Історія справи

Постанова

Іменем України

04 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 285/164/17

провадження № 51-7713 км 18

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Щепоткіної В. В.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора Парусова А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О. Б. на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060090001762, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився та зареєстрований на АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинськго міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2016 року на автомобіль марки Audi A6 номерний знак НОМЕР_1 знято. Речовий доказ - автомобіль марки Audi A6 номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області - повернуто ОСОБА_1

Прийняте рішення щодо процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 жовтня 2016 року приблизно о 02.10 керуючи технічно справним автомобілем марки Audi A6, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі від с. Броницька Гута в напрямку смт. Городниця, в порушення вимог пунктів 2.3, 12.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість для постійного контролю руху автомобіля та безпечного керування ним, допустив виїзд за межі проїзної частини у кювет, де автомобіль перекинувся, наїхавши на дерево, внаслідок чого пасажир ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого в наслідок м'якості та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що призначене засудженому покарання є невиправдано м'яким, оскільки ОСОБА_1, керував технічно справним автомобілем в нічну пору доби на значній швидкості та не слідкував за дорожньою обстановкою, що призвело до тяжких наслідків - смерті пасажира. При цьому свою вину визнавав та відшкодував потерпілій збитки лише під час апеляційного розгляду. Судом першої інстанції вирішуючи питання щодо речового доказу - вилученого автомобілю, в порушення ст. 100 КПК повернуто володільцю а не власнику майна. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 КПК необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінально процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Парусов А. М. частково підтримав касаційну скаргу прокурора, просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до касаційної скарги, прокурор порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Так, у ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, котрі наділяють суд правом вибору між альтернативами, кожна з яких є законною, як однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, у зв'язку з безпідставним звільненням засудженого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, то вони не можуть вважатися обґрунтованими.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд зважив на тяжкість вчиненого злочину, що згідно зі ст. 12 КК є тяжким, наслідки кримінального правопорушення - смерть молодої людини, а тому призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке не є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, а також застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, що є максимальним розміром додаткового покарання.

Разом з цим, з огляду на обставини, які пом'якшують покарання та врахувавши дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою молодого віку, працює та проживає з матір'ю, якій матеріально допомагає, визнав вину, щиро покаявся, вибачився перед потерпілою, відшкодував завдану злочином моральну шкоду, а також взявши до уваги думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства й на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 50, ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для його виправлення попередження нових злочинів. Підстав вважати його явно несправедливим через м'якість колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й достатні мотиви спростування.

При цьому обґрунтовуючи можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд врахував, що засуджений ОСОБА_1 повністю відшкодував моральну шкоду, яка була заявлена потерпілою ОСОБА_3 у цивільному позові, має стійкі соціальні зв'язки, та мешкає з матір'ю ОСОБА_4, яка потребує матеріальної допомоги.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Доводи касаційної скарги прокурора про неврахування судом конкретних обставин кримінального провадження та його наслідків щодо застосування ст. 75 КК є необґрунтованими, оскільки ці обставини є елементом об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Крім того, доводи касаційної скарги прокурора про невірне вирішення долі речового доказу - автомобіля марки Audi A6 номерний знак НОМЕР_1 є безпідставними. Так, відповідно до вимог ст. 100 КПК речові докази під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, повертаються власнику або законному володільцю. Оскільки ОСОБА_1 відповідно до наданої йому довіреністю є законним володільцем автомобіля, тому суд правильно повернув йому вказаний транспортний засіб.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

ухвалив:

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л. Ю. Кишакевич В.І. Остапук