Постанова

іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 734/631/19

провадження № 51-2243км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

ускладі:

головуючого Анісімова Г. М.,

суддів Булейко О. Л., Іваненка І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

захисника Кулініч К. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене

до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270130000012,

за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Чемера Козелецького району Чернігівської області, жительки АДРЕСА_1), раніше не судимої відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК,

за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду

від 12 березня 2020 року щодо ОСОБА_1.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, і призначено їй покарання за ч. 2 ст. 191 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані

з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк

1 рік; за ч. 1 ст. 366 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць

із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими

та адміністративно-господарськими функціями, на строк 1 рік 1 місяць.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, перебуваючи посаді начальника відділення поштового зв'язку Прогрес ЦОС № 3 Чернігівської філії дирекції ПАТ "Укрпошта"

з дозволом працювати за сумісництвом листоношею другого класу цього відділення, будучи службовою особою, наділеною повноваженнями виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, всупереч пунктам 1.2,2.1.3,2.1.5,2.1.15,2.1.16,2.1.18,2.12,2.15 посадової інструкції начальника та заступника начальника відділення поштового зв'язку і пунктам 5.7,5.8 Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 року № 464/156, постановою правління Пенсійного фонду України від 28 квітня 2009 року № 14-1, перебуваючи на робочому місці у зазначеному відділенні поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_2,18 травня 2018 року згідно з відомістю на виплату субсидій

за квітень 2018 року за формою В1-М отримала грошові кошти на виплату субсидії

на тверде паливо в сумі 3442,98 грн для ОСОБА_2, перераховані з Державного бюджету відповідно до Положення про призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції від 27 квітня 2018 року № 329), Управлінням соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області. Достовірно знаючи, що ОСОБА_2 був відсутній за місцем свого проживання (АДРЕСА_3)

і не міг самостійно отримати нараховану йому субсидію, ОСОБА_1 привласнила зазначені кошти, завдавши державі в особі вищезазначеного Управління матеріальних збитків на вказану суму.

ОСОБА_1, будучи службовою особою, маючи умисел, спрямований на внесення

до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, діючи умисно, з метою приховати привласнення зазначених коштів, перебуваючи на своєму робочому місці,

18 травня 2018 року власноруч поставила підпис за ОСОБА_2 у відповідній графі відомості № 22/7411 на виплату субсидії за квітень 2018 року, підбила підсумки

у відомості за формою В1-М за кількістю і сумою виплачених субсидій, скріпивши зазначений звіт своїм підписом як службової особи та печаткою підприємства,

і направила до Чернігівської дирекції ПАТ "Укрпошта", таким чином внесла до офіційного документа - відомості на виплату субсидії № 22/7411 від 02 квітня 2018 року

по 1 доставній дільниці 17035 відділення зв'язку - завідомо неправдиві відомості про отримання грошових коштів ОСОБА_2.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 12 березня 2020 року частково задовольнив апеляційну скаргу засудженої та змінив вирок суду першої інстанції.

На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного судом першої інстанції,

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо вона протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї відповідно до ст. 76 КК обов'язки. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду

та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що, незважаючи на те, що ОСОБА_1 вчинила корупційні злочини, апеляційний суд всупереч положенням примітки до ст. 45, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 65, ч. 1 ст. 75 КК безпідставно звільнив її від відбування призначеного покарання з випробуванням, не зазначивши належного обґрунтування прийнятого рішення, що є порушенням вимог ст. 370, частин 1, 3 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції учасників судового провадження

Уподаних запереченнях на касаційну скаргу захисник Кулініч К. В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, і просила її задовольнити.

Захисник Кулініч К. В. заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, зазначені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати

та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженої ОСОБА_1

та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК у касаційній скарзі прокурором

не оспорюються.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених

у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви,

з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. При зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають

ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою засудженої, вказаних вимог закону не дотримався та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання

з випробуванням.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що цей висновок апеляційного суду не ґрунтується на вимогах закону, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин,

при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження

для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк

не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання,

він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У примітці до ст. 45 КК (у редакції від 12 лютого 2015 року, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що корупційними злочинами відповідно

до ст. 45 КК вважаються злочини, передбачені статтями 191,262,308,312,313,320,357,410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем,

а також злочини, передбачені ст. 45 КК . Наступні зміни, внесені до ст. 45 КК законами України від 22 листопада

2018 року № 2617-VIII, від 02 жовтня 2019 року № 140-IX, від 04 березня 2020 року № 524-IX, не містять норм, що покращують становище засудженої та мають зворотну

дію щодо неї згідно з ч. 1 ст. 5 КК.

Судом першої інстанції кримінальне провадження було розглянуто у порядку, передбаченому ст. 349 КПК. ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК, ч. 1 ст. 366 КК, тобто у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем

та у внесенні службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей.

Вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 191,

ч. 1 ст. 366 КК апеляційний суд залишив без змін.

За таких обставин, звільняючи ОСОБА_1, яку визнано винуватою у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК,

суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Колегія суддів також погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі прокурора, про неналежну вмотивованість рішення апеляційного суду про звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням, та порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Допущені порушення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, аухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене

в постанові касаційного суду і прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення згідно з вимогами ст. 75 КК, маючи на увазі, що звільнення засудженої від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність за встановлених судом обставин.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 березня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. М. Анісімов О. Л. Булейко І. В. Іваненко