБА_4, що огороджено металевим парканом та доступ до якого закрито стороннім особам, переліз через огорожу і таким чином незаконно проник на територію господарства. Звідти він таємно викрав батареї на загальну суму 5120 грн, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - Бойко А.І. просить змінити вирок районного суду, виключивши таку кваліфікуючу ознаку крадіжки, як поєднана з проникненням у інше сховище, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з частини 3 на частину 1 статті 185, призначити йому покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК, а на підставі статті 75 цього Кодексу звільнити його підзахисного від відбування покарання та встановити іспитовий строк.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд, правильно встановивши усі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, не зважив на постанову Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику про злочини проти власності», у пункті 22 якої зазначено, що під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання цінносте, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб, наявність охоронця, сигналізації, тощо.

Зазначає, що територію, якщо вона мала відповідну огорожу, не можна визнати іншим сховищем, адже огорожа, на думку захисника, лише встановлює видимі межі цієї території та запобігає вільному перетинанню її меж кіньми, великою рогатою худобою та іншою живністю.

При цьому зазначає, що викрадення з огородженої ділянки в цьому випадку - подвіря огородженого металевою сіткою не є викраденням матеріальних цінностей зі сховища, тому просить перекваліфікувати дії його підзахисного з частини 3 на частину 1 статті 185 КК.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду.

Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з кваліфікацією дій його підзахисного, при цьому не оспорює встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, а вказує на відсутність такої кваліфікуючої ознаки крадіжки, як проникнення у сховище.

Однак ці доводи касаційної скарги захисника є безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 листопада 2018 року (провадження № 51-2436кмо18), огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об'єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).

При цьому необхідно встановити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище». Ці обставини з огляду на положення статей 91 - 94 КПК , підлягають обов'язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці, в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення включає таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення у сховище.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, з проникненням у сховище, що в судовому засіданні не заперечував і сам засуджений.

В апеляційній скарзі засуджений просив перекваліфікувати його дії з частини 3 статті 185 КК на частину 1 статті 185 КК, обґрунтовуючи таку позицію відсутністю такої кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, як проникнення в інше сховище при вчиненні крадіжки.

Суд апеляційної інстанції зважив на доводи апеляційної скарги засудженого та у своєму рішенні з посиланням на пункт 22 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України, на яку також посилається захисник у своїй касаційній скарзі, зазначив, що при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягають встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Тобто для з'ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

При цьому суд вказав у своєму рішенні, що обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

З показань самого засудженого вбачається, що він вирішив викрасти батареї, які раніше бачив на подвір'ї ОСОБА_4, оскільки мав погасити кредитний борг. Над вечір 27 грудня 2017 року він переліз через огорожу та зайшов до вказаного господарства, звідки викрав 10 батарей.

Такі показання узгоджуються з письмовими доказами, а саме протоколом огляду місця події від 28 грудня 2017 року та доданими до нього фототаблицями, протоколом додаткового огляду місця події від 5 січня 2018 року та доданими до нього фототаблицями, відповідно до яких територія господарства ОСОБА_4 огороджена металевою сіткою. З фото таблиць до вказаних письмових доказів убачається, що огорожа, яка встановлена навколо домогосподарства ОСОБА_4, є за своїм зовнішнім виглядом цілісним спорудженням, без пошкоджень.

Тобто таке спорудження можливо вважати захистом домогосподарства від сторонніх осіб, яке об'єктивно перешкоджає вільному доступу сторонніх осіб, а також дозволяє ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем), як зазначено у згаданій Постанові Обєднаної Палати Верховного Суду.

Доводи захисника про те, що наявність огорожі, не свідчить про те, що таку територію можна назвати іншим сховищем або такою, яка запобігає вільному перетинанню її меж, є безпідставними, оскільки у вказаному кримінальному провадженні встановлено наявність перешкод для потрапляння особи на територію, а саме відсутність вільного доступу на таку територію, при цьому можна з впевненістю вказати, що перебування такої особи на території господарства ОСОБА_4 було незаконним.

Доказам, отриманим під час судового розгляду, суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною 3 статті 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням в інше сховище. Підстав вважати кваліфікацію дій неправильною колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам, зокрема і тим, на які посилається захисник у касаційній скарзі, і обґрунтовано залишив їх без задоволення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для скасування судових рішень або їх зміни, як просить у касаційній скарзі захисник, не встановлено.

Таким чином, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король В.П. Огурецький