ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13233/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Скрипки І.М., Гончарова С.А., Шаптали Є.Ю.

від 22.08.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення"

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієв Артем Анатолійович,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників:

позивача: Трушев О.П.

відповідача: Данильченко О.О.

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання виконавчого напису, вчиненого 20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" грошових коштів у сумі 810 743 249,87 грн за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений виконавчий напис нотаріуса:

- не відповідає вимогам частини 1 статті 89 Закону України "Про нотаріат", оскільки не містить такого обов'язкового реквізиту, як номери рахунків в установах банків боржника;

- вчинений за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, оскільки банк не надав нотаріусу виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення та доказів направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень, тобто вчинений на підставі наданого банком одностороннього розрахунку, який не є первинним бухгалтерським документом;

- вчинений щодо стягнення в тому числі заборгованості з переоцінки кредиту, яка не передбачена кредитним договором, що не підтверджує безспірність заборгованості.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.08.2017 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" порушив провадження у справі № 910/13233/17.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

08.04.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" (позичальник, позивач) був укладений кредитний договір № DNH2LKI05491 (по тексту - кредитний договір), відповідно до пунктів А1., А2. та 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 214 200 000,00 грн для поповнення обігових коштів в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни.

Пунктами А.6. та А.7. кредитного договору встановлено розмір процентів, які позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом.

Пунктом А.12. кредитного договору передбачено обов'язок позичальника сплатити банку винагороду за користування кредитом в розмірі, розрахованим згідно з формулою, наведеною у пункті 4.7. цього договору.

Пунктами А.6. та А.7. кредитного договору з урахуванням договору про внесення змін від 18.03.2016 встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13. цього договору, банк збільшує процентну ставку на 5% за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. У випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого пунктом А.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,04 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.

25.07.2016 між сторонами був укладений договір про внесення змін до кредитного договору № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 (т. 1, а.с. 179), в якому сторони домовились про те, що за їх згодою з 01.08.2016 за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за фіксованою процентною ставкою відповідно до умов пункту А.6., пункту А.7. договору. За період з дати списання коштів з позичкового рахунку до 01.08.2016 позичальник в термін, встановлений пунктом 1.2. договору або строк дострокового повернення кредиту п. 2.4.1. договору, сплачує банку винагороду за користування кредитом, розрахунок та нарахування якої проводиться в термін повернення кредиту за формулою, наведеною у пункті 4.7. цього договору.

Відповідно до пунктів 1.2. та А.3. кредитного договору термін повернення кредиту встановлений згідно з графіком зменшення поточного ліміту, що є додатком 1 до кредитного договору. Згідно із зазначеним графіком (додаток 1 до кредитного договору) з 01.03.2016 поточний ліміт кредитної лінії встановлено в розмірі 214 190 000,00 грн, датою остаточного погашення кредиту є 18.03.2016.

На виконання умов кредитного договору банк надавав позичальнику кредит в межах визначеного кредитним договором ліміту кредитної лінії. Позичальник не здійснив повернення кредитних коштів у визначений кредитним договором строк (до 18.03.2016), у зв'язку з чим станом на 19.03.2016 позичальник мав прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 213 317 954,97 грн, яка в подальшому була частково погашена позичальником.

У зв'язку з наявністю у позичальника простроченої непогашеної заборгованості за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва A.A. із заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору № DNH2LKI05491 від 08.04.2014. На підставі зазначеної заяви 20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим A.A. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 1474 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 у сумі 810 743 249,87 грн, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту у розмірі 181 080 000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 41 546 206,03 грн, заборгованості з пені у розмірі 179 101 781,37 грн, переоцінки кредиту у розмірі 408 815 262,47 грн. Відповідно до виконавчого напису стягнення здійснюється за період з 08.04.2014 по 16.02.2017.

Позичальник за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання виконавчого напису № 1474, вчиненого 20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим A.A., таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що зазначений виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам частини 1 статті 89 Закону України "Про нотаріат", вчинений за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, та з неправильно визначеним розміром заборгованості за кредитом, що не свідчить про безспірність заборгованості.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарська справа № 910/13233/17 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 17.05.2018, ухваленим за результатами нового розгляду справи № 910/13233/17, у задоволенні позову відмовив.

Рішення місцевого господарського мотивовано тим, що відповідач надав нотаріусу всі необхідні, передбачені чинним законодавством, документи для вчинення виконавчого напису, зокрема оригінал кредитного договору та засвідчену виписку з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості станом на 16.02.2017 та строків її погашення, а позивач не надав належних та допустимих доказів відсутності безспірності його заборгованості перед відповідачем за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 22.08.2018 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/13233/17 та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав виконавчий напис, вчинений 20.02.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим А.А. на кредитному договорі № DNH2LKI0591 від 08.04.2014, зареєстрований в реєстрі за № 1474, про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Стягнув з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключове рішення" 1600,00 грн судового збору за подання позову та 2 400,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом за відсутності всіх необхідних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, зокрема за відсутності оригіналу кредитного договору та документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, відповідач та третя особа не надали належних та допустимих доказів надання нотаріусу оригіналу кредитного договору та доказів направлення боржнику повідомлення про наявність заборгованості. За висновком суду заборгованість, щодо якої був вчинений виконавчий напис нотаріуса, не була підтверджена стягувачем (банком) як безспірна, оскільки розрахунок суми заборгованості, наданий нотаріусу для вчинення напису, не містить розрахунку переоцінки кредиту на суму 408 815 262,47 грн, умови кредитного договору не передбачають такого виду зобов'язання як переоцінка кредиту та до складу заборгованості було включено винагороду, перенесену з іншого кредитного договору. Однак, умови кредитного договору, щодо заборгованості якого було вчинено виконавчий напис, не передбачають можливості перенесення будь-якої заборгованості з іншого договору. Суд також дійшов висновку, що спірний виконавчий напис вчинено з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 та статей 88, 89 Закону України "Про нотаріат", оскільки в ньому не зазначено номерів рахунків в установах банків боржника.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції:

- дійшов помилкового висновку щодо нечинності станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" та необхідності надання нотаріально посвідченої угоди для вчинення виконавчого напису, оскільки не врахував, що зазначена постанова була визнана адміністративним судом незаконною та нечинною після вчинення спірного виконавчого напису;

- не врахував пояснення приватного нотаріуса відносно того, що банк надав нотаріусу всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи, в тому числі і оригінали цих документів, які підтверджують безспірність заборгованості;

- не надав оцінку наявним в матеріалах справи документам, які були надані банком нотаріусу та додані до заяви про вчинення виконавчого напису, та не врахував, що зазначені документи не містять відміток про те, що ці документи є копіями;

- не взяв до уваги висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові № 2 від 31.01.1992, та залишив поза увагою те, що позивач не спростовує наявності у нього заборгованості за кредитним договором № DNH2LKI0591 від 08.04.2014, не доводить обставин відсутності у відповідача підстав для вчинення виконавчого напису, не надає розрахунків, які б підтверджували спірність заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позову;

- неправильно застосував положення статті 88 Закону України "Про нотаріат" та дійшов помилкового висновку про те, що відсутність доказів направлення претензії боржнику є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не врахував, що нотаріусу були надані документи, які підтверджують направлення вимоги боржнику;

- дійшов помилкового висновку про те, що умови кредитного договору не передбачають такого виду зобов'язання, як переоцінка кредиту, та не врахував, що зазначений вид зобов'язання був розрахований банком на підставі пункту 4.7. кредитного договору як винагорода за користування кредитом, тобто не врахував, що зазначений вид зобов'язання прямо передбачений умовами кредитного договору.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, посилаючись на те, що зазначена постанова є обґрунтованою, ухваленою на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001, про що правильно зазначив господарський суд апеляційної інстанції у цій справі № 910/13233/17

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Також, підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 "Вчинення виконавчих написів" розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (в редакції чинній станом на 20.02.2017 - дату вчинення спірного виконавчого напису) встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів (підпункт 5.2. пункту 5 глави 16 Порядку № 296/5 від 22.02.2012).

Отже, станом на 20.02.2017 - дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Однак, як встановив апеляційний господарський суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, в заяві про вчинення виконавчого напису від 16.02.2017 відповідач просив вчинити виконавчий напис саме на копії кредитного договору № DNH2LKI0591 від 08.04.2014, а також в додатках, доданих до вказаної заяви, банк зазначив про надання нотаріусу копії кредитного договору та копій додаткових угоди до нього від 18.03.2016 та 25.07.2016.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що нотаріусу були надані дублікати кредитного договору № DNH2LKI0591 від 08.04.2014 та дублікати додаткових угод до нього.

У письмових поясненнях приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієва А.А., наявних в матеріалах справи, нотаріус зазначив, що при зверненні із заявою про видачу спірного виконавчого напису відповідач надав йому оригінал кредитного договору № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 та засвідчену виписку з рахунку позивача із зазначенням суми заборгованості станом на 16.02.2017 та строків її погашення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Однак, надані третьою особою (нотаріусом) до матеріалів справи ксерокопії кредитного договору та додаткових угоди, які були йому надані відповідачем для вчинення спірного виконавчого напису, не містять відміток про те, що ці документи є дублікатами. Додані нотаріусом до зазначених письмових пояснень документи, зокрема ксерокопії кредитного договору та додаткових угод до нього (Т. 1, а.с. 174-179), містять відмітки "згідно з оригіналом". Наведеним спростовуються посилання скаржника на те, що ці документи не містять відміток про те, що ці документи є копіями. Наведене не підтверджує ні доводів нотаріуса про надання йому банком оригіналів угод, ні обставин того, що банк для вчинення виконавчого напису надав нотаріусу саме оригінали кредитного договору та додаткових угод до нього або їх дублікати.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що твердження нотаріуса про отримання ним від банку саме оригіналу кредитного договору не знайшли свого підтвердження, а обставини подання банком нотаріусу оригіналу кредитного договору та додаткових угод до нього для вчинення спірного виконавчого напису є недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Як встановив суд апеляційної інстанції, спірний виконавчий напис нотаріуса був вчинений щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 у сумі 810 743 249,87 грн, в тому числі:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 181 080 000,00 грн,

- заборгованості за відсотками у розмірі 41 546 206,03 грн,

- заборгованості з пені у розмірі 179 101 781,37 грн,

- переоцінки кредиту у розмірі 408 815 262,47 грн.

Однак, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, умови кредитного договору № DNH2LKI05491 від 08.04.2014 не передбачали такого виду зобов'язання боржника як переоцінка кредиту.

Натомість пунктами А.12. та 4.7. кредитного договору (з урахуванням змін, внесених до пункту 4.7. договором про внесення змін від 25.07.2016) передбачено зобов'язання позичальника сплатити банку винагороду за користування кредитом у розмірі, що визначається за наведеною в пункті 4.7. формулою. Згідно з поясненнями відповідача, саме на підставі зазначеного пункту кредитного договору і було визначено розмір переоцінки кредиту, заборгованість з якого була стягнута за спірним виконавчим написом нотаріуса.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач в наданому нотаріусу розрахунку суми заборгованості станом на 16.02.2017 (т. 1, а.с. 170) не навів розрахунку переоцінки кредиту на суму 408 815 262,47 грн.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що з поданих відповідачем документів вбачається, що відповідач до складу винагороди за користування кредитом включив винагороду у розмірі 95 425 096,51 грн, перенесену з іншого кредитного договору № 09/03/К від 18.03.2009. Однак, проаналізувавши умови кредитного договору № DNH2LKI05491 від 08.04.2014, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що зазначений кредитний договір не містять умов, які б надавали банку можливість здійснювати перенесення будь-якої заборгованості з іншого договору.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу (боржнику) письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором № DNH2LKI05491 від 08.04.2014, чим було позбавлено позивача можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної банком заборгованості.

Статтею 89 Закону України "Про нотаріат", в якій встановлені вимоги до змісту виконавчого напису, передбачено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса. Виконавчий напис вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів.

Отже, наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов'язковим.

Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, відповідач у заяві про вчинення виконавчого напису не зазначив номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб). Відповідно цей реквізит відсутній і у спірному виконавчому написі.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням вищевказаного Порядку та статей 88, 89 Закону України "Про нотаріат".

Касаційний господарський суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірний виконавчий напис був вчинений нотаріусом за відсутності оригіналу кредитного договору та документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, та статей 88, 89 Закону України "Про нотаріат".

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд, виправивши помилки місцевого господарського суду, всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та обґрунтовано, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень Касаційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/13233/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

Л. Стратієнко