Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 308/7582/17

провадження № 51-4104км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В. К.,

суддів Макаровець А. М., Марчук Н. О.,

за участю:

секретаря судового

засідання Демчука П.О.,

прокурора Рибачук Г. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області Новікова А. А. на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року в кримінальному провадженні № 12017070170001044 щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,

звільненої від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 213 КК України у зв'язку із дійовим каяттям.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 213 КК України у зв'язку із дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо неї закрито.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Як убачається зі змісту ухвали органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалась у тому, що на порушення ст. 4 Закону України «Про металобрухт», з корисливих мотивів, протягом другої половини 2016 року та до 24 червня 2017 року всупереч установленому законом порядку здійснювала прийом металобрухту, який зберігала за місцем проживання та вивозила на невстановлені спеціалізовані підприємства.

За ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу прокурора Ужгородської місцевої прокуратури Дьоміної В.О. залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, не врахував, що вона не є особою, яка вперше вчинила злочин, оскільки за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10 червня 2016 року ОСОБА_2 вже була звільнена від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 213 КК України, на підставі ст. 45 цього Кодексу. Вказує, що апеляційний суд залишив допущені судом першої інстанції порушення поза увагою.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник СочкаІ.І. просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Рибачук Г. А. підтримала касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Таким чином звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому злочині, активному сприянні нею у розкритті цього злочину та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

Зокрема, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Однак суд не дотримався зазначених вимог закону і, встановивши, що ОСОБА_2 вчинила злочин невеликої тяжкості, передбачений ч. 1 ст. 213 КК України, без належної на те підстави прийняв рішення про звільнення останньої від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Так, висновок місцевого суду про дійове каяття ОСОБА_2 є невмотивованим. Суд в судовому засіданні не встановив і в ухвалі не навів в чому саме виразилося дійове каяття.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, а саме журналу судового засідання від 06 вересня 2017 року, захисник СочкаІ.І. заявив клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, ОСОБА_2 та прокурор підтримали клопотання. Місцевий суд, не переконавшись, у чому саме виразилося дієве каяття ОСОБА_2, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 10 червня 2016 року уже звільнялась від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, у зв'язку з її дійовим каяттям, передчасно задовольнив клопотання захисника, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.

Зазначені порушення залишилися поза увагою апеляційного суду, який залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.

У зв'язку з вказаним істотним порушенням норм кримінального процесуального законодавства, передбаченим ч. 1 ст. 412 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги в іншій частині.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області Новікова А. А. задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук