Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.09.2018 року у справі №904/8958/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8958/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест",

представник позивача - Смолдирєва О.С. (директор), Вороновська О.В. (ордер ДП № 1982/021 від 29.10.2018),

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничозбагачувальний комбінат",

представник відповідача - Ніколенко М.Є. (довіреність № 163/81 від 22.10.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест"

2.Приватного акціонерного товариства "Північний гірничозбагачувальний комбінат"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 19.04.2018

у складі судді Манько Г.В.,

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 25.07.2018

у складі суддів: Широбокової Л.П. (головуючий), Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест "

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничозбагачувальний комбінат",

про стягнення 2 149 497, 35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням клопотання від 20.11.2017, просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 1 543 395, 45 грн. - основного боргу, 220 562, 03 грн. - інфляційних втрат, 331 112, 61 грн. - пені, 54 427, 26 грн. - 3% річних та судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 у справі № 904/8958/17 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. З урахуванням ухвал про виправлення описок від 17.05.2018 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" 1 543 395,45 грн. - заборгованості, 220 562, 03 грн. - інфляційних втрат, 331 112, 61 грн. - пені, 54 427, 26 грн. - 3 % річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване правомірністю заявлених позовних вимог, а також нормами ст. ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 904/8958/17, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду змінено та викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Поштовий буд. 1, офіс 431, код ЄДРПОУ 40032310) заборгованість - 1 543 395, 45 грн. (один мільйон п'ятсот сорок три тисячі триста дев'яносто п'ять грн. 45 коп.), інфляційні втрати - 30 832, 90 грн. (тридцять тисяч вісімсот тридцять дві грн. 90 коп.), пеню - 32 361, 27 грн. (тридцять дві тисячі триста шістдесят одну грн. 27 коп.), 3 % річних - 5 319, 65 грн. (п'ять тисяч триста дев'ятнадцять грн. 65 коп.), витрати по сплаті судового збору - 24 178, 64 грн. (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім грн. 64 коп.), про що видати наказ.

В решті позову відмовити".

Приймаючи постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем були включені у розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені періоди, за які прострочення не було, а також за актами, які не були підставами позову, відповідно судовою колегією здійснений перерахунок заявлених до стягнення розміру інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 904/8958/17 в частині зміни рішення суду першої інстанції щодо нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" звернулось з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій просило її скасувати в оскаржуваній частині та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 2, 11, 162 - 164, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/8958/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 21.09.2018 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі № 904/8958/17 господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 30.10.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційні скарги до 16.10.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Поряд з цим, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничозбагачувальний комбінат" не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 904/8958/17, звернулось з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому, відповідач посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтовані та такими, що суперечать суті правовідносин між сторонами, адже на дату звернення з позовом, позивачем жодним чином не обґрунтовано виникнення у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем. На переконання скаржника, відсутність грошового зобов'язання (порушень зобов'язань за договором оренди) виключає можливість застосування штрафних санкцій за відповідні порушення та міру відповідальності, передбачену приписами ст. 625 ЦК України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/8958/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням ст. 290 ГПК України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2018, задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Відкрито касаційне провадження у справі № 904/8958/17 господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 904/8958/17. Об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест". Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 30.10.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційні скарги до 25.10.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/8958/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2018 прийнято справу № 904/8958/17 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційних скарг у встановлену раніше ухвалами від 21.09.2018 та 12.10.2018 дату - 30.10.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" у відзиві на касаційну скаргу відповідача просило залишити її без задоволення, оскільки остання є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. При цьому, позивач підтримав вимоги своєї касаційної скарги.

В судове засідання 30.10.2018 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Двс-Інвест" (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (орендар, відповідач) укладений договір оренди майна № 912, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а Відповідач прийняти в строкове платне користування майно - двигуни внутрішнього згорання CUMMINS КТА-50С, які належать Позивачу, по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору, для здійснення діяльності, передбаченої його Статутом.

До вищезазначеного договору укладались додаткові угоди, яким вносились зміни в частині орендної плати, порядку розрахунків та терміну дії договору.

Відповідно до п. 3.3. договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2016)орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Акти виконаних робіт надаються орендодавцем протягом 3-х робочих днів після закінчення звітного періоду. Оформлені орендодавцем акти виконаних робіт орендар погоджує, підписує та передає орендодавцю протягом 10 календарних днів від дати оформлення акту виконаних робіт. Якщо на 11 календарний день, за умов відсутності мотивованих заперечень до якості виконаних робіт, акти виконаних робіт не будуть передані орендодавцю, вони вважаються погодженими, підписаними та переданими до обліку.

В разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування орендної плати в строк згідно п. 3.3. договору орендатор сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення (не включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення (п. 5.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду п'ятнадцять двигунів марки CUMMINS КТА-50С з наступними заводськими номерами: 33115354, 33137880, 33158597, 33141611, 33122659, 33110691, 33104768, 33137080, 33129428, 33147815, 33120109, 3049291, 33152740, 33135574, 33140835, які введено в експлуатацію спільними актами сторін (що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 904/8521/17).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт № 34 від 18.07.2017 на суму 565 899, 44 грн., № 38 від 18.08.2017 на суму 1 126 567, 15 грн. та № 39 від 18.08.2017 на суму 382 498, 03 грн. та виставлені рахунки на оплату, проте відповідач здійснив частковий розрахунок, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 543 395, 45 грн., що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 283 ГК України та статтею 759 ЦК України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України та ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи щодо не оплати відповідачем суми боргу з орендної плати, слід погодитись з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. При цьому, апеляційною інстанцією відхилені посилання відповідача щодо відсутності прострочення боржника через несвоєчасне отримання рахунків на оплату, оскільки умовами договору (п. 3.3.) відстрочення оплати пов'язане з моментом підписання сторонами акта виконаних робіт, а не отримання відповідачем рахунку на оплату.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При перевірці розрахунків заявлених до стягнення відповідних сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що позивачем були включені у розрахунок періоди, за які прострочення не було, а також акти, які не були підставами позову, а відтак дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо зменшення суми пені, слід зазначити, що це є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому, апеляційною інстанцією враховано, що розмір пені (32 361, 27 грн.) по відношенню до суми основного боргу (1 543 395, 45 грн.) є співмірним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничозбагачувальний комбінат" зводяться до намагань повторного перегляду справи в повному обсязі та вирішення питань про додаткову перевірку доказів, перевагу одних доказів над іншими та їх достовірність і стосуються виключно питань, пов'язаних з встановленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів ст. 300 ГПК України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Відхиляються твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" у скарзі про вихід судом апеляційної інстанції за межі доводів і вимог апеляційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції на підставі положень ч. 4 ст. 269 ГПК України не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, що і мало місце у даній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" та Приватного акціонерного товариства "Північний гірничозбагачувальний комбінат".

Зважаючи на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 904/8958/17 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2018 змінено в повному обсязі позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що залишенням вказаної постанови апеляційного господарського суду без змін охоплюється і вимога касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничозбагачувальний комбінат" стосовно скасування вказаного рішення.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВС-Інвест" - залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничозбагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 904/8958/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук