Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/375/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 (Філіпова Т. Л. - головуючий, судді Василишин А. Р., Маціщук А. В.) у справі

за позовом Коростишівської районної спілки споживчих товариств

до Коростишівської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача - Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок»,

на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Міський ринок» Коростишівської міської ради,

особа, яка не брала участі у справі та вважає, що порушені її права, інтереси та (або) обов`язки - Фізична особа-підприємець Веселовська-Галєєва Юлія Володимирівна,

про скасування рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023,

1. Короткий зміст судових рішень

1.1. Коростишівська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 «Про затвердження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві та надання земельних ділянок у постійне користування».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 «Про затвердження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві та надання земельних ділянок у постійне користування» не відповідає вимогам статті 123 ЗК України, оскільки відповідач надав 12 новостворених земельних ділянок у постійне користування третій особі на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, тим самим порушивши встановлений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам. Фактично Коростишівська міська рада на одному пленарному засіданні сесії 28.02.2023 та одним рішенням затвердила технічну документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 1,2276 га кадастровий номер 1822510100:01:014:0189 на 26 окремих земельних ділянок та 12 із них відразу передала у постійне користування КП «Міський ринок». Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач проігнорував факт наявності на земельних ділянках, наданих у постійне користування третій особі-2, цілісного майнового комплексу - Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок», що на праві власності належить позивачу і перебуває в оперативному управлінні третьої особи-1; ні міська рада, ні її комунальне підприємство не мають жодної будівлі, споруди чи будь-яких інших об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 позов задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення тридцять четвертої (позачергової) сесії восьмого скликання Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023 «Про затвердження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві та надання земельних ділянок у постійне користування». Стягнуто з Коростишівської міської ради на користь Коростишівської районної спілки споживчих товариств 2684,00 грн судового збору.

Рішення обґрунтоване тим, що на підставі встановлених фактів судами у справах № 1/110, №5/1323,№ 906-207-17, 906-41-19,906-609-15, 906-1060-18, підтверджено наявність на земельній ділянці за кадастровим номером 1822510100:01:014:0189 цілісного майнового комплексу, що знаходиться на праві приватної власності в Коростишівської районної спілки споживчих товариств та перебуває в оперативному управлінні підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".

Відтак, суд дійшов висновку про порушення охоронюваного законом інтересу позивача при прийнятті спірного рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

1.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 р. у справі № 906/375/23 рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі № 906/375/23 залишено без змін, апеляційну скаргу Коростишівської міської ради - без задоволення.

1.3. Фізична особа-підприємець Веселовська-Галєєва Юлія Володимирівна (далі - ФОП Веселовська-Галєєва Ю. В.), 20.02.2025 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить зупинити дію та виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 906/375/23; залучити ФОП Веселовську-Галєєву Ю. В. до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; поновити строк на подання апеляційної скарги; відстрочити сплату судового збору до закінчення апеляційного перегляду справи; скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №906/375/23, постановивши нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову; судові витрати покласти на позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказував, що суд прийняв рішення про скасування передачі у постійне користування комунальному підприємству земельної ділянки без залучення до участі в справі її орендарів.

Зокрема, в скарзі наголошено на тому, що між ФОП Веселовською-Галєєвою Юлією Володимирівною та КП «Міський ринок» Коростишівської міської ради укладено Договір оренди окремого елементу благоустрою комунальної власності №4 від 15.08.2022, за яким підприємниця прийняла в строкове платне користування асфальтобетонне покриття площею 101,6 кв. м по АДРЕСА_1 для здійснення господарської діяльності - торгівлі на ринку.

Листом від 03.02.2025 КП «Міський ринок» повідомило орендаря про дострокове припинення дії означеного договору у зв`язку із винесенням оскаржуваних судових рішень, та як внаслідок їх прийняття стало неможливим виконання взятих на себе зобов`язань за Договором оренди.

Скаржник наголошував, що винесення оскаржуваних рішень призвело до втрати КП «Міський ринок» юридичного статусу ринку та вплинуло на права, обов`язки та інтереси ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. як орендаря частини такої території. Фактично, внаслідок винесення оскаржуваних судових рішень, підприємець позбавлена права та можливості використовувати об`єкт оренди за Договором для здійснення своєї господарської діяльності.

Водночас, апелянтка також вважала за необхідне наголосити на тому, що матеріали справи взагалі не містять доказів «накладання» земельної ділянки, на яку претендує позивач на спірні земельні ділянки. Крім того, саме позивач вчиняє бездіяльність протягом 15 років не забезпечивши розроблення проєкту відведення. Преюдиціальними є обставини, встановлені у судових рішеннях у справах №906/41/19 та 906/1060/18 про те, що позивачу дійсно належить майновий комплекс, однак, торгова територія ринку площею 1,2 га за цією адресою до цього комплексу не входить. Викладене свідчить про відсутність порушення прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, ФОП Веселовська-Галєєва Ю. В. вважала, що судові рішення у справі №906/375/23 прямо впливають на її права та обов`язки.

1.4. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 закрито апеляційне провадження у справі №906/375/23 за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/375/23.

Ухвала мотивована тим, що предметом розгляду у цій справі є вимога про скасування рішення Коростишівської міської ради №655 від 28.02.2023, а зміст господарського спору стосується відповідності рішення, прийнятого органом місцевого самоврядування, нормам законодавства. Правовідносини, які досліджувались судом , стосуються наявності порушення прав позивача прийнятим Коростишівською міською радою рішенням стосовно надання земельної ділянки у постійне користування Комунальному підприємству «Міський ринок», тобто правовідносин, у яких заявниця не бере участі.

На підставі встановлених судами фактів у раніше розглянутих справах №1/110, №5/1323,№ 906-207-17, 906-41-19,906-609-15, 906-1060-18 підтверджено наявність на земельній ділянці за кадастровим номером 1822510100:01:014:0189 цілісного майнового комплексу, право приватної власності щодо якого належить Коростишівській районній спілці споживчих товариств, та перебуває в оперативному управлінні підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".

З огляду на обставини суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про порушення охоронюваного законом інтересу позивача при прийнятті спірного рішення Коростишівської міської ради № 655 від 28.02.2023, який полягає у прагненні Коростишівської районної спілки споживчих товариств до користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно та за наявності дозволу відповідача на розробку проєкту відведення земельної ділянки для його обслуговування.

Сукупно оцінивши ці обставини, зміст рішення, переглянутого апеляційним судом, а також посилання заявниці в апеляційній скарзі на існування договірних відносин, колегія суддів вважала, що в даному випадку жодне право чи інтерес ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/375/23 не порушено, оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначається про будь-які права чи обов`язки апелянта.

Аргументи скаржника про вплив оскаржуваного рішення на його права, інтереси або обов`язки з підстав існування між ФОП Веселовською-Галєєвою Ю. В. та Комунальним підприємством «Міський ринок» Коростишівської міської ради орендних відносин на підставі укладеного договору оренди елементу благоустрою (асфальто-бетонного покриття) апеляційний суд вважав непереконливими, враховуючи, що опосередкований вплив рішень, прийнятих у господарській справі №906/375/23, на права оренди елементу благоустрою ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В., не може бути підставою для повторного апеляційного розгляду.

Будь-які інші докази, на підставі яких апеляційний суд міг би прийти до висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі № 906/375/23 створило для ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. будь-які права чи обов`язки, яких особа не мала до прийняття цього рішення відсутні, а тому апеляційний суд не вважав обґрунтованим звернення заявниці з апеляційним оскарженням судового рішення, яке набрало законної сили.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. ФОП Веселовська-Галєєва Ю. В. звернулася із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №906/375/23, ухваливши нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2025 відкрито касаційне провадження на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі №906/375/23. Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Веселовської-Галєєвої Ю В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі № 906/375/23.

На думку скаржниці, винесення оскаржуваних рішень призвело до втрати КП «Міський ринок» ( з яким скаржниця перебуває в орендних відносинах} юридичного статусу ринку та вплинуло на думку заявниці, на її права, обов`язки та інтереси як орендаря частини такої території по вул. Шевченко, 40 в м. Коростишеві. Фактично, внаслідок винесення оскаржуваних судових рішень, заявниця вважає, що вона позбавлена права та можливості використовувати об`єкт оренди за Договором для здійснення своєї господарської діяльності.

2.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржниці та просить залишити без змін оскаржену ухвалу.

2.3. 16.06.2025 на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов підписаний кваліфікованим електронним підписом відзив Комунального підприємства «Міський ринок» Коростишівської міської ради. З матеріалів відзиву слідує, що він надісланий адвокатом Слівінським А. О.

Абзацами першим та другим частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно із абзацами першим та другим частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами п`ятою і шостою статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).

Пунктом 10 Положення передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.

Відповідно до пункту 25 розділу 2 Положення документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Таким чином, альтернативою звернення до суду для осіб, визначених п.10 Положення та статтею 6 ГПК України, з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему "Електронний кабінет".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22) вказала, що вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною четвертою статті 170 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Ураховуючи наведені висновки, адвокати мають подавати до суду процесуальні документи в електронній формі лише з використанням підсистеми «Електронний суд», а не шляхом їх надсилання електронною поштою з використанням кваліфікованого електронного підпису. У зв`язку із цим, відзив Комунального підприємства «Міський ринок» Коростишівської міської ради залишається без розгляду.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.2. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.3. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з положеннями частини першою статті 254 ГПК України учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи та особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та/або обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її 1) право, 2) інтерес, 3) обов`язок.

Подібні висновки викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023, від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про такі права та обов`язки. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно.

У разі, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги. Про зазначене виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13.

За змістом пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а, отже, немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 28.08.2023 у справі № 910/15967/21, від 14.09.2023 у справі № 910/17544/20 та враховані судом апеляційної інстанції.

3.4. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний господарський суд, дослідивши та надавши оцінку матеріалам справи та доводам апеляційної скарги ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. дійшов висновку, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/375/23 права останньої не порушено, оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначено про будь-які права чи обов`язки апелянтки.

Так, суд апеляційної інстанції акцентував увагу, що у межах правовідносин, які є предметом розгляду справи № 906/375/23, наявні порушення охоронюваного законом інтересу позивача при прийнятті спірного рішення Коростишівської міської ради № 655 від 28.02.2023, який полягає у прагненні Коростишівської районної спілки споживчих товариств до користування земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй нерухоме майно та за наявності дозволу відповідача на розробку проєкту відведення земельної ділянки для його обслуговування.

Додатково апеляційний господарський суд вказав на те, що відсутні докази, на підставі яких апеляційний суд міг би прийти до висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі № 906/375/23 створило для ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. будь-які права чи обов`язки, яких особа не мала до прийняття цього рішення

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції закриваючи ухвалою від 27.04.2025 апеляційне провадження у справі №906/375/23 за апеляційною скаргою ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/375/23, дійшов правильного висновку про безпідставність доводів скаржниці щодо вирішення оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси або обов`язки.

Колегія суддів вважає, що жодних доказів які б вказували на безпосередній вплив на права та обов`язки скаржниці нею надано не було. Фактично аргументи заявниці стосуються гіпотетичного впливу на права, не пов`язані зі спірними правовідносинами, а доводи щодо порушення прав не підтверджено очевидними та безумовними обставинами.

Доводи скаржниці про порушення рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 у справі №906/375/23 її прав не містять обґрунтування у контексті розгляду зазначеного спору та безпосереднього зв`язку із предметом позову, як і доведення або спростування порушеного права позивача.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду наголошується на тому, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, оскільки в процесі його правозастосування гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21.02.2020 у справі № 813/2646/18).

Ураховуючи наведене, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини стосовно того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та обов`язки ФОП Веселовської-Галєєвої Ю. В. не вирішувалося, підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів, які фактично зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням, не вбачається.

Інші доводи касаційної скарги стосуються оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, однак з урахуванням того, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Веселовської-Галєєвої Ю В. у цій частині, колегія суддів не убачає підстав для надання їм оцінки.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

4.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

4.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі ухвалу необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Веселовської-Галєєвої Юлії Володимирівни залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 906/375/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ