Історія справи

Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 170/236/17

провадження № 51-9336км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Марчука О. П.,Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

захисника Коваленко Є. В. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 3 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030210000042, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Шацьк Шацького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК).судимостей не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років; за ч. 1 ст. 125 КК - у виді громадських робіт на строк 200 годин. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Строк відбування покарання визначено обчислювати з 28 лютого 2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі - Закон № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 лютого по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі (в редакції Закону України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» (далі - Закон № 2046-VIII).

Вирішено питання про арешт майна, речові докази та процесуальні витрати у провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 лютого 2017 року приблизно о 03:00 у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , під час конфлікту з ОСОБА_2 , який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, у ході спільного вживання спиртних напоїв, із метою вбивства завдав останній удару ножем у шию, заподіявши рани на правій передньо-боковій поверхні шиї в нижній третині з ушкодженням загальної правої сонної артерії, а також удару ножем у передню поверхню грудної клітки зліва, заподіявши рани на передній поверхні грудної клітки зліва у 2-му міжребер`ї в пригрудинній та середньоключичній лініях, яка проникає в ліву грудну порожнину, з ушкодженням лівого передсердя, що ускладнилися гострою крововтратою, малокрів`ям внутрішніх органів, набряком легень та головного мозку, внаслідок чого потерпіла померла.

Крім цього, ОСОБА_1 28 лютого 2017 року в період із 02:00 до 03:00 у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 за вказаною адресою , під час конфлікту з ОСОБА_3 , який раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав останній декількох ударів руками в обличчя, заподіявши цим легких тілесних ушкоджень.

Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 3 серпня 2018 року залишив без змін вирок місцевого суду, а апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та захисника - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що висновок апеляційного суду про правильність перекваліфікації місцевим судом діяння ОСОБА_1 з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК за ч. 1 ст. 115 КК є неправильним, його зроблено без належної оцінки фактичних даних, зокрема висновку судово-медичної експертизи № 20 від 19 квітня 2017 року, яким встановлено численні рани, а саме 7 колото-різаних ран та 20 різаних, а також 26 подряпин на тілі потерпілої, що свідчили, на його думку, про характер її особливого мучення та заподіяння нестерпного фізичного болю. Стверджує, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів, викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення щодо неправильної кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК та м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання, не навів в ухвалі вмотивованих відповідей на їх спростування, а також докладних мотивів прийнятого у зв`язку з цим рішення. Тому,за твердженням скаржника, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 , наводячи доводи щодо недоведеності його винуватості у вбивстві потерпілої ОСОБА_2 , просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляду у цьому суді.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор не підтримала касаційної скарги сторони обвинувачення, оскільки вважала ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Коваленко Є. В., який узяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 125 КК, а також справедливість призначеного йому покарання у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються. Не оспорює прокурор і виключення з обвинувачення за ч. 1 ст. 125 КК пред`явленого органом досудового розслідування заподіяння засудженим тілесного ушкодження у вигляді синця на лівій молочній залозі потерпілої. Тому згідно зі ст. 433 КПК у зазначеній частині судові рішення в касаційному порядку не перевіряються.

За змістом ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду має законною, обґрунтованою та вмотивованою, а також повинна відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Згідно з цією нормою закону в указаній ухвалі має бути зазначено мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення зазначаються підстави, на яких її було визнано необґрунтованою.

В результаті касаційного перегляду встановлено, що апеляційний суд при постановленні оспорюваної ухвали за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони обвинувачення дотримався вказаних вимог закону, а доводи прокурора про протилежне є необґрунтованими.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд за результатами судового розгляду дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки умисного вбивства «вчинення злочину з особливою жорстокістю», а тому перекваліфікував дії останнього з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, наводячи відповідні доводи, стверджував про необґрунтовану перекваліфікацію вчиненого обвинуваченим діяння з п. 4 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК, що призвело до м`якості призначеного покарання. У зв`язку з чим просив апеляційний суд скасувати оспорюване рішення й ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК, й призначити йому більш суворе покарання в межах санкцій статей кримінального закону. Сторона захисту також оскаржила вирок в частині недоведеності вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 КК, при цьому захисник Сидорук А. М. також указував на неправильне застосування судом положень ч. 5 ст. 72 КК

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , визнав необґрунтованими доводи, наведені в апеляційних скаргах, та погодився з висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації дій останнього за ч. 1 ст. 115 КК.

Обґрунтовуючи своє рішення про правильність кваліфікації діяння ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що висновок суду про доведеність винуватості останнього ґрунтується на зібраних у справі й безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказах.

При цьому апеляційний суд зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства підтверджується, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також фактичними даними, що містяться у протоколах огляду місця події від 28 лютого 2017 року, огляду трупа від 28 лютого 2017 року, у висновках експертів від 19 квітня 2017 року № 24- МК, від 6 квітня 2017 року № 10, від 28 березня 2017 року № 96, від 31 березня 2017 року № 8, від 6 квітня 2017 року № 11.

Усупереч твердженням у касаційній скарзі апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони обвинувачення щодо неправильної кваліфікацій дій ОСОБА_1 , обґрунтовано послався в ухвалі також на висновок експерта від 19 квітня 2017 року № 20, згідно з яким встановити чи могла ОСОБА_2 під час заподіяння тілесних ушкоджень відчувати фізичний біль, чи був він нестерпний, чи могла його остання терпіти, можна лише слідчим шляхом, оскільки відсутні будь-які об`єктивні медичні дані, на підставі яких можна було б дати науково-обґрунтовану відповідь; а також суд послався на показання експерта ОСОБА_8 , який підтвердив правильність зазначеного висновку.

При цьому апеляційний суд указав на те, що умисел у ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_2 виник раптово, обвинувачений не виношував наміру здійснити це таким чином, щоб потерпіла перед смертю мучилася. Що стосується кількості та характеру колото-різаних тілесних ушкоджень на тілі потерпілої, то суд зауважив, що ці тілесні ушкодження не можуть свідчити про нестерпність фізичного болю чи особливі фізичні страждання та можуть лише підтверджувати ознаки боротьби або наявність будь-яких інших обставин.

З огляду на це та з урахуванням того, що суди обох інстанцій дійшли висновку про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення вбивства з особливою жорстокістю та про заподіяння ним ОСОБА_2 особливих страждань під час убивства, а тому Верховний Суд вважає, що вчинене ОСОБА_1 суспільно небезпечне діяння обґрунтовано отримало юридично-правову оцінку за ч. 1 ст. 115 КК.

Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладено й у постанові Верховного Суду від 6 червня 2019 року у справі № 683/2620/17 (№ 51-8589км18).

Також не залишилися без належної уваги та оцінки апеляційного суду аргументи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Так, апеляційний суд, погоджуючись із позицією місцевого суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного (негативно характеризується за місцем проживання, має задовільний стан здоров`я, молодий вік, проходив військову службу за мобілізацією, не судимий згідно зі ст. 89 КК), відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та обставину, яка його обтяжує (вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння).

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових злочинів як самими обвинуваченими, так і іншими особами, а тому підстав для скасування судового рішення за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не знайшов.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином розглянув доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі, й умотивовано їх спростував, зазначивши в ухвалі переконливі мотиви на обґрунтування прийнятого рішення. У цій частині ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень норм права, які були безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого. Тому навіть у разі самостійного виявлення касаційним судом неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотного порушення вимог кримінального процесуального закону Суд вправі і зобов`язаний прийняти рішення про виправлення допущеної помилки, наслідком якої стало безпідставне погіршення правового становища засудженого незалежно від того, чи охоплюється воно обсягом касаційних вимог.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року, в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), і до неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII.

Із матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_1 вчинив злочини 28 лютого 2017 року, і в цей же день його було затримано.

Згідно з вироком суду на підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а також із 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Таким чином, місцевий суд при зарахуванні ОСОБА_1 у строк покарання строку попереднього ув`язнення неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження не усунув зазначеного порушення та необґрунтовано залишив вирок у цій частині без змін.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а засудженому слід зарахувати додатково у строк покарання строк попереднього ув`язнення відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі, починаючи з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили, тобто по 3 серпня 2018 року включно.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.

У порядку ст. 433 КПК вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 3 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII додатково зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 3 серпня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті судові рішення слід залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва О. П. Марчук Т. В. Матієк