Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.03.2018 року у справі №910/6025/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6025/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю",

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Маринченко Я.В.)

від 22.06.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Іоннікова І.А., судді - Гончаров С.А., Тарасенко К.В.)

від 24.10.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю"

про стягнення 221 463,89 грн,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ " (далі - ТОВ "ЮВВАТ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю", відповідач) 221 463,89 грн, з яких 100 000,00 грн - заборгованості за виконані роботи, 87 815,26 грн - інфляційних втрат, 33 648,63 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору № ЦУПП-01/0001/15 від 05.01.2015 не розрахувався в повному обсязі за виконані роботи, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 100 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн основного боргу, 87 815,26 грн - інфляційних втрат, 28 298,43 грн - 3% річних та судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм ст.ст. 526, 530, 653 та 849 Цивільного кодексу України, зазначає, що строк оплати зобов'язання не настав, оскільки зобов'язання з оплати виникло на підставі акту виконаних робіт, в якому не зазначено остаточний строк оплати, а доказів надіслання чи отримання платіжної вимоги (рахунку) в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 05.01.2015 між ТОВ "ЮВВАТ" (виконавець) та ПАТ "Українська залізниця" (замовник) укладено договір № ЦУПП-01/0001/15, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи, зазначені в специфікації, а відповідач - прийняти і оплатити роботи з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 А (інв. № 01) згідно специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1, 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що його ціна становить 856500,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % 142750,00 грн., яка включає всі витрати позивача та його винагороду за виконання робіт.

За умовами п 10.1 договору підряду, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 у частині виконання робіт згідно специфікації №1, у частині оплати - до повного виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі заявки відповідача № ЦУПП-8/1, виконав роботи з капітального ремонту екскаватора ЕКГ-5 А на Бехівському кар'єроуправлінні на загальну суму 856 500,00 грн.

13.08.2015 комісією з представників сторін складено акт обстеження технічного стану екскаватора ЕКГ-5А (інв. №000001) Бехівського кар'єроуправління, відповідності виконання капітального ремонту згідно умов договору від 05.01.2015 №ЦУПП-01/0001/15, в якому комісією встановлено виконання робіт у загальному обсязі на 95 %.

Остаточний акт виконаних робіт на капітальний ремонт вказаного екскаватора підписаний сторонами без зауважень і застережень та затверджений філією відповідача 23.05.2016.

ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" зобов'язання по оплаті вартості виконаних ремонтних робіт виконала частково в сумі 756 500,00 грн, а саме: 14.06.2016 між сторонами було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 50 490,07 грн, 28.07.2016 здійснена оплата на суму 428 250,00 грн, 30.11.2016 здійснена оплата на суму 277 759,93 грн. Решту заборгованості в сумі 100 000,00 грн відповідач не сплатив.

Київський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва погодився з висновком про те, що договір № ЦУПП-01/0001/15 від 05.01.2015 є розірваним з 25.05.2015, оскільки 13.05.2015 відповідач надіслав позивачу лист про його дострокове розірвання. Крім того, вказаний факт встановлено в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2016, залишеному без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 904/5902/16.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що розірвання договору підряду не звільняє відповідача від здійснення оплати за фактично виконані роботи, які були ним прийняті. Також, суди зазначили, що відповідач визнав заборгованість шляхом підписання акту виконаних робіт, договору про зарахування зустрічних вимог, актів звірки взаєморозрахунків та шляхом здійснення оплат в призначення платежу яких міститься посилання на договір № ЦУПП-01/0001/15 від 05.01.2015.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, здійснили їх перерахунок з огляду на те, що прострочення з оплати виконаних робіт настало з 14.08.2015, оскільки акт обстеження екскаватора, яким засвідчено часткове виконання робіт підписано 13.08.2015.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що строк оплати виконаних робіт не настав, оскільки в акті виконаних робіт остаточний строк оплати не зазначено, а рахунок на оплату, виставлений позивачем, він не отримував.

Суд касаційної інстанції зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тому його відсутність не звільняє замовника від обов'язку оплатити вартість виконаних робіт. Крім того, і сума заборгованості, і платіжні реквізити були відповідачу відомі, оскільки останній здійснював неодноразову оплату вартості виконаних робіт.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили початок перебігу строку виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт, виходячи з такого.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи те, що остаточне передання робіт здійснено лише 23.05.2016, то прострочення з оплати виконаної роботи настало з 24.05.2016.

За розрахунком суду касаційної інстанції, сума 3% річних за період з 24.05.2016 по 04.04.2017, з урахуванням часткових оплат, складає 9 372,13 грн, інфляційне збільшення суми боргу за період прострочення з 29.07.2016 по лютий 2017 (позивач зазначає строк нарахування інфляційних втрат по 04.04.2017, проте фактично здійснює розрахунок по лютий 2017 включно) з урахуванням проплат становить 26 505,91 грн.

З огляду на викладене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про необхідність зміни рішень судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних, що підлягають стягненню на користь позивача. Розмір суми основного боргу суд касаційної інстанції не змінює, зважаючи на те, що позивачем заявлена до стягнення сума основного боргу є правильною.

Також підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору, шляхом зменшення стягнення з відповідача судового збору за подання позовної заяви з 3 241, 71 грн до 2 038,17 грн. Рішення в частині стягнення основного боргу є правильними, а тому в цій частині їх необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" підлягає до стягнення 1 412,16 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 1 540,54 грн за подання касаційної скарги.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 910/6025/17 змінити, зменшивши суму інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" (50072, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, код ЄДРПОУ 25528334) з 87 815,26 грн до 26 505,91 грн, суму 3% річних - з 28 298,26 грн до 9 372,13 грн, судовий збір за подання позовної заяви з 3 241, 71 грн до 2 038,17 грн.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 910/6025/17 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВВАТ" (50072, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, код ЄДРПОУ 25528334) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 1 412,16 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги та 1 540,54 грн за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач