Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.02.2020 року у справі №911/1635/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1635/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - не з`явився,

Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича - Мазур І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020

(у складі колегії суддів: Шаптала Є. Ю. (головуючий), Куксов В. В., Тищенко А. І.)

та на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019

(суддя Літвінова М. Є.)

у справі № 911/1635/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича

про розірвання договору, зобов`язання повернути приміщення та виселення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - позивач, ПАТ «Промінвестбанк», Банк) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича (далі - відповідача, ФОП Остапчук А. Ю.) про дострокове розірвання договору оренди нежилих приміщень від 20.04.2016 № 324 (далі - договір оренди від 20.04.2016 № 324), зобов`язання ФОП Остапчука А. Ю. повернути Банку за актом приймання-передачі нежилі приміщення з № 1 по № 17 групи приміщень № 43 (в літ. А), загальною площею 179,10 м2, що розташовані за адресою: м . Київ, вул. Шота Руставелі , 33 (далі - орендовані приміщення), виселити ФОП Остапчука А. Ю. із займаних орендованих приміщень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від підписання з позивачем договору про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324, у спосіб, передбачений п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 № 324, та повернення орендованих приміщень Банку, чим порушує права ПАТ «Промінвестбанк» на вільне володіння, користування та розпорядження орендованими приміщеннями.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2019 позовну заяву ПАТ «Промінвестбанк» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі № 911/1635/19, ухвалено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, позов Банку задоволено повністю.

Розірвано договір оренди нежилих приміщень від 20.04.2016 № 324, зобов`язано ФОП Остапчука А. Ю. повернути Банку за актом приймання-передачі орендовані приміщення, виселено ФОП Остапчука А. Ю. із займаних орендованих приміщень. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 763,00 грн судового збору.

Судові рішення обґрунтовані тим, що п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 №324 передбачено право Банку достроково розірвати договір в односторонньому порядку за умови дотримання порядку та строків повідомлення відповідача про таке розірвання. Оскільки Банк дотримався порядку та строків повідомлення відповідача про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324, а відповідач ухиляється від підписання з позивачем договору про розірвання договору оренди від 20.04.2016 №324, наявні підстави для задоволення позовних вимог Банку.

Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, у січні 2020 року ФОП Остапчук А. Ю. звернувся до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ФОП Остапчук А. Ю. зазначив, що за відсутності законних підстав для дострокового розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324, відсутності порушення відповідачем умов договору оренди від 20.04.2016 № 324, у т. ч. істотних умов, за наявності заперечень відповідача проти розірвання спірного договору, дострокове розірвання договору оренди у судовому порядку є безпідставним. Посилання Банку у позові на п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 №324 як на підставу розірвання договору є неправомірним, оскільки цим пунктом договору не передбачено загальних чи спеціальних підстав для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку.

Скаржник зазначив, що Банком порушено порядок та строки повідомлення відповідача про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324, встановлених у п.10.6 спірного договору.

Також відповідач зауважив, що судами попередніх інстанцій не встановлено порушення відповідачем умов договору оренди від 20.04.2016 № 324, в т. ч. щодо сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, що може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651, ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки у п. 10.14 договору оренди від 20.04.2016 № 324 сторони передбачили, що дія цього Закону на спірний договір оренди не поширюється.

Окрім того, ФОП Остапчук А. Ю. вказує, що судом першої інстанції не було повідомлено його належним чином про дату, час і місце розгляду справи №911/1635/19, оскільки усі судові документи були безпідставно направлені судом на адресу місцезнаходження ФОП Остапчука А. Ю., замість адреси місця проживання, за якою відповідач зареєстрований з 30.11.2018, оскільки, на думку відповідача, поняття місцезнаходження учасника справи у розумінні Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стосується лише юридичних осіб.

Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі №911/1635/19, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.03.2020. Ухвалено зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 911/1635/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2020 призначено розгляд справи на 25.03.2020.

11.03.2020 ПАТ «Промінвестбанк» подало відзив на касаційну скаргу, у якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

17.03.2020 ФОП Остапчук А. Ю. направив на електронну адресу Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ФОП Остапчука А. Ю. із огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19». Ухвалено повідомити учасників справи додатково про дату, час та місце наступного судового засідання.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.04.2020.

У судове засідання 29.04.2020 Банк свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Банку.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «Промінвестбанк» є власником нежилих приміщень з № 1 по № 17 групи приміщень № 43 (в літ. А), загальною площею 179,10 м2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 33, на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 21.04.2006 № 971, укладеного між Банком та Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва. Право власності Банку на вказані нежилі приміщення посвідчується реєстраційним посвідченням від 02.06.2006 №022232, виданим Київським МБТІ.

20.04.2016 між ПАТ «Промінвестбанк» (орендодавець) та ФОП Остапчуком А. Ю. (орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 324, відповідно до п.1.1, 1.4 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення з № 1 по № 17 групи приміщень № 43 (в літ. А), загальною площею 179,10 м2, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 33 для розміщення салону краси.

У договорі оренди від 20.04.2016 № 324 сторони погодили такі умови, зокрема:

приміщення знаходиться у стані придатному для використання, але потребує поточного ремонту (п. 1.5);

строк оренди складає 60 (шістдесят) місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення та може бути змінений шляхом укладення додаткового договору (п. 3.1, 3.2);

орендна плата за користування приміщенням складає 35 820,00 грн в місяць (п.4.1);

орендар зобов`язується: використовувати приміщення за його цільовим призначенням відповідно до п. 1.4 договору; своєчасно здійснювати орендні платежі та суми відшкодування фактичних витрат на утримання приміщення; забезпечити електро- та пожежну безпеку приміщення; здійснювати поточний ремонт приміщення протягом строку оренди за власні кошти; протягом перших трьох місяців оренди здійснити ремонт приміщення; не здавати приміщення в суборенду; не проводити без письмової згоди орендодавця реконструкцію, капітальний ремонт та перепланування приміщення, а у разу здійснення таких дій за згодою орендодавця, дотримуватись норм чинного законодавства та оформити відповідну документацію; повідомляти орендодавця про виявлені ознаки аварійного стану обладнання приміщення; утримувати приміщення та прибудинкову територію у зразковому санітарному стані; безперешкодно допускати в приміщення орендодавця; у разі закінчення строку оренди повернути приміщення орендодавцю (п. 5.3);

в останній день строку оренди орендар зобов`язаний звільнити приміщення та передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Приміщення вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 6.1, 6.2);

якщо форс-мажорні обставини продовжуються протягом 2-х послідовних місяців поспіль, кожна із сторін має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору без відшкодування понесених збитків (п. 7.5);

за нецільове використання та/або передачу в суборенду приміщення без письмової згоди орендодавця, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі подвійної місячної орендної плати, передбаченої п. 4.1 договору, за кожен місяць такого нецільового використання та/або суборенди приміщення (п. 8.3);

договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з цим договором (п. 10.1);

всі зміни та доповнення до договору вважаються дійсними, якщо вони оформлені додатковими договорами до цього договору, підписані сторонами та посвідчені в нотаріальному порядку (п. 10.5);

кожна із сторін має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це другу сторону за три місяці до дати розірвання договору, що оформляється договором про розірвання договору (п.10.6);

дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на цей договір не поширюється (10.14).

Банк передав, а ФОП Остапчук А. Ю. прийняв орендовані приміщенні по акту приймання-передачі від 20.04.2016 (додаток № 1 до договору оренди).

04.04.2018 сторони уклали додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору оренди від 20.04.2016 № 324, яким доповнили договір оренди п. 4.3.1-4.3.3, 4.10, 4.11, 5.2.2, 5.3.13, 5.3.14, 6.4, 6.5, 8.7-8.11, 10.17-10.19, 11 та виклали ці пункти та існуючі п. 4.1, 4.3, 8.2, 8.3, 10.5 договору оренди у новій редакції, а саме:

орендна плата за користування приміщенням складає 66 550,00 грн в місяць (п.4.1);

за нецільове використання та/або передачу в суборенду приміщення без письмової згоди орендодавця, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі подвійної місячної орендної плати згідно договору, який нараховується орендодавцем і сплачується орендарем за кожен місяць такого нецільового використання та/або суборенди приміщення (п. 8.3);

у випадку, якщо у період дії договору орендарем буде допущено порушення чинного законодавства України, що призведе до накладання на орендодавця будь-яких санкцій зі сторони контролюючих органів, або своїми діями (чи бездіяльністю), пов`язаними з користуванням приміщеннями, орендар спричинить збитки орендодавцеві та/або третім особам, орендар у повному обсязі відшкодовує орендодавцеві документально підтверджені збитки, понесені внаслідок таких дій чи бездіяльності (п. 8.10);

у випадках виявлення обставин, передбачених п. 8.3, 8.10 договору, орендодавець з наступного дня за днем, коли йому стало відомо про настання таких обставин, має право повідомити орендаря про розірвання договору відповідно до п. 10.13 договору (п. 8.11);

повідомлення сторонами одна одну про будь-які обставини, що виникають протягом дії договору, проводяться шляхом направлення письмових або електронних повідомлень, звернень тощо. Сторони визнають офіційними та належним чином направленими повідомлення в електронній формі, якщо такі повідомлення були направлені однією стороною іншій стороні з електронної адреси та на електронну адресу/адреси, зазначені сторонами у договорі. Сторони підтверджують, що при отриманні письмового або електронного звернення, повідомлення, сторона-одержувач такого звернення/повідомлення зобов`язана направити відповідь іншій стороні у строк не більше трьох робочих днів. Електронні адреси орендодавця: ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; орендаря - ІНФОРМАЦІЯ_3 (п. 10.13, 11).

23.11.2018 Банк надіслав ФОП Остапчуку А. Ю. пропозицію про встановлення орендної плати з 01.01.2019 на рівні 94 923,00 грн, проти якої відповідач у листі від 07.02.2019 не заперечив.

11.02.2019 Банк надіслав ФОП Остапчуку А. Ю. повідомлення від 08.02.2019 №21-1/1-73 про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324 в односторонньому порядку відповідно до п. 10.6 договору.

Повідомлення Банку від 08.02.2019 № 21-1/1-73 було отримане відповідачем 16.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

23.05.2019 Банк у порядку п. 10.6 та 10.13 договору надіслав ФОП Остапчуку А.Ю. засобами поштового зв`язку та на електронну пошту лист від 22.05.2019 № 21-1/3-251, в якому повідомив про дату (29.05.2019), час (16 год 00 хв) та місце (м.Київ, вул. Софіївська, 9, каб. А 505) підписання та нотаріального посвідчення договору про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324 та надіслав проєкт договору про розірвання.

ФОП Остапчук А. Ю. відповіді на повідомлення від 08.02.2019 № 21-1/1-73 та від 22.05.2019 № 21-1/3-251 не надав, для підписання та нотаріального посвідчення договору про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324 у призначені дату, час та місце не з`явився, що стало підставою для звернення ПАТ «Промінвестбанк» із цим позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Банк, дотримавшись порядку та строків повідомлення відповідача про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324, має право на дострокове розірвання в односторонньому порядку договору оренди відповідно до п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 № 324.

Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального та матеріального права.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вказаним вимогам законодавства, враховуючи наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога Банку про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324 на підставі п. 10.6 договору оренди, в якому сторони передбачили право дострокового розірвання договору в односторонньому порядку за умови додержання строків та порядку повідомлення іншої сторони про таке розірвання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 №916/1684/18.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 № 324 сторони визначили можливість припинення дії договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за умови дотримання строків та порядку повідомлення про таке розірвання.

Водночас п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 № 324 не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого ст. 188 ГК України.

Укладаючи договір оренди від 20.04.2016 № 324 та додатковий договір від 04.04.2018 № 1, сторони погодили, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано, якщо два місяці поспіль існують форс-мажорні обставини (п. 7.5), а також договір може бути достроково розірвано на вимогу орендодавця у разі нецільового використання та/або передачу орендарем приміщень в суборенду без письмової згоди орендодавця та допущення орендарем порушення чинного законодавства України, що призведе до накладання на орендодавця будь-яких санкцій зі сторони контролюючих органів, спричинення орендарем збитків орендодавцю або третім особам (п. 8.11).

Таким чином, у п. 7.5 та 8.11 договору оренди від 20.04.2016 № 324 сторони визначили підстави для дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Наведеним обставинам, умовам договору оренди від 20.04.2016 № 324 з урахуванням додаткового договору від 04.04.2018 № 1 у контексті наведених положень законодавства суди попередніх інстанцій при вирішенні спору оцінки не надали.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись із позовними вимогами щодо дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, саме на позивача покладається обов`язок зазначити підстави такого розірвання, що передбачені законом чи умовами договору.

ПАТ «Промінвестбанк», звертаючись з позовом про дострокове розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324, з посиланням на п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 № 324 зазначило, що має право на дострокове розірвання договору, однак не навело будь-яких підстав для такого розірвання відповідно до положень закону або умов договору, та не зазначило відповідних аргументів, які могли б бути оцінені судами та на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність підстав для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку, на що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень уваги не звернули.

За змістом ст. 782, ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3-х місяців підряд, а також має право вимагати розірвання договору, якщо: наймач користується річчю всупереч умов договору або призначенню речі, наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі, наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 782 ЦК України, ст. 188 ГК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.6 договору оренди від 20.04.2016 № 324, дійшли висновку про задоволення позову Банку.

При цьому суди попередніх інстанцій не надали оцінки п. 7.5, 8.11 договору оренди від 20.04.2016 № 324 та не установили обставин, які б передбачали можливість дострокового розірвання договору оренди з підстав визначених у договорі або законі.

Як убачається з матеріалів справи ФОП Остапчук А. Ю. згоди на розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324 не надавав.

Разом з тим протягом трьох місяців після надсилання Банком відповідачеві повідомлення від 08.02.2019 про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324 між сторонами тривали господарські відносини і Банк до 16.05.2019 включно не вчиняв жодних дій для розірвання договору, зокрема, не повідомляв відповідача ні про порядок звільнення орендованих приміщень, ні про координати нотаріуса для посвідчення договору про розірвання, не надав проєкта такого договору та не передавав проєкта акта приймання-передачі орендованих приміщень.

Окрім того, Банк після надсилання повідомлення від 08.02.2019 про розірвання договору оренди від 20.04.2016 № 324 продовжував виставляти відповідачеві рахунки на оплату орендної плати, які відповідач сплачував у повному обсязі, про що свідчить акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.09.2019, підписаний між Банком та ФОП Остапчуком А. Ю.

Наведеним доказам суди попередніх інстанцій оцінки не надали.

Посилання судів попередніх інстанцій при вирішенні спору на Закон України «Про оренду державного та комунального майна» зроблено без оцінки п. 10.14 договору оренди від 20.04.2016 № 324 та без урахування того факту, що орендовані відповідачем приміщення є власністю Банку та не відносяться до державного чи комунального майна, що виключає поширення дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на орендні правовідносини між Банком та ФОП Остапчуком А. Ю.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) постанова суду апеляційної інстанції від 22.01.2020 та рішення суду першої інстанції від 09.10.2019 у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, дослідити умови договору оренди від 20.04.2016 № 324 та зібрані у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 08.02.2020, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі № 911/1635/19 скасувати.

3. Справу № 911/1635/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий