ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/657/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 (головуючий - Маціщук А.В., судді: Гудак А.В. і Грязнов В.В.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

до 1) Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради;

2) Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерства фінансів України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира,

про стягнення 504 075,93 грн. боргу за надані телекомунікаційні послуги

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради (далі - Департамент) (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.12.2017 № 636/20) про стягнення 504 075,93 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати.

Позовна заява мотивована тим, що в порушення вимог чинного законодавства України Департамент не здійснив у повному обсязі відшкодування позивачеві наданих на пільговій основі послуг зв'язку, внаслідок чого за період із 01.10.2016 по 31.12.2016 включно у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 504 075,93 грн.

Як на правову підставу позову ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" посилається на положення підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89, статті 102 Бюджетного кодексу України (далі - БК), пункти 3, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок № 256), статті 173, пункту 1 частини 1 статті 174, статті 178, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 525, 526, 617, 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), норми Закону України "Про телекомунікації".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.09.2017 залучено до участі у справі як:

- відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі;

- третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України;

- третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира;

- третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.12.2017 (суддя - Шніт А.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України 481 387,68 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що за результатами проведеного між ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" та Департаментом за участю управлінь праці та соціального захисту населення Богунської та Корольовської районних рад м. Житомира звіряння по пільгах з послуг зв'язку за жовтень - грудень 2016 року на підставі інформації, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, було встановлено, що Департамент визнає суму боргу перед позивачем у сумі 481 387,68 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2017 у справі № 906/657/17 у частині відмови у задоволенні позову скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Суд апеляційної інстанції не погодився із мотивами місцевого господарського суду та зазначив про їх помилковість; установив, що у період із жовтня по грудень 2016 року включно ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надало пільговим категоріям населення телекомунікаційні послуги, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій із бюджету на загальну суму 504 075,93 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, Департамент звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06.12.2017 залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування постанови Департамент зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 19 Конституції України, статей 5, 89, 102, 116 БК, статей 173, 179 ГК, статей 176, 527 ЦК, положень Закону України "Про державний бюджет на 2016 рік", пунктів 3, 8 Порядку №256, Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20), статей 4, 11, 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017.

Заявник звертає увагу на те, що заборгованість із відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення, утворилася не з вини відповідача, а внаслідок недостатнього бюджетного фінансування у 2016 році цільової субвенції із Державного бюджету України місцевим бюджетам.

При цьому скаржник звертає увагу, що щорічними Законами України про Державний бюджет України на 2009 - 2015 роки передбачалося, зокрема, забезпечення пільг на оплату телекомунікаційних послуг за рахунок субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам. Водночас законами України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" і "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не передбачено надання субвенцій із Державного бюджету України місцевим бюджетам, а отже із місцевих бюджетів на 2016 - 2017 роки коштів на зазначені цілі виділено не було.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скарну ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" зазначає про відсутність підстав для скасування рішення апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що позивачем доведено надання послуг зв'язку певним категоріям населення на пільгових умовах у період із жовтня по грудень 2016 року на суму 504 075,93 грн.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскарженої у справі постанови, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно і повно встановлених судом, виходячи із такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, що предметом діяльності ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" є надання телекомунікаційних послуг, у тому числі місцевого, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

У жовтні - грудні 2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надало телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 504 075,93 грн., яка підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій із бюджету, про що свідчать розрахунок суми боргу, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг по категоріям споживачів форми 2-пільга за жовтень - грудень 2016 року, акти форми № 3-пільга, списки громадян, які відповідно до законодавства мають право на пільги та яким у зазначений період ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" було надано телекомунікаційні послуги.

Відповідні акти форми № 3-пільга звіряння розрахунків за надані населенню послуги було надіслано Департаменту, про що свідчать фіскальні чеки, описи вкладень до цінного листа, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

У листі від 08.08.2016 № 04/02/363 ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" зверталося до Департаменту із пропозицією відповідно до пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, провести звіряння розрахунків, у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, надати протокол розбіжності для проведення відповідних корегувань, який Департаментом залишено без відповіді та задоволення.

У зв'язку із несплатою Департаментом 504 075,93 грн. відшкодування за надані телекомунікаційні послуги ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до суду із позовом у цій справі.

Причиною виникнення спору у справі стало питання наявності або відсутності підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Касаційний господарський суд зазначає, що за змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 цього Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (далі - Правила), споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" "Про охорону дитинства".

Норми цих законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За змістом статей 89, 102 БК видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком № 256. Відповідно до пункту 3 цього Порядку (в редакції, чинній у жовтні - грудні 2016 року) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, як правильно встановлено апеляційним господарським судом, до повноважень Департаменту в установленому порядку віднесено здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення. Департамент є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг на території міста Житомира, і відшкодування витрат, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно зі статтею 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення викладено і в статті 193 ГК.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 статті 218 ГК та стаття 617 ЦК прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням установлених обставин справи апеляційний господарський суд, з'ясувавши, що: в силу норм чинного законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій; відповідач не здійснив у повному обсязі відшкодування позивачеві наданих послуг зв'язку на пільговій основі, внаслідок чого за період із жовтня по грудень 2016 року включно у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 504 075,93 грн., що підтверджується відповідними доказами, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації та захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Частиною 2 статті 218 ГК та статтею 617 ЦК не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на викладене вище Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відхиляє твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок із позивачем за послуги надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, у період жовтнь - грудень 2016 року, через те що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" на відповідний рік не було передбачено коштів на ці видатки, оскільки певне право виникає в особи, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а із нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/577/17, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

Крім того, аргументи наведені у касаційній скарзі не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін як такої, що ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовано судом з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 906/657/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков