Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №904/10429/14
Постанова ВГСУ від 27.07.2015 року у справі №904/10429/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/10429/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги фізичної особи-підприємця Геника Петра Зіновійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 (суддя Ліпинський О.В. ) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (Чимбар Л.В. - головуючий, судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.) у справі

за скаргою фізичної особи-підприємця Геника Петра Зіновійовича

на дії Відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції

за позовом фізичної особи-підприємця Геника Петра Зіновійовича

до Фермерського господарства "Зоря"

про стягнення 78 771 345,29 грн. боргу за договором контрактації сільськогосподарської продукції

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

09.10.2017 фізична особа-підприємець Геник Петро Зіновійович (далі - ФОП Геник П.З.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою, в якій просив визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Юр'ївського районного управління юстиції (далі - ВДВС) від 23.02.2015 у виконавчому провадженні (далі - ВП) № 46142105 про звільнення майна боржника з-під арешту.

Заява обґрунтована тим, що про зняття арешту з майна боржника стягувачу стало відомо лише 02.10.2017 під час ознайомлення його представників з матеріалами виконавчого провадження, оскільки в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень спірна постанова відсутня. Разом з тим, на дату винесення постанови 23.02.2015 чинною була ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову від 16.01.2015, що свідчить про прийняття спірної постанови з порушенням ВДВС норм процесуального законодавства та є підставою для її оскарження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 (суддя Ліпинський О.В.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (Чимбар Л.В. - головуючий, судді Антонік С.Г., Березкіна О.В.), скаргу на дії ВДВС про визнання постанови від 23.02.2015 недійсною залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Ухвала та постанова мотивовані статями 53, 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, та Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, враховуючи які суди дійшли висновку про залишення без розгляду скарги на дії ВДВС у зв'язку з пропуском заявником процесуального строку, встановленого для подачі такої скарги та відсутності поважних причин пропуску цього строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФОП Геник П.З. просить ухвалу та постанову скасувати і задовольнити скаргу про визнання недійсною постанови ВДВС від 23.02.2015 про звільнення майна боржника з-під арешту.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень статей 43, 53, 1212 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що суди: 1) залишили поза увагою обставини ненаправлення ВДВС жодних процесуальних документів про хід виконавчого провадження на адресу стягувача; 2) не звернули уваги на різний зміст постанови ВДВС від 23.02.2015, примірники яких містяться в матеріалах справи і в матеріалах виконавчого провадження.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач та ВДВС відзивів на касаційну скаргу не подали.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Геник П.З. звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Фермерського господарства "Зоря" (далі - ФГ "Зоря") грошових коштів на суму 36 734 551,38 грн., в тому числі 31 140 935,00 грн. - авансу, 3 193 183,38 грн. - пені, 2 400 433,00 грн. - штрафу за неналежне виконання договору контрактації від 28.01.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2015 рішення і постанова скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2017, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

20.03.2017 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду видано наказ.

Разом із тим, звертаючись із позовом, ФОП Геник П.З. звернувся із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ФГ "Зоря" в межах суми позову, яка була задоволена місцевим судом ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2015.

22.01.2015 ВДВС винесено постанову про відкриття ВП № 46142105 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2015, а 26.01.2015 ВДВС винесено постанову про накладення арешту на все майно ФГ "Зоря" в межах суми позову та проведено опис і арешт майна боржника, що підтверджується відповідним актом.

23.02.2015 ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою звільнено майно боржника з-під арешту, накладеного постановою від 26.01.2015.

09.10.2017 позивач звернувся до місцевого господарського суду із скаргою про визнання недійсною постанови ВДВС від 23.02.2015 у ВП №46142105 щодо звільнення майна боржника з-під арешту.

Залишаючи без розгляду скаргу ФОП Геника П.З. про визнання недійсною постанови ВДВС від 23.02.2015 у ВП № 46142105 щодо звільнення майна боржника з-під арешту, суди дійшли висновку про пропуск скаржником без поважних причин строку, встановленого для такого звернення.

Колегія суддів погоджується з такою позицією судів, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1212 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

За змістом статті 53 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, причину пропуску встановленого законом процесуального строку за заявою сторони, прокурора чи з власної ініціативи господарський суд може визнати поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника судового процесу і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Тому в кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заявник, мотивуючи клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги на дії ВДВС, зазначає, що спірну постанову не отримував, а з її змістом фактично зміг ознайомитися лише 02.10.2017 під час ознайомлення з матеріалами ВП № 46142105, про що складено адвокатський протокол № 1/10/17. Крім того, текст спірної постанови, наявний в матеріалах виконавчого провадження та в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень (далі - Реєстр), є різним, оскільки в Реєстрі відсутній пункт 2 постанови, яким припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Однак, судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що заявник мав можливість ознайомлюватися зі справою № 904/10429/14 чотири рази, про що у справі наявні відповідні клопотання, а також міститься копія спірної постанови ВДВС, що свідчить про те, що принаймні з січня 2017 року минуло більше десяти місяців до фактичного звернення позивача із відповідною скаргою, що унеможливлює поновлення строку, визначеного законом на оскарження дій ВДВС.

Колегія суддів з цього приводу зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, у рішенні у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 та рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

В свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 по справі №911/4151/16 та від 03.04.2018 по справі №921/255/16-г/7.

Таким чином, оцінивши вказані фактичні обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наведені у клопотанні про відновлення пропущеного процесуального строку причини пропуску не є поважними, а тому не є підставою для поновлення строку для оскарження постанови ВДВС від 23.02.2015 у ВП №46142105 щодо звільнення майна боржника з-під арешту.

У зв'язку із цим, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових актів у справі.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Доводи скаржника про залишення судами поза увагою обставин ненадіслання ВДВС жодних процесуальних документів про хід виконавчого провадження на адресу стягувача, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, враховуючи таке.

За приписами частини 1 статті 31 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) в редакції, чинній на момент прийняття спірної постанови ВДВС, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Положеннями частини 3 статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Документообіг в органах державної виконавчої служби встановлений Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 (далі - Порядок № 2274/5).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 2274/5 вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у відділі ведеться журнал реєстрації вихідної кореспонденції.

Отже, чинним законодавством не передбачено відправлення постанови державного виконавця сторонам виконавчого провадження цінним листом з описом вкладення і фактично сторони вважаються належним чином повідомленими про хід виконавчого провадження направленням простої кореспонденції. Разом із тим, судами встановлений факт обізнаності скаржника зі змістом спірної постанови ВДВС про скасування арешту, враховуючи обставини наявності в матеріалах справи кількох клопотань і заяв представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи, в яких міститься копія повного тексту постанови ВДВС від 23.02.2015. У зв'язку із чим, відхиляться також доводи скаржника щодо різного змісту примірника постанови в матеріалах виконавчого провадження та в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Факт обізнаності заявника з матеріалами господарської справи № 904/10429/14 свідчить про обізнаність його з ходом виконавчого провадження.

При цьому, доводам щодо відмінності тексту постанови в матеріалах виконавчого провадження та в Реєстрі судами була надана відповідна оцінка і вони правомірно відхилені судами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо залишення без розгляду скарги про визнання постанови ВДВС від 23.02.2015 недійсною з підстав пропуску строку для звернення зі скаргою та відсутності підстав для його поновлення.

З урахуванням вимог статей 300, 301, 304, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Геника Петра Зіновійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 904/10429/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков