Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року

м. Київ

справа № 734/2253/24

провадження № 51-176км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ст. 336 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 був військовозобов`язаним, рядовим запасу, 23 квітня 2024 року у встановленому законом порядку пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) та був визнаний здоровим і придатним до проходження військової служби під час мобілізації, 25 квітня 2024 року о 15 год 20 хв отримав повістку, за якою мав з`явитись 27 квітня 2024 року о 08 год 30 хв до ТЦК та СП для подальшого направлення до Навчального центру ЗСУ, з метою проходження військової служби за мобілізацією, однак у зазначений у повістці час не прибув до вказаного ТЦК та СП, не маючи на це поважних причин, про причину своєї неявки не повідомив і далі уникав спілкування та зустрічей з працівниками ТЦК, СП та правоохоронних органів.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Також стверджує про незаконність вироку місцевого суду в частині призначеного йому покарання.

ОСОБА_6 звертає увагу Суду на те, що після постановлення апеляційним судом щодо нього ухвали, він добровільно звернувся до ТЦК, пройшов медичний огляд ВЛК і був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період в ЗСУ. Однак безпосередньо у військовій частині був затриманий з метою виконання вироку місцевого суду.

Звертає увагу суду на те, що має бажання проходити військову службу, однак не може його реалізувати, оскільки з листа ТЦК від 20 грудня 2024 року слідує, що він вважається призваним на військову службу під час мобілізації і не може бути призваним ще раз на військову службу за контрактом, а це фактично призводить до неможливості застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання і унеможливлює проходження ним військової служби в ЗСУ.

Також звертає увагу суду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК, було вчинене внаслідок збігу тяжких особистих/сімейних обставин, просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні засуджений підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, просила ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та правильності кваліфікації його дій за ст. 336 КК за обставин, встановлених у вироку місцевого суду, що ґрунтуються на доказах, досліджених у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, у касаційній скарзі не оспорюються.

У судовому засіданні у суді касаційної інстанції засуджений наголошує на тому, що фактично не може повернутися на військову службу, оскільки не має інформації про своє відношення до військової частини, в якій проходив навчання (до навчального центру ЗСУ). Одночасно просить суд застосувати до нього положення ст. 75 КК.

У ході касаційного розгляду засудженому було надіслано інформацію з військової частини НОМЕР_1 , про те, що він був звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 грудня 2024 року № 108-РС з військової служби у запас та виключений із списків особового складу військової частини на підставі пп. «в» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із набранням законної сили обвинувальним вироком, яким ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі. Таким чином перестали існувати підстави, які ускладнювали можливість застосування до засудженого положень ст. 81-1 КК і він не позбавлений можливості реалізувати заявлене ним у суді касаційної інстанції волевиявлення проходити військову службу в лавах ЗСУ.

Однак доводи ОСОБА_6 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виразилося у призначенні йому судами попередніх інстанцій покарання без застосування положень ст. 75 КК, колегія суддів відхиляє.

Судам попередніх інстанцій ОСОБА_6 повідомляв інформацію, яка на його думку є достатньою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Обираючи покарання у цьому провадженні було враховано інформацію про хворобу родичів та смерть брата. Однак суди не визнали ні дані про самого засудженого, ні дані про причини його неприбуття до ТЦК такими, що є достатніми для застосування інституту, передбаченого ст. 75 КК. Колегія суддів погоджується із таким підходом.

Колегія суддів позбавлена процесуальної можливості умовно-достроково звільнити засудженого від відбування покарання для проходження військової служби на підставі ст. 81-1 КК. Однак засуджений не позбавлений можливості звернутися із відповідною заявою до адміністрації установи виконання покарань про бажання застосування щодо нього УДЗ для проходження військової служби. Після розгляду такої заяви рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання для проходження військової служби ухвалюється судом в порядку, визначеному КПК для виконання судових рішень.

Інших доводів, які б ставили під сумнів законність вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції, умотивованість їхніх висновків засуджений у касаційній скарзі не навів, а тому вона не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані судові рішення Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7