Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.09.2019 року у справі №912/48/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/48/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 (суддя Кабакова В. Г.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (головуючий суддя Березкіна О. В., судді Антонюк С. Г., Дармін М. О.)

за скаргою Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області

на рішення та дії державного виконавця Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області

у справі № 912/48/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд"

до Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області

про стягнення 7 530 917,05 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтрансбуд" (далі - позивач, ТОВ "Спецтрансбуд") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області (далі - відповідач, Служба) про стягнення заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду від 31.01.2012 № 354 на реконструкцію автомобільної дороги Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка (через Вінницю) на ділянці км 631+200-км 636+200 (завершення робіт) у розмірі 4 537 337 грн основної заборгованості, 812 494,10 грн пені, 1 773 844,42 грн інфляційних втрат, 407 241,53 грн 3% річних.

2. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2019 і постановою Верховного Суду від 26.09.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4 537 337 грн основної заборгованості, 1 773 844,42 грн інфляційних втрат, 407 241,53 грн 3% річних. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 812 494,10 грн пені відмовлено.

3. 22.05.2019 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

4. 02.01.2020 Служба звернулася зі скаргою на неправомірні рішення та дії посадової особи органу державної виконавчої служби від 27.12.2019 №1461/16, у якій просила:

- визнати неправомірними дії Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального Управління юстиції у Кіровоградській області Хитровського Дмитра Володимировича (далі - Державний виконавець), що виявилися у винесені: 1) постанови від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; 2) постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93грн; 3) постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення зі Служби витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн за заявою ТОВ "Спецтрансбуд" про примусове виконання наказу господарського суду від 22.05.2019 №912/48/19.

- визнати неправомірними та скасувати постанови Державного виконавця: 1) від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; 2) від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93 грн; 3) від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення зі Служби витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн за заявою ТОВ "Спецтрансбуд" про примусове виконання наказу господарського суду від 22.05.2019 №912/48/19.

- зобов`язати Державного виконавця повернути наказ Господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2019 №912/48/19 стягувачу - ТОВ "Спецтрансбуд", у зв`язку з тим, що даний виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

5. Аргументуючи скаргу від 27.12.2019 №1461/16 Служба послалася на неправомірні дії Державного виконавця щодо неповернення наказу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та заначила, що оскільки Служба є державною неприбутковою організацією, тому рішення суду у справі № 912/48/19 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у спосіб, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок виконання рішень).

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 у задоволенні скарги щодо визнання неправомірними дій Державного виконавця, що виявилися у винесені постанови від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; визнання неправомірною та скасування постанови Державного виконавця від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268; зобов`язання Державного виконавця повернути наказ господарського суду Кіровоградської області від 22.05.2019 № 912/48/19 стягувачу - ТОВ "Спецтрансбуд" відмовлено.

7. В частині визнання неправомірними дій Державного виконавця, що виявилися у винесені постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93 грн, постанови від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн; визнання неправомірними та скасування постанов Державного виконавця від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення виконавчого збору в сумі 681 919,93 грн, від 26.12.2019 ВП №60939268 про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 250,00 грн провадження у справі закрито.

8. Обґрунтовуючи ухвалу місцевий господарський суд зазначив, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні приписів статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

9. Суд першої інстанції зазначив, що боржник у даній справі є державною організацією, а тому його посилання на частину другу статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не приймаються, оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами вказаних законодавчих норм, тому відсутні підстави для задоволення скарги Служби від 27.12.2019 №1461/16 в частині дій Державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

10. Місцевий господарський суд закрив провадження у справі за скаргою від 27.12.2019 №1461/16 в частині оскарження дій Державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження з підстав віднесення спору в цій частині до юрисдикції адміністративного суду.

11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 залишено без змін з тих же мотивів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Служба подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 і ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 на неправомірні рішення та дії посадової особи органу державної виконавчої служби. Прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги Служби в частині:

- визнання неправомірними дій Державного виконавця, що виявилися у винесені постанови від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268;

- визнання неправомірною та скасування постанови Державного виконавця від 26.12.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП №60939268.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. Скаржник посилається на неправильне застосування судами приписів статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", пункту 3 Порядку виконання рішень, підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцевих та перехідних положень" Бюджетного кодексу України, пункт 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

14. Скаржник зазначає, що суди припустилися порушення приписів статей 2, 5, 7, 11, 13, 14, 86 ГПК України, у тому числі й щодо всебічності і повноти розгляду справи.

15. Відповідач зазначає, що за висновком Східного апеляційного господарського суду, викладеного у постанові від 19.11.2019 у справі № 905/2307/17, виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника - Служби, як з державної організації в розумінні положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" мають здійснювати органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому процедура виконання рішення має відбуватися з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 905/2307/17 суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ялта Град Строй" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 з тих підстав, що розгляд касаційної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За таких обставин відповідач зазначає, що апеляційний господарський суд проігнорував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (справа № 905/2307/17).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

16. Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення

17. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

18. Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України "Про виконавче провадження".

19. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

20. Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

21. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

22. Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

23. Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

24. З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

25. За змістом частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону "державне підприємство"), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства .

26. У статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

27. Приписами статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

28. Так, статтею 4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 200/7261/13-ц викладено такі висновки:

"35. Порядок виконання рішень визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

36. За правилами пункту 3 Порядку виконання рішень рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

37. За положеннями зазначеного Порядку виконання рішень, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган ДКС України надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган ДКС України може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

38. Аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що ДКС України не є ані органом примусового виконання судових рішень, ані учасником, зокрема стороною виконавчого провадження і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою здійснювати гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду".

30. У постанові від 20.05.2019 у справі № 905/2838/17, прийнятій у подібних правовідносинах, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків:

- положення частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів узгоджуються зі статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних підприємств, установ, організацій або юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства унормовані приписами не статті 3, а статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, а згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі, проте примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- боржник у даній справі є державною організацією, а тому господарськими судами вірно зазначено що посилання Служби автомобільних доріг в Донецькій області на частину другу статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є безпідставними, оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами вказаних законодавчих норм та відповідно суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Служби автомобільних доріг в Донецькій області та обґрунтовано відмовили в її задоволенні.

31. Колегія суддів не вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", викладеному у постанові Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 905/2838/17.

32. За таких обставин суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи боржника про те, що рішення суду у справі № 912/48/19 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки як зазначено вище, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

33. Враховуючи викладене вище, обґрунтованим є висновок Господарського суду Кіровоградської області і Центрального апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення скарги Служби від 27.12.2019 №1461/16 в частині дій Державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

34. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 15 цієї постани, то вони колегією суддів не приймаються, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, ухвала Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 905/2307/17 не містить висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а тому вказані доводи Служби обґрунтовано відхилені апеляційним господарським судом.

35. Доводи скаржника, викладені у пункті 14 цієї постанови, мають декларативний характер і не містять конкретних посилань на порушення судами першої і / або апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б призвели до ухвалення незаконного рішення, а тому відхиляються Судом як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

37. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

38. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів першої і апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав задоволення скарги Служби від 27.12.2019 №1461/16 на дії Державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та не довів порушення ними норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

39. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Служби залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції- без змін.

Розподіл судових витрат

40. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 912/48/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил