Історія справи

Постанова КГС ВП від 30.05.2023 року у справі №925/1248/21
Постанова КГС ВП від 30.05.2023 року у справі №925/1248/21
Постанова КГС ВП від 30.05.2023 року у справі №925/1248/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1248/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод"

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б.М. Грек, судді: В.О. Пантелієнко, Б.М. Поляков) від 08.11.2022

за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк") - Разумов М.А., адвокат,

представник кредитора (скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод") - не з`явився,

представник боржника- не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 22.10.2021 Господарський суд Черкаської області ухвалив про відкриття за заявою акціонерного товариства "Сбербанк" (нова назва Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", далі - Кредитор) провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (далі - Боржник), визнання грошових вимог Кредитора до Боржника в сумі 219 328 988 грн 65 коп., як такі, що забезпечені заставою майна Боржника, в сумі 76 700 грн 00 коп. (перша черга задоволення), в сумі 8 782 892 грн 53 коп. (четверта черга задоволення), в сумі 118 301 214 грн 56 коп. (шоста черга задоволення), введення процедури розпорядження майном, мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича тощо.

1.2. 23.11.2021 Кредитор подав заяву з вимогами:

- прийняти відмову Кредитора від частини забезпечення, а саме від застави за договором застави № 4 від 29.04.2013, за яким предметом застави є право вимоги на отримання грошової виручки за поставлені товари, заставною вартістю в 50 000 000 грн 00 коп. (далі - Договір застави);

- змінити черговість визнаних ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.10.2021 вимог Кредитора в сумі 50 000 000 грн 00 коп. (42 878 468 грн 45 коп. - частини заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором-2, 7 121 531 грн 55 коп. - інфляційних втрат за невиконана Боржником зобов`язання з повернення тіла кредиту за цим ж договором) із забезпечених заставою до конкурсних кредиторських вимог з четвертою чергою погашення;

- визнати додаткові грошові вимоги до Боржника на суму 73 561 588 грн 15 коп., що складаються з: витрат зі сплати судового збору в сумі 4540 грн 00 коп. - із задоволенням у першу чергу, в сумі 63 068 552 грн 99 коп. вимог четвертої черги та в сумі 10 488 495 грн 16 коп. - вимог шостої черги.

1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника за кредитними договорами, укладеними з Кредитором, через несвоєчасність виконання Боржником відповідних зобов`язань, сума якої не була предметом розгляду в підготовчому засіданні; правом Кредитора відмовитись від забезпечення на частину вимог в сумі 50 млн грн, а також відповідною необхідністю змінити черговість задоволення вимог на цю суму.

1.4. 23.11.2021 Кредитор також подав заяву про відмову від частини забезпечення, що обґрунтована правом Кредитора відмовитись від забезпечення на частину кредиторських вимог в сумі 50 млн грн. та необхідністю змінити черговість задоволення вимог на цю суму.

1.5. 23.11.2021 ТОВ "Представництво "НПП Смілянський електромеханічний завод", місто Москва російська федерація (далі - ТОВ) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 18 147 851 грн 79 коп.

1.6. Заява обґрунтована неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань перед Кредитором за укладеними між ними договором № 50/129 від 01.04.2013, контрактом № 55/201 від 11.02.2019, контрактом № 57-10.1/16 від 08.05.2019, внаслідок чого у Боржника виникла заборгованість перед Кредитором за непоставлений ним за цими угодами товар на заявлену суму грошових вимог.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 07.07.2022 Господарський суд Черкаської області ухвалив, зокрема, про:

- залишення без розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю Представництво НВП Смілянський електромеханічний завод;

- визнання додаткових вимог Кредитора, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів до Боржника в сумі: 589 грн 30 коп. (перша черга погашення), 9 546 631 грн 06 коп. (четверта черга погашення);

- відхилення решти додаткових вимог Кредитора в сумі 64 010 417 грн 09 коп.;

- прийняття відмови Кредитора від частини забезпечення, а саме від застави за договором застави № 4, укладеним 29.04.2013 між АТ Сбербанк та Боржником, за яким предметом застави є право вимоги на отримання грошової виручки за поставлені товари, заставною вартістю в сумі 50 000 000 грн 00 коп.;

- встановлення, що вимоги Кредитора до Боржника в сумі 50 000 000 грн 00 коп., що складаються з частини простроченої заборгованості за тілом (сумою) кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 76-В/13/35/ЮО/КЛ в сумі 42 878 468 грн 45 коп. та інфляційних втрат за невиконання Боржником зобов`язання з повернення тіла (суми) кредиту за договором про відкриття кредитної лінії №76-В/13/35/ЮО/КЛ в сумі 7 121 531 грн 55 коп. та визнані ухвалою суду від 22.10.2021 є такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів (четверта черга погашення), вимоги Кредитора в сумі 169 328 988 грн 65 коп., що визнані ухвалою суду від 22.10.2021 як забезпечені, є такими, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо, а решта вимог Кредитора до Боржника, що визнані ухвалою суду від 22.10.2021 підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до встановленої в ухвалі черговості.

2.2. Судове рішення щодо додаткових вимог Кредитора мотивоване обґрунтованістю та доведеністю доказами цих вимог щодо частини заявленої суми, враховуючи:

- нездійснення судом розгляду частини вимог та відсутність рішення про відхилення вимог на суму 73 561 588 грн 15 коп., визначених в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство через наявність щодо них спору про право;

- прийняту судом відмову Кредитора від забезпечення щодо вимог на суму 50 000 000 грн 00 коп., що є підставою для їх включення до реєстру вимог кредиторів з погашенням у четверту чергу;

- факт забезпечення цих вимог Кредитора заставою, в тому числі, і згідно з договором застави № 4 від 29.04.2013 між Кредитором та Боржником, за яким предметом застави є право вимоги на отримання грошової виручки за поставлені товари заставною вартістю в розмірі 50 000 000,00 грн., через що залишок вимог Кредитора, які є забезпеченими майном Боржника становить 169 328 988 грн 65 коп. (219 328 988 грн 65 коп. (що вже були визнані судом) - 50 000 000 грн 00 коп.);

- факт того, що боржником заставодавця в цій частині вимог є ТОВ "Представництво "НПП Смілянський електромеханічний завод", м. Москва, російська федерація (код 50877746028662);

- відсутність підстав для визнання грошових вимог на суму 1 817 241 грн 66 коп. процентів за правомірне користування кредитом, нарахованих за кредитними договорами за період з 30.04.2018 до 31.01.2019 відповідно до безпідставно підвищеної з 17,5 % фіксованої ставки на 2 % процентної ставки до 19,5 % - за відсутності внесення відповідних змін до кредитних договорів у добровільному чи судовому порядку;

- відсутність підстав для визнання додаткових грошових вимог щодо нарахованої пені - 10 488 495 грн 16 коп. та інфляційних втрат - 306 720 грн 58 коп. за несвоєчасну сплату наведених вище збільшених на 2 пункти відсотків у вказаний банком період;

- відсутність підстав для визнання всієї суми додаткових вимог в 60 702 103 грн 95 коп., лише з цієї суми 5 635 588 грн 82 коп. (за Кредитним договором-1) та 3 703 196 грн 40 коп. (за Кредитним договором-2) за неправомірне користування кредитними коштами, з урахуванням 3% річних від простроченої суми, за період з 01.02.2019 до 08.09.2021 на борг 72 251 138 грн 77 коп., оскільки ці суми нараховані на підставі пункту 6.2 кредитних договорів та статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як в розділі 6 договорів відсутні положення про зміну 3% річних, встановлених вказаною статтею, на будь-який інший розмір цих відсотків;

- обґрунтованість вимог зі сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором-1 в сумі 207 845 грн. 84 коп. (із заявлених Кредитором 242 486 грн 80 коп.), які не розглядалися в підготовчому засіданні та не були визнані судом, враховуючи, що за правильним розміром відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 30 квітня до 28 травня 2018 року зі ставкою 17,5% річних на борг 72 251 138 грн 77 коп., борг по процентах складає 969 946 грн 79 коп., з яких 668 072 грн 24 коп. були визнані Кредитором як сплачені (301 874 грн 55 коп. - 94 028 грн 71 коп.= 207 845 грн 84 коп.);

- відсутність підстав для розгляду поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Представництво НВП Смілянський електромеханічний завод", м. Москва, заяви з грошовими вимогами до Боржника на суму 18 147 851 грн 79 коп. через встановлений законом мораторій (заборону) на виконання грошових зобов`язань перед цим кредитором, що створений та зареєстрований відповідно до законодавства російської федерації, а також враховуючи недопустимість можливості участі таких юридичних осіб та російської федерації у представницьких органах кредиторів з подальшим впливом на процедуру відновлення платоспроможності Боржника -суб`єкта господарювання України.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 08.11.2022 Північний апеляційний господарський суд постановив: залишити без задоволення апеляційну скаргу Боржника, а апеляційну скаргу - Кредитора - задовольнити; змінити ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022, задовольнивши заяву Кредитора про визнання додаткових грошових вимог до Боржника та визнавши ці вимоги Кредитора до Боржника в сумі 4540 грн 00 коп. - із задоволенням у першу чергу, в сумі 53 521 921 грн 93 коп. - із задоволенням у четверту чергу та в сумі 10 488 495 грн 16 коп. - із задоволенням у шосту чергу; виключити з ухвали Черкаської області від 07.07.2022 абзац з рішенням про відхилення решти додаткових вимог Кредитора в сумі 64 010 417 грн 09 коп.; в решті цю ухвалу місцевого суду залишити без змін.

3.2. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю рішення місцевого суду щодо залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво НВП Смілянський електромеханічний завод" з грошовими вимогами до Боржника через відсутність підстав для її розгляду по суті (задоволення, відхилення) внаслідок запровадженого мораторію на виконання грошових зобов`язань перед цим кредитором, що створений та зареєстрований відповідно до законодавства російської федерації, з можливістю розгляду таких вимог по суті після скасування вказаного мораторію.

В частині додаткових вимог Кредитора судове рішення мотивоване обґрунтованістю всієї суми заявлених до Боржника додаткових грошових вимог з огляду на узгоджені сторонами в кредитних договорах умов для застосування підвищеної на 2 % - до 19,5 % процентної ставки, необхідність сплати цих процентів і за період неправомірного користування кредитними коштами -до моменту їх повернення в повному обсязі, з огляду на доведення підстав для цього - порушення позичальником (Боржником) умов в пункті 2.4 Додатку № 1 кожного із кредитних договорів, а також враховуючи підставність та правильність арифметичних розрахунків інших заявлених сум у складі додаткових грошових вимог, що не були предметом розгляду судом у підготовчому засіданні у цій справі.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 09.12.2021 проведено державну реєстрацію змін до Статуту акціонерного банку Сбербанк, які були 22.11.2021 року погоджені Національним банком України.

Відповідно до пункту 1.4. Статуту банку в новій редакції, повне офіційне найменування банку українською мовою - акціонерне товариство Міжнародний резервний банк, скорочене офіційне найменування банку - АТ МР БАНК.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію акціонерноо товариства Міжнародний резервний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 131 від 25.02.2022 "Про початок процедури ліквідації АТ МР БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку".

25.02.2022 було розпочато процедуру ліквідації АТ МР БАНК строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.

Зазначена інформація є публічною та розміщена на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4.2. Рішенням Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) від 11.05.2022 встановлено:

- примусово вилучити корпоративні права у розмірі 100 відсотків майна акціонерного товариства Міжнародний резервний банк (код згідно з ЄДРПОУ - 25959784, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська. 46), що належать публічному акціонерному товариству Сбєрбанк росїї (місцезнаходження; російська федерація, 117997, м. Москва, вул. Вавілова, 19, реєстраційний номер - 1027700132195).

Кабінету Міністрів України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за участю Національного банку України забезпечити проведення примусового вилучення зазначених у цьому рішенні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів у десятиденний строк із дня опублікування Указу Президента України про введення в дію цього рішення

4.3. Під час проведення підготовчого засідання суд встановив, що вимоги Кредитора в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника в сумі 219 328 988 грн 65 коп., як такі, що забезпечені заставою майна Боржника, складаються з вимог щодо сплати:

- процентів за правомірне користування кредитом за кредитним договором № 75- В/13/35/ЮО/КЛ від 29.04.2013 (далі - Кредитний договір-1) - 333 199,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1 долар США станом на 16.09.2021 складає 26,645 грн) становить 8 878 104 грн 67 коп. та 36 638 807 грн 54 коп.;

- інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за правомірне користування кредитом за Кредитним договором -1 - 5 495 821 грн 13 коп.;

- процентів за правомірне користування кредитом за договором № 76- В/13/35/ЮО/КЛ від 29.04.2013 (далі - Кредитний договір-2) - 88 670,77 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1 долар США станом на 16.09.2021 складає 26,645 грн) становить 2 362 632 грн 67 коп. та 27 716 780 грн 30 коп.;

- інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за правомірне користування кредитом за Кредитним договором -2 - 4 157 517 грн 05 коп.;

- комісія за управління кредитом за Кредитним договором -1 - 2 587 500 грн 00 коп.;

- комісія за управління кредитом за Кредитним договором -2 - 2 587 500 грн 00 коп.;

- частини простроченої заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором -1 - 67 859 692 грн 35 коп.;

- частини простроченої заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором -2 - 43 085 430 грн 57 коп.;

- інфляційних втрат за невиконання Боржником зобов`язання з повернення тіла кредиту за Кредитним договором -1 - 10 837 670 грн 82 коп.;

- інфляційних втрат за невиконання боржником зобов`язання з повернення тіла кредиту за Кредитним договором -2 - 7 121 531 грн 55 коп.

4.4. Конкурсні кредиторські вимоги в сумі 127 160 807 грн 39 коп., що погашаються відповідно до встановленої законом черговості та складаються:

- 76 700 грн 00 коп. - перша черга задоволення (витрати зі сплаті судового збору за подання заяви 22 700 грн 00 коп. та авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень 54 000 грн 00 коп.):

- 8 782 892 грн 83 коп. - четверта черга задоволення, а саме: залишок заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором -1 4 391 446 грн 42 коп.; залишок заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором -2 4 391 446 грн 41 коп.:

- 118 301 214 грн 56 коп. - шоста черга задоволення, а саме: пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором -1 - 41 164 150 грн 15 коп.: пеня за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором -2 - 27 053 086 грн 24 коп.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором -1 - 29 108 534 грн 19 коп.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором -2 - 18 055 162 грн 42 коп.; пеня за прострочення сплати комісії по кредиту за Кредитним договором -1 - 1 460 140 грн 78 коп.; пеня за прострочення сплати комісії по кредиту за Кредитним договором -2 -1 460 140 грн 78 коп.

4.5. Суд врахував відзив Боржника та факт визнання ним вимог Кредитора в цій частині.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 22.10.2021 набрала законної сили.

Щодо решти заявлених Кредитором вимог у заяві про відкриття провадження у справі суд погодився з доводами Боржника стосовно наявності спору про право, зокрема, щодо зобов`язань зі сплати заборгованості по процентах за користування кредитними коштами на суму 62 746 907 грн 83 коп., щодо зобов`язань зі сплати пені за прострочення сплати процентів нарахованих у національній валюті на загальну суму 10 488 495 грн 16 коп., а також щодо зобов`язань зі сплати інфляційних втрат в розмірі 306 720 грн 58 коп., нарахованих на проценти.

Рішення про відхилення вимог Кредитора на суму 73 561 588 грн 15 коп. за наслідками підготовчого засідання суд не приймав.

4.6. Суд в підготовчому засіданні встановив, що вимоги Кредитора забезпечені заставою, в тому числі, і згідно з договором застави № 4 від 29.04.2013 між Кредитором та акціонерним товариством Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод.

Відповідно до умов пункту 3.1. договору застави, в заставу Кредитора було передано предмет застави - право вимоги на отримання грошової виручки за поставлені товари, яке існує та/або виникає в майбутньому у заставодавця за договором № 50/120 від 30.11.2012 в сумі 104 400 000,00 російських рублів 00 коп., за договором № 50/128 від 10.12.2012 в сумі 48 532 764,00 російських рублів 00 коп., за договором № 50/121 від 20.03.2013 в сумі 130 500 00,00 російських рублів 00 коп., укладених між заставодавцем та ТОВ Представництво НПП Смілянський електромеханічний завод, місто Москва, російська федерація (код 50877746028662).

Боржником заставодавця в цій частині вимог є ТОВ Представництво НПП Смілянський електромеханічний завод, місто Москва, російська федерація (код 50877746028662).

Згідно з пунктом 3.2. договору застави № 4 на дату укладання цього договору вартість предмету застави складає 50 000 000 грн 00 коп.

4.7. Стосовно додаткових вимог Кредитора на суму 1 817 241 грн 66 коп. (1 096 633 грн 72 коп. + 720 607 грн 94 коп.), нарахованих на підставі пункту 6.6 кредитних договорів.

Відповідно до пункту 1.4. кредитних договорів - 31.01.2019 визначено як останній день дії кредитної лінії.

Розділом 6 кредитних договорів сторони досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Даний розділ договорів було викладено в новій редакції згідно з договором про внесення змін № 16 від 12.04.2018 до Кредитного договору-1 та договором про внесення змін № 17 від 12.04.2018 до Кредитного договору-2.

Зміст цих розділів обох договорів є ідентичний один одному.

Згідно з пунктом 6.1. кредитних договорів позичальник зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості.

Пунктом 6.4. кредитних договорів зазначено, що проценти нараховані за період, в якому відповідно до пункту 1.4. кредитних договорів позичальник зобов`язаний повністю повернути кредит банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.

Також було змінено пункт 1.3.1 кредитних договорів.

Відповідно до пункту 1.3.1 кредитних договорів розмір процентної ставки за користування кредитом складає 17.5% річних.

Пунктом 6.6. кредитних договорів сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених пунктом 2.5., 7.3., 7.9., 7.10 кредитних договорів та/або підпунктів 2.4., 2.5., 2.6., 2.10., Додатку № 1 до кредитних договорів за кожен випадок такого порушення розмір діючої фіксованої процентної ставки, починаючи з 20-го календарного дня від дня настання такого випадку встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі збільшеному на 2 (два) процентних пункти.

Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті кредитних договорів зміну розміру процентної ставки, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до договорів. Про встановлення процентної ставки в новому розмірі банк повідомляє позичальника письмово.

4.8. 16.04.2018 Кредитор, з посиланням на порушення позичальником підпунктів 2.4. Додатку №1 до кредитних договорів, звернувся до Боржника з письмовим повідомленням про те, що, починаючи з 30.04.2018 розмір процентної ставки за користування кредитом становитиме 17,5% + 2%, тобто 19,5% річних.

Відтак, Кредитор заявляє вимоги щодо процентів за правомірне користування кредитом, нарахованих за період з 30.04.2018 до 31.01.2019 за процентною ставкою в розмірі 2% річних (тобто та різниця котра судом не була розглянута) в розмірі:

1) за договором про відкриття Кредитним договором-1 додаткові проценти за правомірне користування кредитом в гривні, нараховані за період з 30.04.2018 до 31.01.2019 включно в сумі 1 096 633 грн 72 коп.

2) за Кредитним договором-2 додаткові проценти за правомірне користування кредитом в гривні, нарахованих за період з 30.04.2018 до 31.01.2019 включно в сумі 720 607 грн 94 коп.

4.9. Відповідно до пункту 2.4. додатку № 1 кредитних договорів позичальник приймає на себе зобов`язання з дати укладення кредитних договорів забезпечити відкриття в банку поточних (карткових) рахунків працівникам позичальника, в зв`язку з чим:

а) протягом 3 місяців з дати укладання договору укласти з банком договір про відкриття карткових рахунків на користь фізичних осіб, на умовах, погоджених з банком, з відкриттям поточних (карткових) рахунків не менше, ніж 90% працівникам позичальника. При цьому оформити на зарплатно-картковий проект 100% всіх нових прийнятих працівників позичальника з першого місяця кредитування;

б) забезпечити співробітникам банку доступ в приміщення підприємства для проведення роботи відносно переходу на картки ПАТ Сбербанк робочих цехів, та оформлення карток бажаючим перейти на зарплатний проект ПАТ Сбербанк.

На виконання зазначених умов пункту 2.4. Додатку № 1 до кредитних договорів між позичальником та банком в дату укладення кредитних договорів, 29.04.2013 укладений договір № 12/3П/Ч1/65 та в подальшому відкрито поточні (карткові) рахунки всім працівникам акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство Смілянський електромеханічний завод.

Позичальник виконав умови пункту 2.4. Додатку № 1 до кредитних договорів.

З моменту укладення кредитних договорів та до 30.04.2018 банк не підвищував проценту ставку з підстав порушення Боржником пункту 2.4. Додатку № 1 кредитних договорів.

4.10. У 2017 році низка працівників Боржника з власної ініціативи закрили карткові рахунки в АТ Сбербанк та перейшли на отримання зарплати в АТ Райффайзен банк Аваль, у зв`язку з чим АТ Сбербанк мав намір збільшити процентну ставку.

Після звернення позичальника (лист від 03.10.2017 № 37/167), який пояснив, що змушування працівників до обслуговування у конкретному банку суперечить законодавству, АТ Сбербанк ухвалив рішення не підвищувати ставку (лист банку від 30.10.2017 № 470/3/5/60-1).

У 2018 році у відповідь на лист АТ Сбербанк від 16.04.2018 № 183/5/60-1 щодо нової процентної ставки Боржник (лист від 16.04.2018 №37/50) відповів банку про те, що ним не порушено умови кредитних договорів в частині зарплатно-карткового проекту, позаяк підприємство не відповідає за вибір установи банку фізичними особами - працівниками.

Банк вирішив замість ставки 17,5% нараховувати проценти за користування кредитом за ставкою 19,5% (лист АТ Сбербанк від 26.04.2018 №225/5/60-1).

Не погодившись з рішенням банку, Боржник у 2019 році відмовився підписувати акти звірки з новою процентною ставкою (лист від 25.01.2019 № 37/8).

Боржник в листі від 07.02.2019 № 37/10 наголосив на протиправності дій банку, який фактично чинив вплив на позичальника з метою примушування працівників до обслуговування саме в АТ Сбербанк.

4.11. Щодо додаткових вимог Кредитора на суму 60 702 103 грн 95 коп. (36 631 327 грн 30 коп. грн + 24 070 776 грн 65 коп.), нарахованих на підставі пункту 6.2 кредитних договорів та статті 625 Цивільного кодексу України за період з 01.02.2019 до 08.09.2021:

Пунктом 6.2. кредитних договорів встановлено, що нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Після спливу останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п, 1.4. цього договорів, розмір процентної ставки за користування кредитом залишається в розмірі, що діяв станом на останній день дії кредитної лінії, та перераховується в подальшому (починаючи з дня спливу останнього дня дії кредитної лінії й до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі) в розмірі та порядку, передбаченому цим договором.

Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1-6.2 цього договору позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3-х робочих днів, наступних за днем закінчення періоду (пункт 6.3 договорів).

Під періодом сторони в цій статті 6 договору розуміють кожний з періодів, перший з яких починається з того числа місяця, в якому був укладений кредитний договір, і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця. Останній період закінчується в день, коли кредит був повністю повернутий в повному обсязі.

Пунктом 11.3. кредитних договорів встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитними договорами.

4.12. Розмір 3% річних за Кредитним договором-1, нарахованих за період з 01.02.2019 до 08.09.2021 на борг 72 251 138 грн 77 коп. складає 5 635 588 грн 82 коп. та за Кредитним договором-2 - 3 703 196 грн 40 коп.

4.13. Щодо додаткових вимог Кредитора на суму 242 486 грн 80 коп. зі сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором-1 за період з 30.04.2018 до 28.05.2018:

За наслідками підготовчого засідання суд, з урахуванням відзиву Боржника, визнав як безспірні вимоги Кредитора зі сплати відсотків (в розмірі 17,5%) за період з 30 квітня до 28 травня 2018 року за Кредитним договором-1 в сумі 94 028 грн 71 коп.

Саме ця сума увійшла в загальний розмір визнаних судом в підготовчому засіданні вимог банку в цій частині.

За вказаний період Кредитор нарахував Боржнику 1 004 587 грн 75 коп. відсотків.

В той же час доказів повного та належного виконання Боржником своїх зобов`язань зі сплати нарахованих відсотків за спірний період в сумі 969 946 грн 79 коп. матеріали справи не містять.

Отже, борг становить 301 874 грн 55 коп. (969 946 грн 79 коп. - 668 072 грн 24 коп. (сплату яких фактично визнано банком)).

З них не розглядалося в підготовчому засіданні та не було визнано судом вимоги на суму 207 845 грн 84 коп. (301 874 грн 55 коп. 94 028 грн 71 коп.).

Таким чином частина процентів за правомірне користування кредитом в гривні за договором про відкриття кредитної лінії №75-В/13/35/ЮО/КЛ від 29.04.2013, нарахованих за період з 30.04.2018 до 28.05.2018 включно підлягає визнанню - в сумі 207 845 грн 84 коп. (четверта черга погашення).

В решті заяву про визнання додаткових грошових вимог зі сплати відсотків в розмірі 34 640 грн 96 коп. суд залишає без задоволення.

4.14. Ухвалу суду від 15.06.2022 було отримано представником ТОВ - адвокатом Франчуком А.В. 21.06.2022, що підтверджується витягом з сайту Укрпошти.

Також ухвалу суду від 25.05.2022 було отримано 01.06.2022 адвокатом Франчуком А.В., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, представник ТОВ вдруге у судове засідання не з`явився, заяви про розгляд його кредиторських вимог за відсутності представника суду не подавав.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 16.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми статей 39 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо правил розгляду грошових вимог ініціюючого кредитора, зокрема у разі заявлення ним додаткових грошових вимог, не врахувавши висновки Верховного Суду в постанові від 21.09.2021 у справі № 235/2121/18 щодо правил перегляду та зміни ухваленого судового рішення, оскільки задовольнивши вимоги Кредитора про відмову від забезпечення щодо частини вимог на суму 50 млн грн, які були розглянуті та визнані згідно з ухвалою підготовчого засідання у цій справі, та змінивши їх черговість, суди фактично переглянули ухвалу підготовчого засідання щодо вимог Кредитора поза порядком, встановленим процесуальним законом.

6.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України також, так як апеляційний суд неправильно застосував положення статті 625, частини першої статті 1048, частини першої статті 1050 та частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) щодо правил нарахування та стягнення процентів, що виникають з кредитних правовідносин, не врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 2.05.2018 у справі № 910/1238/17 та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, оскільки визначені кредитними договорами між Кредитором та Боржником проценти не мають нараховуватись в період прострочення грошового зобов`язання за цими договорами (після спливу строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги до позичальника згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України), а лише 3 % річних згідно зі статтею 625 ЦК України, зміна розміру яких сторонами в договорах не узгоджувалась, а умови для застосування Кредитором збільшеної процентної ставки в 19.5 % відсутні через недоведення тих порушень кредитних договорів (а саме забезпечення Боржником поточних (карткових) рахунків менше ніж 90 % працівникам Боржника), за яких така ставка застосовується.

6.3. Крім цього скаржник вказав на вибіркове застосування судами обох інстанції правил розгляду кредиторських вимог, залишивши без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Представництво НВП Смілянський електромеханічний завод", м. Москва, з грошовими вимогами до Боржника на суму 18 147 851 грн 79 коп. з підстав нез`явлення його представника у відповідне судове засідання, оскільки залишення без розгляду такої заяви після її прийняття та призначення її до розгляду суперечить положенням статей 45-47 КУзПБ та статтям 202 226 ГПК України, тому ця заява підлягає або відхиленню, або задоволенню по суті. Також скаржники вказали на необхідність застосування аналогічного до застосованого до вимог вказаного кредитора підходу із залишенням без розгляду також заяви Кредитора про визнання грошових вимог, враховуючи підконтрольність цієї особи особам російської федерації, так як єдиним акціонером є пат "сбєрбанк росії" з реєстрацією та місцем знаходженням в російській федерації, а рішення Ради національної безпеки та оборони України та Кабінету Міністрів України про примусове вилучення у Кредитора 100 % корпоративних прав перебуває в стадії виконання, тоді як вказана особа досі є акціонером Кредитора.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Згідно з аргументами Кредитора у відзиві на касаційну скаргу він заперечує аргументи скаржника з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові апеляційного суду, наголосивши на спростуванні інформації про підконтрольність Кредитора особам російської федерації, маніпулюванні скаржником відповідними відомостями щодо Кредитора з урахуванням обставин застосування до банку Кредитора ліквідаційної процедури та вилучення майна Кредитора у попередніх власників на користь держави Україна (націоналізації).

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо грошових вимог кредитора, який створений та зареєстрований відповідно до законодавства російської федерації

8.1. Одним із предметів розгляду у цій справі згідно з оскаржуваними судовими рішеннями стали грошові вимоги одного зі кредиторів Боржника - ТОВ, який є юридичною особою з місцем реєстрації у місті Москва, російська федерація, якого створеною та зареєстровано відповідно до законодавства цієї держави.

8.2. Між тим Суд не погоджується із висновками судів як в оскаржуваній постанові апеляційного суду, так і в залишеній без змін у відповідній частині ухвалі суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви ТОВ про визнання грошових вимог до Боржника, оскільки цього висновку суди дійшли з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням та без застосування положень матеріального права, з огляду на таке.

8.3. Так, суди встановили поряд з обставинами, що стали підставою для залишення без розгляду заяви ТОВ з грошовими вимогами до Боржника згідно з положеннями частини четвертої 4 статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України (неодноразове нез`явлення представника ТОВ в судове засідання з розгляду його заяви з грошовими вимогами до Боржника попри належне повідомлення представника ТОВ про дату та місце проведення відповідних судових засідань, пункт 4.14), також обставини реєстрації ТОВ в місті Москва, російська федерація (код 50877746028662) (пункт 4.6).

Між тим суди не врахували процесуальні наслідки цих обставин, оскільки хоча і послались на положення чинного законодавства щодо мораторію (заборони) - обмежень у цивільному обороті щодо певних учасників такого обороту, обумовлених збройною агресією російської федерації та введеного у зв`язку з цим в Україні воєнного стану, однак, неправильно застосували ці положення чинного законодавства.

8.4. В умовах збройної агресії російської федерації та введеного у зв`язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (з наступними змінами, що були чинними на дату ухвалення місцевим судом відповідного рішення 07.07.2022 - від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022), затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.

Зокрема, згідно з підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03.03.2022 № 187 (далі - Постанова КМУ № 187) для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлений мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором) - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації.

Отже дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в Постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

8.5. При цьому Суд враховує, що мета звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, а також встановлені законодавцем імперативно в КУзПБ правила погашення цих вимог, які хоча і відмінні для кожної із процедур банкрутства, але однаково обов`язкові для її учасників, зокрема кредитора (кредиторів) та боржника, вказують на існування в такому способі захисту та відновленні порушеного права, як звернення з грошовими вимогами кредитора (кредиторів) у процедурах банкрутства з метою їх задоволення, державного примусу, спрямованого на захист та відновлення порушеного права кредитора.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.01.2023 у справі справа № 922/5226/21 (пункт 8.11) та до подібного за змістом висновку Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13.12.2022 у справі № 910/1959/22.

8.6. А тому наведений в підпункті 1 пункту 1 Постанови КМУ № 187 мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації (пункт 8.4) у співвідношенні з положеннями КУзПБ щодо правил та наслідків звернення та визнання грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство (пункт 8.5) виключає можливість визнання за правилами цього Кодексу грошових вимог тих кредиторів, які є особами, визначеними у Постанові КМУ № 187, зокрема, юридичними особами, яких створеною та зареєстрованою відповідно до законодавства російської федерації, яким є ТОВ.

8.7. Отже, не зважаючи на наявність формальних підстав для залишення без розгляду заяви ТОВ з грошовими вимогами до Боржника на підставі частини четвертої 4 статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, однак враховуючи встановлені судами обставини реєстрації ТОВ в місті Москва, російська федерація (код 50877746028662) (пункт 4.6), тобто створення та реєстрації юридичної особи ТОВ відповідно до законодавства російської федерації, Суд доходить висновку, що ці обставини виключають можливість визнання грошових вимог відповідного суб`єкта (суб`єктів) до боржника у справі про банкрутство за правилами національного законодавства - КУзПБ.

У цьому висновку Суд звертається до подібного підходу у застосуванні положень, що встановлюють обмеження у правовідносинах, де кредитором (стягувачем) є юридична особа держави-агресора та/або держави окупанта, який був застосований Верховним Судом при ухваленні постанови від 18.05.2021 у справі № 924/774/18.

8.8. А тому у задоволенні заявлених ТОВ грошових вимог до Боржника (пункти 1.5, 1.6) слід відмовити, у зв`язку з чим, враховуючи положення пункту 3 частини першої статті 308, статті 311 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду та переглянута апеляційним судом ухвала суду першої інстанції в частині рішення про залишення без розгляду заяви про визнання грошових вимог ТОВ до Боржника підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ про визнання грошових вимог до Боржника.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника в тій частині, що стосуються грошових вимог ТОВ до Боржника (пункт 6.3).

8.9. Поряд з цим, Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.3) в тій частині, в якій він стверджує про застосування аналогічного підходу до розгляду грошових вимог Кредитора до Боржника з ухваленням рішення про відмову Кредитору у визнанні грошових вимог до Боржника, оскільки на особу Кредитора поширюються положення Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", відповідно до вимог статті 3 якої, згідно зі встановленими судами обставинами, Радою національної безпеки та оборони України (РНБО) ухвалено рішення від 11.05.2022 про примусове вилучення 100 відсотків корпоративних прав банку Кредитора у попередніх власників на користь держави Україна (пункт 4.2). А тому на особу Кредитора не поширюються положення Постанови № 187.

Щодо правил та строків відмови кредитора від забезпечення

8.10. Закон (КУзПБ) виокремлює із всіх кредиторів у справі про банкрутство забезпечених, якими є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника. Зокрема КУзПБ окремо регламентує участь цих кредиторів у справі про банкрутство, статус, правила, умови і строки звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство, порядок і умови задоволення їх вимог у цій справі тощо.

Згідно з приписами абзаців другим та третім частини другої статті 45 КУзПБ забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Наслідком розмежування забезпеченим кредитором вимог до боржника на забезпечені та незабезпечені, зокрема, шляхом відмови від забезпечення, є відмінні умови задоволення та черговості задоволення відповідних вимог, оскільки погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово (частина шоста статті 64 КУзПБ), тоді як у разі відмови кредитора від забезпечення погашення відповідних вимог здійснюється за правилами тієї черги, що буде визначена судом в судовому рішенні про визнання цих вимог на відповідну суму.

8.11. Поряд з викладеним КУзПБ встановлює єдині для всіх кредиторів, незалежно від складу їх вимог до боржника, правила щодо строків подання всіма кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника - протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, відлік цього строку починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 цього Кодексу) із зазначенням єдиних наслідків пропуску такого строку (частина четверта статті 45 КУзПБ).

Водночас законодавець надає ініціюючому кредитору можливість заявити додаткові грошові вимоги до боржника, окрім тих, що були зазначені в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, але також у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті (абзац перший частини другої статті 45 КУзПБ).

8.12. В частині шостій статті 45 цього Кодексу законодавець визначив єдині правила розгляду всіх заяв кредиторів з вимогами до боржника.

Так, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

8.13. За змістом наведених положень щодо правил та строків відмови кредитора від забезпечення (пункт 8.10) у взаємозв`язку із правилами подання кредиторами (зокрема і ініціюючим кредитором) заяв із грошовими вимогами до боржника та порядком їх розгляду господарським судом, Суд доходить висновку, що забезпечений кредитор вправі відмовитись від забезпечення, заявивши про це в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство (якщо забезпечений кредитор є ініціюючим) або в заяві про грошові (додаткові) вимоги до боржника (в інших випадках), подавши цю заяву у межах строку, встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ (протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство).

При цьому, незаявлення ініціюючим кредитором про відмову від забезпечення в заяві про відкриття провадження у справі не позбавляє його права в подальшому зробити цю відмову, однак з дотриманням відповідних строків та порядку, а саме, подавши відповідну заяву - про додаткові грошові вимоги до боржника протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Цей висновок узгоджується з положеннями щодо порядку формування розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, визначеним абзацем першим частини восьмої статті 45 цього Кодексу, згідно з якими розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

8.14. Отже, остаточний характер для формування реєстру вимог кредиторів, за загальним правилом, має ухвала попереднього засідання.

8.15. Водночас, за змістом норм в абзацах 4, 5 частини шостої статті 45 КУзПБ законодавець передбачив внесення судом змін до реєстру вимог кредиторів боржника, затвердженого ухвалою попереднього засідання суду під час розгляду вимог конкурсних або забезпечених кредиторів, - на підставі ухвали господарського суду про визнання вимог конкурсного та/або забезпеченого кредитора повністю (частково), прийнятої у судовому засіданні після формування реєстру вимог кредиторів з вимогами конкурсних кредиторів, які були визнані судом у попередньому засіданні. Однак це стосується лише тих кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду в питанні підстав та можливості внесення змін до раніше затвердженого реєстру вимог кредиторів, викладеної в постанові від 09.07.2020 у справі № 916/177/17.

8.16. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з рішенням як апеляційного, так і суду першої інстанції в оскаржуваній скаржником частині -про задоволення судами вимоги Кредитора про відмову від забезпечення щодо частини вимог на суму 50 млн грн, що вже були розглянуті та визнані згідно з ухвалою підготовчого засідання у цій справі, а тому Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 6.1).

Щодо процентів, нарахованих за кредитним договором

8.17. За змістом положень статей 625, 1048, 1049, частини першої статті 1050, статей 1054 1056-1 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, застосування якої судами згідно з оскаржуваними рішеннями є релевантним у спірних правовідносинах.

8.18. Так, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу.

8.19. У цьому висновку Суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

А тому очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

8.20. Нарахування ж інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

8.21. Поряд з цим, щодо правил узгодження сторонами кредитного договору розміру процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, відмінного від встановленого цією статтею - 3 %, Суд зазначає, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Між тим за змістом статей 6 627 ЦК України їх положення не допускають свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 8.20 цієї постанови).

А тому для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги (1) формулювання умов про сплату процентів, (2) їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), (3) співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (висновок в пункті 122 постанови Великої Палати верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

8.22. Враховуючи викладене та з огляду на умови обох кредитних договорів між Кредитором та Боржником щодо нарахування процентів, які викладені в пункті 6.2. кожного із цих договорів (зміст яких сформульований та які складені банком Кредитора), а саме:

- "Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Після спливу останнього дня дії кредитної лінії, зазначеного в п, 1.4. цього договорів, розмір процентної ставки за користування кредитом залишається в розмірі, що діяв станом на останній день дії кредитної лінії, та перераховується в подальшому (починаючи з дня спливу останнього дня дії кредитної лінії й до дня фактичного повернення кредиту в повному обсязі) в розмірі та порядку, передбаченому цим договором";

Суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах між Кредитором та Боржником в кредитних договорах №№ 1,2 не було чітко та недвозначно узгоджені умови щодо погодження розміру процентів, що нараховуються поза межами строку кредитування - після 31.01.2019, як відповідальність за порушення зобов`язання, однак які при цьому не є процентами за "користування кредитом", а саме у розмірі, відмінному від визначеного в частині другій статті 625 ЦК України, тобто у тому розмірі процентів, що сплачувалися за користування кредитом.

У цьому висновку Суд також враховує, що пункт 6.2 з правилами нарахування процентів розташований в розділі 6 "Проценти за користування кредитом", однак не у розділі 10 "Відповідальність сторін договору" кожного із кредитних договорів, і цей 10-й розділ, як і весь зміст цих договорів, не містить посилання на узгодження сторонами іншого розміру процентів за неправомірне користування кредитними коштами за правилами частини другої статті 625 ЦК України.

А тому апеляційний суд дійшов неправомірного висновку про відповідність положенням статті 1056-1 та частині другій статті 1054 ЦК України умови в пункті 6.2 обох кредитних договорів з погодженням сторонами припинення нарахування процентів повністю і остаточно в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі; про узгодженість порядку нарахування та сплати процентів у кредитних договорах (п. 6.2) з положеннями і статей 625 1048 1056-1 ЦК України - щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами і після строку кредитування - до 31.01.2019 (останній день кредитної лінії).

Відтак, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що сторони погодили порядок нарахування та сплати процентів у пункті 6.2 кредитних договорів, як такі, що узгоджуються з положеннями статті 625 ЦК України, а відповідно апеляційний суд помилився і щодо правомірності нарахування Кредитором суми процентів з урахуванням 19,5% річних від простроченої суми поза межами строку кредитування - після 31.01.2019 відповідно до пункту 6.2 обох кредитних договорів - в сумі 60 702 103 грн 95 коп. (36 631 327 грн 30 коп. + 24 070 776 грн 65 коп.) - за період з 01.02.2019 до 08.09.2021, дійшовши хибних висновків щодо правової природи цих процентів саме як міри цивільно-правової відповідальності за правилами статті 625 ЦК України.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними висновками суду першої інстанції в скасованій апеляційним судом частині та з аналогічними аргументами скаржника в тій частині, в якій скаржник апелює до правил нарахування та стягнення процентів, що виникають з кредитних правовідносин, в період прострочення грошового зобов`язання за цими договорами (пункт 6.2 кредитних договорів №№ 1, 2).

8.23. Суд також погоджується з аргументами скаржника (пункт 6.2) щодо неправомірності висновків апеляційного суду про застосування Кредитором збільшеної процентної ставки в 19.5 % за відповідний період з тих підстав, що встановленими у справі обставинами (пункт 4.10) спростовуються умови для застосування Кредитором у відповідний період збільшеної на 2 % процентної через недоведення саме порушень кредитних договорів з боку Боржника (незабезпечення Боржником поточних (карткових) рахунків менше ніж 90 % працівникам Боржника), за яких така ставка застосовується.

Зокрема, Суд виходить з тих встановлених обставин (пункт 4.10), що

- після звернення позичальника (лист від 03.10.2017 № 37/167), який пояснив, що змушування працівників до обслуговування у конкретному банку суперечить законодавству, АТ Сбербанк ухвалив рішення не підвищувати ставку (лист банку від 30.10.2017 № 470/3/5/60-1);

- у 2018 році у відповідь на лист АТ Сбербанк від 16.04.2018 № 183/5/60-1 щодо нової процентної ставки Боржник (лист від 16.04.2018 №37/50) відповів банку про те, що ним не порушено умови кредитних договорів в частині зарплатно-карткового проекту, позаяк підприємство не відповідає за вибір установи банку фізичними особами - працівниками.

Отже слід погодитися з висновками суду першої інстанції про відхилення ним підвищення процентної ставки на 2% за користування кредитом, яка відбулося 30.04.2018.

8.24. Таким чином, висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові щодо зміненої частини визнаних вимог Кредитора до Боржника зроблені з неправильним застосуванням цим судом, зокрема норм статті 625, частини першої статті 1048, частини першої статті 1050, частини першої статті 1054, статті 1056-1 ЦК України, що призвело до безпідставного скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції у відповідній частині з ухваленням в цій частині апеляційним судом незаконної постанови, яка в частині рішення про зміну ухвали суду першої інстанції у зв`язку із наведеними порушеннями підлягає скасуванню.

Натомість протилежні висновки в скасованому апеляційним судом рішенні суду першої інстанції за результатами розгляду заяви Кредитора про визнання додаткових грошових вимог до Боржника на частину заявленої суми вимог зроблені з правильним застосуванням вказаних норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених обставин справи, у зв`язку із чим Суд погоджується з аналогічними аргументами та вимогами скаржника (пункт 6.2).

8.25. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 308 та статті 312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду в частині рішення про зміну ухвали суду першої інстанції підлягає скасуванню, а скасована нею ухвала суду першої інстанції в частині рішення за результатами розгляду заяви Кредитора про визнання додаткових грошових вимог до Боржника - залишенню в силі.

Керуючись статтями 129 300 301 308 311 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський електромеханічний завод" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 у справі № 925/1248/21 скасувати в частині рішення про залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Представництво НВП Смілянський електромеханічний завод про визнання грошових вимог до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод".

3. В скасованій частині прийняти нове рішення: відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Представництво НВП "Смілянський електромеханічний завод" про визнання грошових вимог до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод".

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 925/1248/21 в частині рішення про зміну ухвали Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 скасувати.

5. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.07.2022 в частині рішення за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" про визнання додаткових грошових вимог до Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" у справі № 925/1248/21 залишити в силі.

6. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 925/1248/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк