ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/1054/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,

за участю помічника судді Лазарєвої О.С. (за дорученням головуючого судді),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна",

представник позивача - Стельмах Ю.М. - адвокат (посвідчення від 18.04.2018 №886),

відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське",

представник відповідача - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 (головуючий суддя - Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л. і Бучинська Г.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенське" (далі - Відповідач)

про стягнення 1 060 224 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення штрафу в розмірі 1 060 224 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку від 14.06.2017 №1000027529 у частині поставки товару.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 (суддя Матвійчук В.В.): позов задоволено частково; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів та 11 387, 52 грн. витрат зі сплати судового збору; в частині стягнення 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів у позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що, оскільки Відповідачем не поставлено товар у встановлені договором строки, то Позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, передбаченого пунктом 6.2 договору. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів, що фактично є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки Відповідачем прострочено зобов'язання на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 15 календарних днів. Тому одночасне стягнення штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018: апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково; рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 у справі №902/1054/17 змінено, викладено пункти 2 та 3 резолютивної частини цього рішення в такій редакції: "2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенське» (вул. Б.Хмельницького, 3, м. Погребище, Вінницька область, 22200; код ЄДРПОУ 32701610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (вул. Б.Хмельницького, 43, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068; код ЄДРПОУ 34863309) 189 792 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн 00 коп. - штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів та 2 846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору. 3. В позові в частині стягнення 569 376 грн 00 коп. штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів та 265 056 грн 00 коп. штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 15 календарних днів - відмовити"; в решті рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 у справі №902/1054/17 залишено без змін; стягнуто з Позивача на користь Відповідача 12 811, 50 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів, суд апеляційної інстанції скористався правом, наданим йому статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу), що підлягають стягненню з Відповідача, до 25 %.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та "вкрай небезпечним прецедентом, що надає судам безумовне право без жодних пояснень та аргументів втручатися в договірні умови та не лише зменшувати, але й змінювати договірні норми про штрафи" і просить Касаційний господарський суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018, а рішення господарського суду Вінницької області від 19.02.2018 залишити без змін. Згідно з доводами касаційної скарги:

- Відповідач свідомо вирішив не виконувати зобов'язання перед Позивачем, натомість здійснив поставку на адреси інших трейдерів. Продавши ріпак за вищою ціною та уникнувши власних збитків внаслідок непродуманої цінової політики, Відповідач завдав ще більших збитків Позивачу;

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовані частина перша статті 233 ГК України та частина третя статті 551 ЦК України, оскільки у суду немає безумовного права зменшувати штрафні санкції, а це право, зважаючи на господарський характер спору та на зміст частини першої статті 233 ГК України, має бути мотивоване неспіврозмірністю штрафу та збитків Позивача, а також іншими обставинами, які беруться до уваги. Крім того, вказані норми не надають суду права змінювати форму обрахунку штрафу, а лише передбачають його право зменшувати розмір штрафу, однак апеляційний господарський суд не лише зменшив ставку штрафу із 30% до 25%, але й змінив формулу та спосіб обрахунку штрафу;

- неспіврозмірність штрафу та збитків Позивача є підставою для застосування частини першої статті 233 ГК України, однак апеляційний суд не зазначив жодного слова про наявність чи відсутність у Позивача збитків, про їх вид та розмір, не аналізував наявні у справі докази наявності збитків Позивача, а також не витребував додаткових доказів, пояснень і т.п.;

- постанова суду апеляційної інстанції прийнята внаслідок грубого порушення норм процесуального права, зокрема статей 73 та 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки судом у мотивувальній частині рішення чітко встановлено відсутність форс-мажору у Відповідача та його не звільнено від відповідальності, однак при зменшенні штрафу суд послався на форс-мажор як на доведені обставини.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у розгляді справи, зокрема, встановлено таке.

14.06.2017 Позивачем (покупець) та Відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку №1000027529, відповідно до умов якого:

- продавець зобов'язується поставити покупцю товар у строки, передбачені в цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1);

- загальна вартість договору з ПДВ становить: 300 т х 435$ = 130 500$. Під заліковою вагою/кількістю сторони розуміють залікову вагу товару, доведеного до якісних характеристик, що передбачені в даному договорі (пункт 1.2);

- ціна товару буде визначатися відповідно до комерційного курсу обміну валют у філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк" на день, що передує дню видачі видаткової накладної (пункт 1.3);

- продавець зобов'язується здійснити поставку всього об'єму товару в строк до 15.08.2017 (пункт 3.4);

- у разі затримки поставки товару в заліковій вазі на строк понад 15 календарних днів з моменту погодження пункту 3.3 договору продавець зобов'язується сплатити покупцю штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого товару, що визначається за такою формулою:

ВТ = (ОП ОП1)*Ц, де:

ВТ - вартість непоставленого товару, грн. з ПДВ.

ОП - об'єм планової поставки товару в заліковій вазі, зазначеній у пункті 1.2, без врахування відхилення, тон.

ОП1 - об'єм фактичної поставки товару в заліковій вазі, тон.

Ц - ціна на товар, що обраховується відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 договору на останній робочий день, що передує даті, зазначеній у пункті 3.3 Договору, грн. з ПДВ, але не може бути менше, ніж 11 000 грн. за одну тонну.

У разі затримки поставки товару у заліковій вазі на строк понад 30 календарних днів з моменту погодження пунктом 3.3 договору продавець зобов'язується сплатити покупцю додатково штраф у розмірі 30 % вартості непоставленого товару, що визначається за вищезазначеною формулою. Крім цього, покупець матиме право на одностороннє припинення дії даного договору (пункт 6.2).

Судом встановлено, що за видатковою накладною від 10.08.2017 № 64 Відповідачем поставлено, а Позивачем прийнято 59,035 тонни товару на загальну суму 661 266,14 грн. Позивач платіжним дорученням від 16.08.2017№ 6482 перерахував на рахунок відповідача 661 266,14 грн. за поставлений товар.

19.10.2017 позивач направив на адресу відповідача такі вимоги: від 15.8.2017 № 1, в якій вимагав здійснити поставку товару за договором у кількості 240,96 тонни, та від 28.09.2017 про сплату штрафу за несвоєчасну поставку товару в розмірі 1 060 224 грн.

Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань за договором, а саме поставки недопоставленого Товару в кількості 240,96 тонни.

Неналежне виконання зобов'язань за договором стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з такого.

Оскільки відповідачем не поставлено товар в установлені договором строки (терміни), позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, передбаченого пунктом 6.2 договору.

Позивачем нараховано 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів, що фактично є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки відповідачем прострочено зобов'язання на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 15 календарних днів.

Одночасне стягнення штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів, є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних, за розрахунком позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу майбутнього врожаю ріпаку.

При цьому сторонами надано суду два примірники цього договору, оформлені різними датами й за різними номерами. Зокрема, Позивачем надано договір від 14.06.2017 №1000027529, а Відповідачем - договір від 21. 06.2017 №21/06.

Оцінивши умови згаданих договорів, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дані договори є одним договором, адже вони повністю відповідають за своїми умовами один одному. Тому суд апеляційної інстанції оцінив їх як єдиний договір, що має подвійну дату та нумерацію, а саме №21/06-1000027529; дата 21.06.2017 - 14.06. 2017 (далі - Договори). При цьому факт подвійності номерів та дат таких Договорів був достеменно відомий як Позивачу, так і Відповідачу, що вбачається, зокрема, з накладної від 10.08.2017 №64, за якою відбулася єдина поставка по Договорах (і що надана суду Позивачем) та в котрій прямо зазначено Договори як підставу поставки.

Відповідно до пунктів 8.1 Договорів сторона звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за даними Договорами, якщо це невиконання виявилося наслідком дії обставин непереборної сили, вплив яких не залежить від волі сторін; до таких обставин відносяться: війни і воєнні дії будь-якого характеру, блокади, ембарго та інші міжнародні санкції, акти та дії державних органів, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань; пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, закриття шляхів сполучення, страйки, епідемії.

Згідно з пунктом 8.2 Договорів при таких обставинах (пункт 8.1 Договорів) сторона повинна протягом одного тижня з моменту їх настання будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу сторону; несвоєчасне повідомлення про обставини нездоланної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому; при припиненні зазначених у пункті 8.1 Договорів обставин сторона повинна без зволікання письмово сповістити про це іншу сторону; у повідомленні повинен бути зазначений термін, у який передбачається виконати зобов'язання за Договорами.

Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань за Договорами, а саме поставки недопоставленого товару у кількості 240,96 тонни, та не вчинено дій щодо сплати заявленого позивачем штрафу.

Зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї доказів вбачається, що як на підставу невиконання зобов'язань за Договором Відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин.

При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що Відповідачем не обґрунтовано підстави неподання даних доказів суду першої інстанції, адже з матеріалів справи вбачаються факти неучасті Відповідача в розгляді справи та неотримання ним судових ухвал (що підтверджується матеріалами справи). Проте в даному випадку суд першої інстанції вчинив усі можливі процесуальні дії, спрямовані на виклик сторони до суду і повідомлення сторони про розгляд справи, адже направляв судові ухвали за юридичною адресою Відповідача (за котрою Відповідач отримав від апеляційного господарського суду всі ухвали під час розгляду апеляційної скарги).

Згідно з висновком комісії про обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення Відповідача від 14.07.2017, затвердженого начальником агропромислового розвитку Погребищенської районної державної адміністрації, актом обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Розкопанської сільської ради від 14.07.2017, та довідкою управління агропромислового розвитку Погребищеньської районної державної адміністрації від 14.07.2017 №55 у результаті обстеження комісією було встановлено, що на полі №24 було знищено та пошкоджено 80% посівів озимого ріпаку на площі 170 га.

За засвідченням даного факту Відповідач 21.07.2017 звернувся до президента Вінницької Торгово-промислової палати з відповідною заявою. За наслідками даного звернення Відповідачу названою палатою видано відповідний сертифікат від 01.08.2017 №7703 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), періодом настання та закінчення форс-мажорних обставин визначено 13.07.2017.

Якщо визначати форс-мажор з моменту настання самої події, то, з урахуванням приписів пункту 8.2 Договору, семиденний термін направлення Відповідачем повідомлення про форс-мажор Позивачу закінчився 20.07.2017.

Відповідачем на підтвердження повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин надано повідомлення про вручення поштового відправлення №2220000251710, з якого вбачається, що дане поштове відправлення було направлено Позивачу з порушенням вказаного строку (тобто з пропуском встановленого Договором терміну).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що дані лист та поштове відправлення не можуть бути прийняті як належні і допустимі докази повідомлення Позивача про форс-мажор, оскільки: Відповідачем до листа додано лише повідомлення про вручення поштового відправлення, з котрого взагалі не вбачається, що направлялося за ним; у листі від 20.07.2017 вказується про настання подій (дощі та градобій), які можуть вважатися форс-мажором лише після отримання сертифікату (тобто на момент датування форс-мажору його підтвердження не існувало).

У той же час якщо визначати настання форс-мажору за Договорами з моменту видачі сертифікату №7703 (01.08.2017), то відсутні будь-які докази повідомлення Відповідачем Позивача про видачу (отримання) даного сертифікату з часу його отримання, що також вказує на відсутність підстав для застосування пункту 8.1 Договорів.

Тому посилання Відповідача на настання форс-мажорних обставин без повідомлення про них у встановлений в Договорі термін, як це передбачено пунктом 8.2 Договорів, позбавляє Відповідача права посилатися на них як на підставу застосування пункту 8.1 Договорів; відтак відповідні доводи учасника справи судом апеляційної інстанції не прийняті.

Порушення боржником взятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов Договорів Позивачем нараховано 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів та 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів, що фактично є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки Відповідачем прострочено зобов'язання на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 15 календарних днів.

Тому апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з Відповідача 265 056 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 15 календарних днів.

Перевіривши правильність обрахунку штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів у розмірі 759 168 грн., урозріз з умовами Договорів та наведеними обставинами щодо невиконання Договорів у частині поставки ріпаку в кількості 240, 965 тонни, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність його розрахунку Позивачем та обґрунтованість даної позовної вимоги.

При цьому в частині позовних вимог про стягнення штрафу за затримку поставки Товару на строк понад 30 календарних днів суд апеляційної інстанції скористався правом, наданим йому статтею 233 ГК України та статтею 551 ЦК України, та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу), що підлягають стягненню з Відповідача до 25 %, а тому й зазначив, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів підлягають задоволенню в розмірі 189 792 грн.

Зменшуючи розмір штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів, суд апеляційної інстанції виходив з такого: з наявної в матеріалах справи видаткової накладної від 10.08.2017 №64 вбачається, що Відповідачем поставлено, а Позивачем прийнято 59,035 тонни товару загальною вартістю 661 266, 14 грн., а заявлено до стягнення 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів; заявлені позовні вимоги є неспівмірними у порівнянні з коштами, сплаченими за поставлений за Договорами товар, адже у випадку задоволення даної суми, по суті, складеться ситуація, за якої Відповідач не лише поставить безкоштовно товар на суму 661 266, 14 грн., але й залишиться винним Позивачу; апеляційним господарським судом враховано факт реального виникнення форс-мажорних обставин у Відповідача, що підтверджені певними доказами, які не взяті судом до уваги саме як докази наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах пункту 8.1 Договорів, - виключно з огляду на те, що ці докази не підтверджують повідомлення Відповідачем Позивача про виникнення даних обставин, що, однак, не позбавляє їх доказової сили у доведенні самого факту існування таких форс-мажорних обставин.

Причиною подання касаційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для зменшення апеляційним господарським судом заявленої до стягнення суми штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів. В іншій частині судові рішення попередніх судових інстанцій, прийняті по суті даної справи, не оскаржуються жодною із сторін.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені ним фактичні обставини справи, врахувавши: факт реального виникнення форс-мажорних обставин у Відповідача, що підтверджені належними і допустимими доказами; що з видаткової накладної від 10.08.2017 №64 вбачається, що Відповідачем поставлено, а Позивачем прийнято 59,035 тонни товару загальною вартістю 661 266, 14 грн., а заявлено до стягнення 759 168 грн. штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів; що заявлені позовні вимоги є неспівмірними у порівнянні з коштами, сплаченими за поставку товару за Договорами, адже у випадку стягнення даної суми складеться ситуація, за якої Відповідач не лише поставить безкоштовно товар на суму 661 266, 14 грн., але й залишиться винним Позивачу, - дійшов не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку як про часткову обґрунтованість позовних вимог, так і про можливість і допустимість зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеним у даній постанові та тим, що зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що апеляційний господарський суд не лише зменшив ставку штрафу із 30% до 25%, але й змінив формулу та спосіб обрахунку штрафу, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що, "перевіривши правильність обрахунку штрафу за затримку поставки товару на строк понад 30 календарних днів в розмірі 759 168 грн., в розрізі з умовами Договорів та вищеописаними обставинами щодо не виконання Договорів в частині поставки ріпаку в кількості 240, 965 тонн, суд погоджується з вірністю його обрахунку та підставністю даної позовної вимоги" при цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що "Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу), що підлягають стягненню з Відповідача, а тому зменшує їх до 25 відсотків."

Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 902/1054/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя К. Пільков

Суддя В.Суховий