Історія справи

Постанова КГС ВП від 28.08.2024 року у справі №910/10673/23
Постанова КГС ВП від 11.09.2024 року у справі №910/10673/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10673/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Колективного сільськогосподарського підприємства «Ліктрави» - Керницької О.В.,

Міністерства аграрної політики та продовольства України - не з`явився,

Фонду державного майна України - Руденко К.М.,

Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Алданова С.О., Корсак В.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 (суддя Демидов В.О.) в частині зміни мотивувальної частини рішення

та касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Алданова С.О., Корсак В.А.)

у справі № 910/10673/23

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства «Ліктрави»

до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Фонду державного майна України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький»,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Колективне сільськогосподарське підприємство «Ліктрави» (далі - КСП «Ліктрави») звернулося до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - у тому числі Міністерство) про скасування державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано обставинами порушення права власності позивача на спірне нерухоме майно внаслідок державної реєстрації за відповідачем права власності на це майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство Радгосп «Лісовогринівецький» (далі - ДП Радгосп «Лісовогринівецький»).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України.

У серпні 2023 року КСП «Ліктрави» подало до суду заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просив залучити Фонд державного майна України як співвідповідача. Витребувати з чужого незаконного володіння Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фонду державного майна України на користь КСП «Ліктрави» майно, розташоване за адресою Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, а саме: склад газових балонів загальною площею 38,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779448568250; котельню загальною площею 69,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1777119168250; теплицю загальною площею 818,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779241168250; артскважину з насосною станцією площею 23,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780038568250; склад № 2 загальною площею 222,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779742868250; млин загальною площею 23,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779904768250; вагову загальною площею 48,1 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778018468250; зерносклад загальною площею 703,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779977968250; критий тік з асфальтованою площадкою загальною площею 1782,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778097068250.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 клопотання позивача про зміну предмета позову та залучення співвідповідача задоволено; залучено до участі у справі як відповідача Фонд державного майна України та виключено цю особу зі складу учасників справи як третю особу.

Фонд державного майна України проти позову заперечив та, зокрема, заявив про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 апеляційну скаргу КСП «Ліктрави» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь КСП «Ліктрави» майно, розташоване за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, а саме: склад газових балонів загальною площею 38,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779448568250; котельню загальною площею 69,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1777119168250; теплицю загальною площею 818,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779241168250; артскважину з насосною станцією площею 23,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780038568250; зерносклад загальною площею 703,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779977968250; критий тік з асфальтованою площадкою загальною площею 1782,0 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778097068250. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у справі № 910/10673/23 залишено без задоволення.

22.04.2024 КСП «Ліктрави» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою, у якій просило стягнути з Міністерства аграрної політики та продовольства України на свою користь 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 заяву КСП «Ліктрави» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь КСП «Ліктрави» 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2024 року Фонд державного майна України подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 змінити в мотивувальній частині, виключивши з його тексу наступні положення: «Вищезазначене свідчить про те, що Фондом державного майна України було прийнято рішення про припинення юридичної особи ДП «Хмельницьке» шляхом перетворення його у Колективне сільськогосподарське підприємство. На підставі вказаного рішення було створено КСП «Ліктрави» з метою прийняття участі в приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Хмельницьке», яке є правонаступником всіх його майнових прав і зобов`язань на підставі акту № 765 приймання-передачі майна державного підприємства «Хмельницьке» від 30.12.2009».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10673/23 за касаційною скаргою Фонду державного майна України з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2024.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанцій, у липні 2024 року Міністерство аграрної політики та продовольства України подало касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просило скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, ухвалити нове рішення, яким відмовити КСП «Ліктрави» у задоволенні заяви про стягнення з Міністерства аграрної політики та продовольства України витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10673/23 за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2024.

КСП «Ліктрави» у відзивах на касаційні скарги Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики та продовольства України зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційні скарги без задоволення, а постановлені у справі судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Також позивачем зазначено, що докази на підтвердження витрат у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрат на правничу допомогу, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державне підприємство Радгосп «Лісовогринівецький» в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв учасників справи щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що У 2007 році держгосп «Хмельницький» (код ЄДРПОУ 31375045) був переданий Міністерству аграрної політики України, за наказом якого від 06.12.2007 № 868 перейменований в Державне підприємство «Хмельницьке» (далі - ДП «Хмельницьке»).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 367-р «Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2008 році» ДП «Хмельницьке» включено до переліку підприємств, які підлягають підготовці до продажу в 2008 році.

11.09.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області видало наказ № 125 «Про приватизацію майна ДП «Хмельницький».

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 21.07.2009 № 1113 «Про припинення юридичної особи» у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію ДП «Хмельницьке» (наказ від 11.09.2008 № 125) та відповідно до статей 104 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а також статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» прийнято рішення про припинення юридичної особи ДП «Хмельницьке» (31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 31375045) у процесі приватизації шляхом перетворення його у колективне сільськогосподарське підприємство та розпочато процедуру припинення юридичної особи ДП «Хмельницьке».

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 11.12.2009 № 1954 «Про затвердження плану приватизації ДП «Хмельницьке», з урахуванням розроблення комісією з приватизації ДП «Хмельницьке» плану приватизації підприємства затверджено план приватизації ДП «Хмельницьке»; діяльність комісії з приватизації ДП «Хмельницьке» припинено; уповноважено директора ДП «Хмельницьке» забезпечити реєстрацію колективного сільськогосподарського підприємства; зобов`язано у тижневий термін з дня державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства подати до Фонду державного майна України копію статуту та свідоцтва про його державну реєстрацію, забезпечити припинення юридичної особи ДП «Хмельницьке» згідно з чинним законодавством України.

Планом приватизації ДП «Хмельницьке» передбачено створення на базі ДП «Хмельницьке» (код ЄДРПОУ 31375045) державної форми власності колективного сільськогосподарського підприємства.

У Розділі VI Плану «Рішення комісії з приватизації, про продаж цілісного майнового комплексу» передбачено: 1. Згідно з пунктом 5 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 № 290/96-ВР та, враховуючи рішення зборів трудового колективу ДП «Хмельницьке» (протокол від 23.01.2009 № 1), приватизацію майна цього господарства здійснити шляхом перетворення його у колективне сільськогосподарське підприємство; 2. Засновником КСП «Хмельницьке» є працівники та пенсіонери ДП «Хмельницьке»; 3. Підстав для реорганізації ДП «Хмельницьке» з метою виділення з його складу структурних підрозділів як окремих об`єктів приватизації комісія не вбачає.

Згідно з протоколом зборів засновників КСП «Ліктрави» від 15.12.2009 № 1 з метою участі в приватизації цілісного майнового комплексу ДП «Хмельницьке» (код ЄДРПОУ 31375045) відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та розділу 6 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.08.2000 № 1718, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.09.2000 за № 668/4889, та спільного виробництва сільськогосподарської продукції (у т.ч. лікарської сировини) та товарів для отримання прибутку (доходу) і реалізації на його підставі економічних інтересів учасників вирішено створити колективне сільськогосподарське підприємство з назвою «Ліктрави»; затверджено Статут КСП «Ліктрави»; обрано голову ради КСП «Ліктрави»; надано голові ради КСП «Ліктрави» повноваження щодо підпису правоустановчих документів КСП «Ліктрави»; затверджено списки засновників КСП «Ліктрави».

Згідно зі статутом КСП «Ліктрави», затвердженим рішенням загальних зборів засновників від 15.12.2009, підприємство створене рішенням засновників та є добровільним об`єднанням громадян з метою: - прийняття участі в приватизації цілісного майнового комплексу ДП «Хмельницьке» (код ЄДРПОУ 31375045) відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та розділу 6 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.08.2000 № 1718, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.09.2000 за № 668/4889; - спільного виробництва сільськогосподарської продукції (в т.ч. лікарської сировини) та товарів для отримання прибутку (доходу) і реалізації на його підставі економічних інтересів учасників (пункти 1.1, 2.1 статуту).

Відповідно до пункту 6.2 статуту КСП «Ліктрави» після реєстрації підприємства до його пайового фонду Фондом державного майна України внесено майно, яке складає цілісний майновий комплекс ДП «Хмельницьке» (в результаті приватизації) на загальну суму 92 200,00 грн. Підприємство з моменту прийняття цілісного майнового комплексу ДП «Хмельницьке» (код ЄДРПОУ 31375045) стає правонаступником всіх майнових прав і зобов`язань (в т.ч. земельних) ДП «Хмельницьке».

17.12.2009 відомості про КСП «Ліктрави» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.12.2009 між Фондом державного майна України в особі заступника Голови Фонду державного майна України Потімкова О.Ю. (орган приватизації) та КСП «Ліктрави» в особі директора КСП «Ліктрави» Бородатого М.І., який діє на підставі рішення ради підприємства (протокол № 1 від 16.09.2009) працівників ДП «Хмельницьке» та прирівняних до них осіб, відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (працівники), уклали договір № 621 безоплатної передачі майна ДП «Хмельницьке».

За умовами цього договору орган приватизації зобов`язується безоплатно передати у власність працівникам цілісний майновий комплекс (крім об`єктів, які передаються до комунальної власності згідно з планом приватизації) ДП «Хмельницьке» (код ЄДРПОУ 31375045) на підставі плану приватизації ДП «Хмельницьке», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 11.12.2009 № 1954, а працівники зобов`язуються прийняти майно в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

30.12.2009 Фонд державного майна України в особі заступника Голови Фонду державного майна України Потімкова О.Ю. та КСП «Ліктрави» в особі директора Бородатого М.І., який діє на підставі рішення ради підприємства (протокол № 1 від 16.09.2009) працівників ДП «Хмельницьке» та прирівняних до них осіб, відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», підписали акт приймання-передачі майна ДП «Хмельницьке» № 765, за змістом якого орган приватизації передає, а працівники приймають згідно з договором безоплатної передачі майна ДП «Хмельницьке» від 28.12.2009 № 621 цілісний майновий комплекс (крім об`єктів, які передаються до комунальної власності згідно з планом приватизації) загальною вартістю 92 200,00 грн.

Згідно з додатком до акта приймання-передачі майна ДП «Хмельницьке» від 30.12.2009 № 765 Фонд державного майна України передав, а КСП «Ліктрави» прийняло згідно з договором безоплатної передачі майна ДП «Хмельницьке» від 28.12.2009 № 621 та акта приймання-передачі майна ДП «Хмельницьке» від 30.12.2009 № 765 цілісний майновий комплекс за адресою: 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4 (крім тих об`єктів, які передаються до комунальної власності згідно з планом приватизації) таке майно: -адмінбудівля біля контори площею 696,4 кв. м; -туалет біля адмінбудівлі; -шахтна криниця - 3 шт.; -склад газових балонів площею 38,0 кв. м; -механічна майстерня площею 685,9 кв. м; -котельня з теплотрасою площею 69,9 кв. м; -теплиця площею 818,2 кв. м; -теплиця площею 260,5 кв. м; -приміщення свердловини площею 23,3 кв. м; -склад міндобрив площею 222,9 кв. м; -приміщення ДКУ; -навіс вагової 1; -ЗАВ; -башня рожкова - 2 шт.; -будівля свинарника площею 121,4 кв. м; -зерносклад з критим током площею 703,2 кв. м і 1782,0 кв. м; -трансформатор; -шосейна дорога; -земельна ділянка з гідроспорудою (гребля) (ширина по гребню 10-15 м; максимальна висота 2,8 м, відмітка верха греблі 315,05 м); -земельна ділянка з гідроспорудою (дамба) (ширина по гребню 3 м; довжина 52 м; максимальна висота 2,1 м, відмітка верха греблі 317,6 м); -сушка 2-х поверхова з підвалом 837,3 кв. м; -склад лікарської сировини площею 22,8 кв. м; -окремі групи дерев, чагарники площею 10 га; -лісові землі площею 29 га; -заасфальтована ділянка с. Скаржниці; -Державний акт на право постійного користування - 3 шт.

14.06.2023 КСП «Ліктрави» звернулося до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Клімчук А.В. зі зверненням вих. № 14/06-1, у якому просило повідомити, чи можливо внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності КПС «Ліктрави» на об`єкти нерухомого майна, а саме: - склад газових балонів загальною площею 38,0 кв. м; - котельня загальною площею 69,9 кв. м; - теплиця площею 818,2 кв. м; - приміщення свердловини (артскважина з насосною станцією) площею 23,3 кв. м; - склад міндобрив (склад № 2) площею 222,9 кв. м; - приміщення ДКУ (млин) загальною площею 23,2 кв. м; - навіс вагової 1 (вагова) загальною площею 48,1 кв. м; - зерносклад загальною площею 703,2 кв. м; - критий тік з асфальтованою площадкою загальною площею 1782,0 кв. м, розташовані за адресою: 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4.

27.06.2023 приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Клімчук А.В. повідомила про неможливість внесення відомостей про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ці об`єкти нерухомого майна, розташованого за адресою: 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, оскільки право власності на це майно зареєстроване у Державному реєстрі прав за Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 27.06.2023 № 337096806 за державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: вул. Центральна, 4, с. Лісові Гринівці Хмельницького р-ну Хмельницької обл., а саме: - 01.03.2019 - на склад газових балонів загальною площею 38,0 кв. м, РНОНМ 1779448568250, номер запису 30566500; -26.02.2019 - на котельню загальною площею 69,9 кв. м, РНОНМ 1777119168250, номер запису 30521642; -01.03.2019 - на теплицю загальною площею 818,2 кв. м, РНОНМ 1779241168250, номерзапису 30562433; -01.03.2019 - на артскважину з насосною станцією площею 23,3 кв. м, РНОНМ 1780038568250, номер запису 30577949; - 01.03.2019 - на склад № 2 загальною площею 222,9 кв. м, РНОНМ 1779742868250, номер запису 30572358; -01.03.2019 - на млин загальною площею 23,2 кв. м, РНОНМ 1779904768250, номер запису 30575692; -27.02.2019 - на вагову загальною площею 48,1 кв. м, РНОНМ 1778018468250, номер запису 30539370; -27.02.2019 - на критий тік з асфальтованою площадкою загальною площею 1782,0 кв. м, РНОНМ 1778097068250, номер запису 30540948; -01.03.2019 - на зерносклад загальною площею 703,2 кв. м, РНОНМ 1779977968250, номер запису 30576990.

Підставою для проведення державної реєстрації слугував витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, виданий 03.10.2018 за №10-15-20282 Фондом державного майна України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, виданого 03.10.2018 за № 10-15-20282, ДП Радгосп «Лісовогринівецький» є балансоутримувачем державного майна, зокрема: складу газових балонів заг. площею 38,0 кв. м, котельні заг. площею 69,9 кв. м, теплиці заг. площею 818,2 кв. м, артскважини з насосною станцією площею 23,3 кв. м, складу № 2 заг. площею 222,9 кв. м, млина заг. площею 23,2 кв. м, вагової заг. площею 48,1 кв. м, критого току з асфальтованою площадкою заг. площею 1782,0 кв. м; зерноскладу заг. площею 703,2 кв. м, які знаходяться за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4.

За актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП Радгосп «Лісовогринівецький» (код ЄДРПОУ 00481548), затвердженим міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.10.2019, об`єкт, розміщений за адресою: вул. Центральна, буд. 4, с. Лісові Гринівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31340, заг. площею будівель та споруд (пооб`єктно)16 925,49 кв. м зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України передано до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

У подальшому за актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП Радгосп «Лісовогринівецький» (код ЄДРПОУ 00481548) зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України від 20.12.2019, затвердженим Головою Фонду державного майна України, об`єкт, розміщений за адресою: вул. Центральна, буд. 4, с. Лісові Гринівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31340, заг. площею будівель та споруд (пооб`єктно) - 10 340,2 кв. м, що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було передано до сфери управління Фонду державного майна України.

КСП «Ліктрави» після зміни предмета позову просило витребувати майно з чужого незаконного володіння та обґрунтувало вимоги тим, що державна реєстрація права власності на спірне майно за Міністерством проведено з порушенням законодавства, оскільки на момент такої реєстрації зазначене майно вже перебувало у власності КСП «Ліктрави» як набуте у процесі приватизації ДП «Хмельницьке».

Суд першої інстанції установив обставини належності спірного майна на праві власності позивачу, законність і обґрунтованість заявлених позовних вимог про витребування цього майна на його користь, однак відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої було заявлено Фондом державного майна України.

Апеляційний суд позов задовольнив частково та мотивував таке рішення тим, що з огляду на встановлені у справі обставини та норми законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносинах, вимоги КСП «Ліктрави» до Міністерства аграрної політики та продовольства України є обґрунтованими частково, зокрема щодо вимог про витребування: складу газових балонів загальною площею 38,0 кв. м, котельні загальною площею 69,9 кв. м, теплиці загальною площею 818,2 кв. м, артскважини з насосною станцією площею 23,3 кв. м, зерноскладу загальною площею 703,2 кв. м, критого току з асфальтованою площадкою загальною площею 1782,0 кв. м, розташованих за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, щодо решти майна позивач у встановленому порядку не довів набуття права власності на них, а тому вимоги щодо цих об`єктів є необґрунтованими. Щодо вимог КСП «Ліктрави» до Фонду державного майна України апеляційний суд зазначив, що позивач не довів обставин незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння цим відповідачем спірним майном і, що таке майно перебуває у нього чи зареєстроване за ним, тому відмовив у задоволенні позовних вимог до Фонду державного майна України, а також дійшов висновку, що в такому випадку позовна давність, про застосування якої було заявлено Фондом державного майна України, до цих вимог не застосовується. Водночас апеляційний суд зазначив, що Міністерство про застосування позовної давності не заявляло, а суд з власної ініціативи позовну давність застосовувати не може. Разом із тим суд апеляційної інстанції установив, що КСП «Ліктрави» звернулось з позовом у цій справі 28.06.2023, а тому з огляду на норми статей 256, 258, пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК позовна давність не пропущена. Крім того, апеляційний суд констатував, що у спірних правовідносинах відбулося неправомірне втручання держави у мирне володіння майном, що належить позивачу на праві власності, на недопустимості чого неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини.

Також суд апеляційної інстанції додатковою постановою вирішив питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та, врахувавши результат апеляційного розгляду (апеляційну скаргу задоволено частково), дослідивши надані заявником докази понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Тому суд вважав, що справедливим, обґрунтованим, доведеним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, буде часткове задоволення заяви позивача на суму 25 000,00 грн, що підлягає стягненню з Міністерства. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, а також є пропорційним розміру задоволених позовних вимог з урахуванням того, що у задоволенні вимог до Фонду державного майна України, а також вимог немайнового характеру було відмовлено, а майнові вимоги задоволено частково.

У поданій касаційній скарзі Фонд державного майна України в обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції послався на те, зокрема, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував положення статті 104 ЦК та не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах від 20.09.2022 у справі № 683/1505/20, від 20.07.2022 у справі № 161/15027/21, від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц у постанові Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі № 9/141/2011/5003, та дійшов помилкового висновку про факт правонаступництва КСП «Ліктрави» майнових прав ДП «Хмельницьке», у тому числі переходу права власності на спірне майно до позивача. Суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив про факт втручання держави у мирне володіння майном, оскільки не досліджував питання добросовісності/недобросовісності набувача майна, про необхідність дослідження якого зазначено у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011. Також апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам вчинення державним реєстратором відповідних дій щодо реєстрації майна та не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6. Крім того скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 5, 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, положень статей 104-108 ЦК в контексті того, що будь-яка юридична особа з іншим кодом ЄДРПОУ, відміним від коду ЄДРПОУ державного підприємства, що припиняється шляхом перетворення, не може володіти на праві власності об`єктами нерухомого майна та стверджувати, що вона є правонаступником припиненої юридичної особи. Разом із тим, скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 змінити в мотивувальній частині, виключивши з його тексу наступні положення: «Вищезазначене свідчить про те, що Фондом державного майна України було прийнято рішення про припинення юридичної особи ДП «Хмельницьке» шляхом перетворення його у Колективне сільськогосподарське підприємство. На підставі вказаного рішення було створено КСП «Ліктрави» з метою прийняття участі в приватизації цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Хмельницьке», яке є правонаступником всіх його майнових прав і зобов`язань на підставі акту № 765 приймання-передачі майна державного підприємства «Хмельницьке» від 30.12.2009».

У поданій касаційній скарзі Міністерства аграрної політики та продовольства України в обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції послалося на те, зокрема, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 123 126 129 ГПК, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 21.10.2022 у справі № 910/13595/20, від 15.06.2021 у справі № 922/2495/20 та від 30.11.2021 у справі № 925/331/20, де зазначено, що для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи; не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 про те, що кошти на судові витрати стягуються пропорційно з усіх учасників справи та пропорційно задоволеним позовним вимогам. Крім того, скаржник зазначив, що спір у подібних правовідносинах розглянуто Верховним Судом, який у постанові від 19.06.2024 у справі № 910/9948/23 відмовив позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, відповідно до положень статті 300 ГПК, виходить із такого.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Разом із тим у статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).

З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що КСП «Ліктрави» обрало такий спосіб захисту порушеного права як витребування майна з незаконного володіння відповідачів, вважаючи, що саме воно є власником об`єктів нерухомого майна згідно з наведеним переліком за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, права на яке набуто в процесі приватизації державного підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Стаття 388 ЦК містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Водночас можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Разом із тим до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, водночас відповідач має право спростувати такі обставини.

Так, у справі, що розглядається, позивач доводить, що набув спірне майно на підставі договору від 28.12.2009 № 621 безоплатної передачі майна ДП «Хмельницьке», укладеного з Фондом державного майна України (орган приватизації), і таке майно було передано йому за актом приймання-передачі майна ДП «Хмельницьке» від 30.12.2009 № 765 згідно з додатком до цього акта.

При вирішенні питання наявності (виникнення/набуття) у позивача права власності на спірне майно, яке він просить витребувати, правового зв`язку між позивачем та спірним майном та наявності підстав для витребування цього майна з володіння відповідачів суд апеляційної інстанції застосував положення Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), статті 104 ЦК (у відповідній редакції), Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.08.2000 № 1718 (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що приватизація майна радгоспів здійснювалася шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених). Таке колективне сільськогосподарське підприємство або відкрите акціонерне товариство є правонаступником майнових прав та зобов`язань радгоспу, що приватизується. Загальні збори (збори уповноважених) працівників радгоспу приймають рішення про вибір способу приватизації радгоспу шляхом його перетворення у колективне сільськогосподарське підприємство, яке оформлюється протоколом загальних зборів (зборів уповноважених). Передача державного майна працівникам радгоспу та прирівняним до них особам здійснюється на підставі договору безоплатної передачі майна або договору купівлі-продажу майна між органом приватизації та працівниками радгоспу.

Водночас на підставі оцінки поданих сторонами доказів, наявних у матеріалах справи, суди встановили такі обставини:

- 11.09.2008 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, керуючись Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», відповідно до Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.08.2000 № 1718, наказу Фонду державного майна України від 24.03.2008 № 344 «Про затвердження доповнення до Переліку об`єктів груп В, Г та об`єктів агропромислового комплексу, які підлягають підготовці до продажу у 2008 році» видало наказ № 125 про приватизацію майна ДП «Хмельницьке»;

- 21.07.2009 Фонд державного майна України видав наказ № 1113 «Про припинення юридичної особи», відповідно до якого у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію ДП «Хмельницьке» (наказ Регіонально відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області від 11.09.2008 № 125), відповідно до статей 104 105 ЦК, статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» прийнято рішення про припинення юридичної особи ДП «Хмельницьке» у процесі приватизації шляхом перетворення його у колективне сільськогосподарське підприємство та розпочато процедуру припинення юридичної особи ДП «Хмельницьке»;

- 11.12.2009 наказом Фонду державного майна України № 1954, між іншим, затверджено план приватизації ДП «Хмельницьке», яким передбачено, зокрема, що на базі ДП «Хмельницьке» державної форми власності створюється колективне сільськогосподарське підприємство;

- збори засновників КСП «Ліктрави» прийняли рішення, оформлене протоколом від 15.12.2009 № 1, відповідно до якого з метою участі у приватизації цілісного майнового комплексу ДП «Хмельницьке» та спільного виробництва сільськогосподарської продукції (в т.ч. лікарської сировини) та товарів для отримання прибутку (доходу) і реалізації на його підставі економічних інтересів учасників вирішили створити колективне сільськогосподарське підприємство з назвою «Ліктрави»; затвердили Статут КСП «Ліктрави»; обрали голову ради КСП «Ліктрави» та надали голові ради КСП «Ліктрави» повноваження щодо підпису правоустановчих документів КСП «Ліктрави»; затвердили списки засновників КСП «Ліктрави»;

- 28.12.2009 Фонд державного майна України та КСП «Ліктрави», яке створили працівники ДП «Хмельницьке» та прирівняні до них особи, уклали договір № 621 про безоплатну передачу майна ДП «Хмельницьке» у власність указаних осіб згідно з планом приватизації ДП «Хмельницьке»;

- 30.12.2009 Фонд державного майна України та КСП «Ліктрави» підписали акт № 765 приймання-передачі майна ДП «Хмельницьке» про те, що орган приватизації передає, а працівники приймають згідно з договором безоплатної передачі майна ДП «Хмельницьке» від 28.12.2009 № 621 цілісний майновий комплекс ДП «Хмельницьке» (крім об`єктів, які передаються до комунальної власності згідно з планом приватизації) за адресою: 31340, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4 (перелік див. вище).

- у зв`язку з приватизацією майна ДП «Хмельницьке» КСП «Ліктрави» набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, передані йому за договором № 261;

- спірне майно вибуло з володіння КСП «Ліктрави» у зв`язку з реєстрацію права власності на це майно за Міністерством аграрної політики та продовольства України.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, передані йому за договором безоплатної передачі майна ДП «Хмельницьке» від 28.12.2009 № 621, а також доведення обставин, що свідчать про наявність правових підстав для витребування майна, перелік якого наведено у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції, з незаконного володіння Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь КСП «Ліктрави».

Доводи Фонду державного майна України, наведені у касаційній сказі, стосовно того, що приватизація державного підприємства не завершена, тому позивач не набув права власності на спірне майно, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених судом апеляційної інстанції обставин передача майна відбулась у порядку, визначеному законом, договір про передачу спірного майна КСП «Ліктрави» у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, на виконання цього договору майно за актом було передано позивачу і будь-яких спорів стосовно зазначеного питання не виникало до вчинення Міністерством реєстраційних дій щодо цього майна.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Фонд державного майна України у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало неврахуванням судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 683/1505/20, від 20.07.2022 у справі № 161/15027/21, від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6.

Так, у справі № 683/1505/20 Верховний Суд постановою від 20.09.2022 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними наказу ГУ Держгеокадастру та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, та погодився з висновками судів про те, що за встановлених у справі обставин Сільськогосподарський кооператив (позивач) не є правонаступником КСП, тому до нього не перейшло право власності на спірну земельну ділянку. За висновками суду позивач не довів наявності у нього власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача щодо предмета спору є підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності набуття відповідачем у власність спірної земельної ділянки.

У справі № 161/15027/21 Верховний Суд постановою від 20.07.2022 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову фізичних осіб про скасування рішення міської ради, припинення права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його реєстрацію, та погодився з висновками цих судів, що позивачі не довели наявності у них власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист.

Натомість у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено факт створення відповідно до чинного на той час законодавства, яким урегульовано питання приватизації майна в агропромисловому комплексі, КСП «Ліктрави» з метою приватизації цілісного майнового комплексу ДП «Хмельницьке», засновниками якого (КСП) є працівники ДП «Хмельницьке» та прирівняні до них особи, а також обставини правонаступництва позивача в частині майна цього державного підприємства. Такі обставини під час розгляду справи Фондом державного майна України не спростовано, а факт укладення договору безоплатної передачі КСП «Ліктрави» майна ДП «Хмельницьке» та передачі майна за актом приймання-передачі Фондом не оспорюється і не заперечується.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваному судовому рішенні у справі № 910/10673/23, у якій подано касаційну скаргу Фондом державного майна України, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Посилання скаржника у касаційних скаргах на постанови Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6 також не приймаються до уваги з огляду на таке.

У справі № 14/5026/1020/2011 Верховний Суд постановою від 18.02.2021 скасував постановлені у справі судові рішення у частині позову ліквідатора Закритого акціонерного товариства до фізичної особи про витребування майна та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, зокрема, що з`ясування «заінтересованості», «контролю», «пов`язаності» набувача майна з боржником (попередніми набувачами майна) у межах справи про банкрутство безпосередньо пов`язане з визначенням критерію добросовісності/недобросовісності набувача та повинно досліджуватися за наявними у матеріалах справи доказами. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки обставин добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення для застосування положень статей 387 388 ЦК, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна, а також за відсутності наведення належних мотивів стосовно практики ЄСПЛ із питання втручання держави у право власності, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

У справі № 921/403/17-г/6 Верховний Суд постановою від 27.06.2018 скасував рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за відповідачем на незавершене будівництво та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, здійснюючи розгляд спорів із приводу реєстрації речових прав, суди мають ураховувати, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно. Водночас обставини здійснення державної реєстрації відповідного речового права підлягають дослідженню під час вирішення спору щодо права власності на нерухоме майно. Суди попередніх інстанцій не встановили та не зазначили у рішенні тих обставин, які є підставою для часткового задоволення позову, тому висновки про часткове задоволення позовних вимог є передчасними.

Тобто у цих справах Верховний Суд скасував судові рішення попередніх судових інстанцій та передав справи на новий розгляд для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, отже спір по суті не вирішено, тому зазначене не дає підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, норм права в контексті підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Крім того, Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень на правові позиції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі № 9/141/2011/5003, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

З урахуванням наведеного, зазначені доводи Фонду державного майна України про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій наведених норм права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

За змістом касаційної скарги Фонду державного майна України, підставою оскарження судових рішень у справі № 910/10673/23 є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК.

Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У касаційній скарзі Фонд державного майна України посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 5, 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, положення статей 104-108 ЦК (у контексті того, що будь-яка юридична особа з іншим кодом ЄДРПОУ, відміним від коду ЄДРПОУ державного підприємства, що припиняється шляхом перетворення, не може володіти на праві власності об`єктами нерухомого майна та стверджувати, що вона є правонаступником припиненої юридичної особи), щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Так, за змістом статей 5, 6 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (чинного на час створення КСП) приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених). Працівникам підприємства (організації), що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини 1 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акції), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Вартість майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), визначається один раз на рік на початку року на підставі статистичної звітності за попередній рік. Безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування. Розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між працівниками здійснюється відповідно до трудової участі за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, створених на базі колгоспів без викупу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівництва, здійснюється шляхом перетворення їх за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) у колективні сільськогосподарські підприємства або відкриті акціонерні товариства з наступною безоплатною передачею майна працівникам підприємств засновників (частина 1 статті 8 Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив факт правонаступництва КСП «Ліктрави» в частині майна ДП «Хмельницьке» в силу наведених положень законодавства, а також, встановивши, що позивач є власником спірного майна, безпідставність реєстрації права власності на це майно за Міністерством, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає необхідне зауважити, що касаційна скарга Фонду державного майна України загалом не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно відповідачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суд апеляційної інстанції установив фактичні обставини справи, що стали підставою для часткового задоволення позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.

Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.

З урахуванням наведеного, зазначені доводи Фонду державного майна України про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій наведених норм права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, також не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо доводів касаційної скарги Міністерства аграрної політики та продовольства України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 910/10673/23 суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 169 ГПК).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції додатковою постановою вирішив питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та, врахувавши результат апеляційного розгляду (апеляційну скаргу задоволено частково), дослідивши надані заявником докази понесених витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Тому суд вважав, що справедливим, обґрунтованим, доведеним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, буде часткове задоволення заяви позивача на суму 25 000,00 грн, що підлягає стягненню з Міністерства. Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, ці витрати є співмірними з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, а також є пропорційним розміру задоволених позовних вимог з урахуванням того, що у задоволенні вимог до Фонду державного майна України, а також вимог немайнового характеру було відмовлено, а майнові вимоги задоволено частково.

Доводи Міністерства щодо того, що судові витрати стягуються пропорційно з усіх учасників справи та пропорційно задоволеним позовним вимогам не заслуговують на увагу в контексті обставин справи, що розглядається, оскільки судом, задоволено позовні вимоги, заявлені саме до Міністерства, тому суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням дійсності та необхідності таких витрат, дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим, обґрунтованим, доведеним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, буде часткове задоволення заяви позивача на суму 25 000,00 грн.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 910/13595/20, від 15.06.2021 у справі № 922/2495/20 та від 30.11.2021 у справі № 925/331/20, від 04.02.2024 у справі № 914/1564/20, на які послався скаржник у касаційній скарзі.

Доводи Міністерства щодо неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 910/9948/23, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі суд касаційної інстанції постановив нове рішення, яким у позові відмовив, а відтак відмовив і у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу. Проте у справі, що розглядається, апеляційний суд позов задовольнив частково і відповідно вирішив питання щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, зазначені доводи Міністерства про неправильне застосування судом апеляційної інстанції наведених норм права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Інші доводи касаційних скарг не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та додаткової постанови цього ж суду - без змін. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 у частині зміни мотивувальної частини рішення у справі № 910/10673/23 залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 910/10673/23 залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 910/10673/23 залишити без змін.

4. Поновити виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10673/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко