Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.04.2019 року у справі №916/1035/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1035/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_9,

від відповідача-1: ОСОБА_11,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: не з`явився,

від відповідача-4: не з`явився,

від відповідача-5: не з`явився,

від третьої особи-1: ОСОБА_14,

від третьої особи-2: не з`явився,

від третьої особи-3: не з`явився,

від третьої особи-4: ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Волков Р.В.

від 29.10.2018 та

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мишкіна М.А., Аленін О.Ю., Будішевська Л.О.

від 06.03.2019

за позовом ОСОБА_3

до 1. ОСОБА_1, 2. ОСОБА_2, 3. ОСОБА_8, 4. ОСОБА_4 , 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Курорт-2"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1. ОСОБА_5

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2. Приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна, 3. ОСОБА_6 , 4. ОСОБА_7

про розірвання договору купівлі - продажу корпоративних прав, скасування рішення загальних зборів учасників та визнання права власності на частку в статутному капіталі,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2), ОСОБА_8 (далі - Відповідач-3), ОСОБА_4 (далі - Відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Курорт-2" (далі - Відповідач-5, Товариство) про:

- розірвання договору купівлі-продажу частки у розмірі 80% статутного капіталу Товариства від 03.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрованого за №3095 (далі - Договір);

- скасування рішення загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом від 03.06.2016 (далі - Збори);

- визнання за Позивачем права власності на частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 40%, яка належала Відповідачу-1, та на частку в статутному капіталі Товариства у розмірі 20%, яка належала Відповідачу-2, а всього на частку в розмірі 60% в статутному капіталі Товариства.

2. Позов мотивований посиланням на положення статей 651, 656, 692, 1087 Цивільного кодексу України та обставини невиконання Відповідачем-1 і Відповідачем-2 обов`язків зі сплати Позивачу грошових коштів за придбані корпоративні права на підставі Договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 позовні вимоги задоволені частково: Договір розірваний; рішення Зборів скасовано з питання №1 порядку денного про відступлення Позивачем на користь Відповідача-1 частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 40% і Відповідачу-2 частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 20% та з питання №2 порядку денного про включення до складу учасників Товариства Відповідача-1 і Відповідача-2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Судові рішення мотивовані недоведеністю Відповідачем-1 і Відповідачем-2 проведення ними як покупцями розрахунків за частки Позивача, істотністю такого порушення Договору та необхідністю його часткового розірвання з метою відновлення порушених прав Позивача згідно зі статтями 651, 692 Цивільного кодексу України. Також суди дійшли висновку про необхідність скасування рішення Зборів у частині, що стосується Позивача, з метою поновлення його корпоративних прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в решті рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову залишити без змін.

7. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами положень статті 651 Цивільного кодексу України, зважаючи на відсутність правових підстав для розірвання Договору з огляду на виконання його належним чином, адже факт розрахунків між сторонами закріплений і зафіксований умовами Договору.

8. На думку Відповідача-1, суди першої та апеляційної інстанцій порушили положення статті 86 Господарського процесуального кодексу України, не надавши належної оцінки змісту пунктів 5, 8 Договору.

9. Відповідач-1 зазначає, що положення статей 651, 655, 692 Цивільного кодексу України надають продавцю підстави розірвати договір купівлі-продажу в разі непроведення оплати в строк, тоді як умовами Договору розстрочення платежу не передбачено.

10. Також Відповідач-1 посилається на неправильне застосування судами положень статті 653 Цивільного кодексу України, адже Позивач не має права вимагати повернення того, що було виконано ним до моменту розірвання Договору, а відтак відсутні й підстави для застосування реституції у вигляді скасування рішення Зборів.

11. При цьому Відповідач-1 звертає увагу, що на підставі Договору проведена державна реєстрація змін учасників Товариства, а Позивач намагається одночасно і повернути собі частки, і вдруге стягнути грошові кошти за них, оскільки звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом у справі №522/15637/18 до Відповідача-1 і Відповідача-2 про стягнення солідарно збитків у сумі 7200000,00 грн., посилаючись на невиконання умов Договору.

12. Відповідач-1 вважає безпідставним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність доказів про розрахунки між Позивачем та Відповідачем-1 і Відповідачем-2, зважаючи на відсутність вимог законодавства щодо контролю нотаріусами порядку розрахунків між сторонами договору.

13. Також Відповідач-1 посилається на неправильне застосування судами положень пунктів 1, 2 постанови Правління Національного банку України №210 від 06.06.2013, яка регулює питання безготівкової форми розрахунку за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, а не за договорами, які нотаріально посвідчуються. За доводами Відповідача-1 недотримання вимог зазначеної постанови НБУ не є підставою для розірвання Договору.

14. Крім того, за доводами Відповідача-1, суди порушили вимоги статей 75, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів з урахуванням преюдиційних обставин, встановлених у постанові Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2017.

15. Відповідач-2 подав заяву про приєднання до касаційної скарги, яка задоволена ухвалою Верховного Суду від 18.04.2019.

16. Позивач та Відповідач-4 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

17. Відзиви мотивовані посиланням на правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду даної справи.

18. На думку Позивача та Відповідача-4, суди обґрунтовано дійшли висновку про відсутність факту проведення розрахунків на виконання умов Договору, зважаючи на відсутність доказів на їх підтвердження (відповідних розрахункових документів), висновок експертного економічного дослідження, а також суперечливі пояснення Відповідача-1 щодо обставин передачі ним готівкових коштів Позивачу.

19. Позивач та Відповідач-4 заперечують проти посилання Відповідача-1 на зміст пункту 5 Договору як на доказ проведення розрахунків, оскільки факт сплати коштів може підтверджуватись виключно розрахунковим документом і обов`язок доведення цього факту покладався саме на Відповідача-1 і Відповідача-2.

20. Позивач і Відповідач-4 вважають, що Договір підлягав нотаріальному посвідченню, а тому відповідно до пунктів 1, 2 постанови Правління Національного банку України №210 від 06.06.2013 сплата грошових коштів на його виконання могла відбуватись виключно у безготівковій формі.

21. Також Позивач і Відповідач-4 зазначають, що факт розрахунку повинен був перевірятися, але не перевірявся нотаріусом при укладенні Договору в межах процедури фінансового моніторингу руху грошових коштів.

22. Крім того, Позивач і Відповідач-4 наголошують, що підстави для застосування статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо звільнення від доказування відсутні, оскільки судове рішення у справі №520/4921/17, на яке посилався Відповідач-1, скасована постановою Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2018 із закриттям провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Між Позивачкою та ОСОБА_5 (далі - Третя особа-1) укладений договір позики від 16.03.2015 (далі - Договір позики). За умовами Договору позики Позивач отримав від Третьої особи-1 позику в розмірі 5000000,00 грн. з терміном повернення до 5 червня 2016 року.

24. Виконання Позивачем зобов`язань зі своєчасного та повного повернення суми, отриманої за Договором позики, забезпечені наступним майном: часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Курорт-1" у розмірі 60% статутного капіталу, що становить 4140000,00 грн., та часткою в статутному капіталі Товариства у розмірі 60% статутного капіталу, що становить 3060000,00 грн.

25. Станом на 3 червня 2016 року учасниками Товариства були: Позивач з часткою 60% статутного капіталу, ОСОБА_6 (далі - Третя особа-3) з часткою 20% статутного капіталу, Відповідач-4 з часткою 20% статутного капіталу.

26. 3 червня 2016 року відбулись Збори, на яких були присутні Позивач та представник Відповідача-4 і Третьої особи-3 ОСОБА_13, а також запрошені Відповідач-1, Відповідач-2 і Відповідач-3.

27. Згідно з протоколом Зборів від 03.06.2016 по пункту 1 порядку денного Позивач повідомив, що має намір відступити свою частку на користь Відповідача-1 у розмірі 40%, що становить 2040000,00 грн., та на користь Відповідача-2 у розмірі 20%, що становить 1020000,00 грн., шляхом укладання договору купівлі-продажу. Будь-яких вимог або претензій до Товариства Позивач не має. Збори вирішили погодити відступлення Позивачем належної йому частки у статутному капіталі. Рішення прийнято одностайно. За пунктом 2 порядку денного Зборів Відповідач-1 і Відповідач-2 включені до складу учасників Товариства з частками, відповідно, 40% і 20%.

28. 3 червня 2016 року між Позивачем і Відповідачем-4 (продавці) укладений Договір, на підставі якого продавці продали належні їм частки у статутному капіталі Товариства (разом продано 80%), відповідно: 40% статутного капіталу Відповідачу-1, 20% статутного капіталу Відповідачу-2, 20% статутного капіталу Відповідачу-3. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований за №3095.

29. Згідно з пунктом 5 Договору продаж частки 80% у статутному капіталі Товариства за домовленістю сторін вчиняється за 4080000,00 грн. Гроші у вказаній сумі продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання Договору. Підписання Договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі Товариства здійснені повністю та немає претензій до покупців по оплаті з боку продавців.

30. Ціна продажу часток Позивача та Відповідача-4 у Договорі не визначена, сторони домовились лише про ціну продажу частки 80% у статутному капіталі Товариства за 4080000,00 грн. Також у Договорі не визначено, кому конкретно з покупців Позивач та Відповідач-4 продають належні їм частки в статутному капіталі Товариства.

31. Водночас учасники справи не заперечили, що продавці здійснили продаж належним їм часток за ціну, що є номінальною вартістю часток, а саме: Позивач - за 3060000,00 грн., Відповідач-4 - за 1020000,00 грн. Також учасники справи не заперечили, що Позивач продав свою частку саме Відповідачу-1 і Відповідачу-2.

32. Відповідно до зібраних у ході розгляду справи доказів між Позивачем та Відповідачем-1 і Відповідачем-2 не проводились розрахунки у безготівковій формі.

33. Відповідач-1 і Відповідач-2 не надали доказів на підтвердження обставин передачі Позивачу готівкових коштів до укладення Договору.

34. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №3643619 від 19.02.2018 учасниками Товариства на момент звернення з позовом у даній справі були Третя особа-3, Відповідач-1, Відповідач-2, Відповідач-3.

35. Позивач подав нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначено, зокрема, про відсутність отримання грошових коштів як оплати за частки у статутному капіталі Товариства за Договором ані до укладення Договору, ані під час оформлення Договору, ані після підписання Договору.

36. Також ОСОБА_10 як свідок подав нотаріально завірену заяву, в якій зазначає про відсутність отримання Позивачем від Відповідача-1 і Відповідача-2 жодних коштів від продажу належної Позивачу частки у Товаристві ані в готівковій, ані в безготівковій формі.

37. Суд першої інстанції відхилив зазначені заяви як такі, що не можуть бути належними доказами наведених у них обставин, застосувавши за аналогією закону положення частини 1 статті 1051 Цивільного процесуального кодексу України.

38. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська А . М. подала письмові пояснення про те, що при посвідченні Договору з моменту прибуття сторін та уповноважених представників до нотаріальної контори нотаріус не бачила, щоб між сторонами проводились розрахунки ані до, ані після підписання та посвідчення Договору. Платіжні або фінансові документи, що підтверджують факт проведення розрахунків за Договором у готівковій або безготівковій формі в матеріалах нотаріальної справи відсутні.

39. Крім того, суд апеляційної інстанції з`ясував, що у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 та постанові Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2017 у справі №520/4921/17 не встановлювалися обставини проведення розрахунку з Позивачем за Договором.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

40. Цивільний кодекс України

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

… 3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. …

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків

… 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини; …

4) інші юридичні факти. …

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. …

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. …

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

1) визнання права; …

4) відновлення становища, яке існувало до порушення; …

7) припинення правовідношення; …

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 147. Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи

1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. …

Стаття 190. Майно

1. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. …

Стаття 209. Нотаріальне посвідчення правочину

1. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. …

4. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. …

Стаття 545. Підтвердження виконання зобов`язання

1. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

2. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. …

Стаття 598. Підстави припинення зобов`язання

1. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; …

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. …

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. …

Стаття 627. Свобода договору

1. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. …

Стаття 629. Обов`язковість договору

1. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 631. Строк договору

… 2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Стаття 640. Момент укладення договору

1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. …

Стаття 653. Правові наслідки зміни або розірвання договору

… 2. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

3. … Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 656. Предмет договору купівлі-продажу

… 2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. …

Стаття 691. Ціна товару

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. …

Стаття 1087. Форми розрахунків

1. Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. …

3. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

41. Постанова Правління Національного банку України "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" від 06.06.2013 №210 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин)

1. Установити граничну суму розрахунків готівкою: …

фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 (ста п`ятдесяти тисяч) гривень.

2. Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті). …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

42. Суд виходить з того, що відповідно до статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання допускається виключно у випадках, встановлених договором або законом.

43. Зокрема, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено розірвання договору в разі істотного порушення договору однією зі сторін. Оцінка порушення договору як істотного повинна здійснюватися відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою.

44. Зі змісту наведеної норми Суд вбачає, що підставою для розірвання договору є не лише порушення стороною договору, а й наявність шкоди, завданої таким порушенням іншій стороні. Тобто вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

45. Зважаючи на відплатний характер договору купівлі-продажу, Суд погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанцій, що передання майнових прав за договором купівлі-продажу без отримання зустрічного грошового задоволення може бути підставою для висновку про позбавлення продавця того, на що він розраховував при укладенні такого договору.

46. Однак Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність істотного порушення Договору Відповідачем-1 і Відповідачем-2, яке є підставою для застосування положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Наведений висновок судів не ґрунтується на належному дослідженні усіх обставин справи щодо виконання Відповідачем-1 і Відповідачем-2 своїх зобов`язань за Договором з урахуванням правової природи договору купівлі-продажу як консенсуального, що є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

47. Зокрема, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки умовам Договору, якими врегульований порядок оплати покупцями відповідних часток у статутному капіталі Товариства, з урахуванням положень статей 6, 629, 631 Цивільного кодексу України, та не встановили дійсне волевиявлення сторін при укладенні Договору в частині виконання зазначеного зобов`язання. При цьому висновки судів щодо пункту 5 Договору є суперечливими.

48. З одного боку суд першої інстанції відхилив посилання відповідачів на положення зазначеного пункту Договору, зазначивши лише про те, що наявність договору не може замінити наявність розрахункових документів, які свідчать про виконання сторонами умов такого договору. Суд апеляційної інстанції погодився з таким відхиленням у зв`язку з тим, що пункт 5 Договору не є розпискою про одержання Позивачем відповідної оплати.

49. З іншого боку суд першої інстанцій без належної аргументації зазначив про критичне сприйняття доводів Позивача про те, що з пункту 5 Договору неможливо встановити, чи він підтверджує факт передачі коштів тощо. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту пункту 5 Договору неможливо встановити дійсні обставини отримання Позивачем відповідних грошових коштів, без чіткого викладення підстав такого висновку згідно зі змістом наведеної умови Договору.

50. З огляду на положення статей 6, 629, 631 Цивільного кодексу України Суд вважає, що сторони мають право врегулювати на власний розсуд свої відносини, зокрема ті, які існували між ними на момент укладення договору. Таке волевиявлення сторін може бути як підтвердженням визнання ними наявності відповідних правовідносин, так і підставою їх зміни згідно з узгодженими сторонами умовами. Консенсуальний характер договору купівлі-продажу не обмежує сторін у наведеному праві.

51. У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що лише відсутність розписки про отримання Позивачем готівкових коштів від Відповідача-1 і Відповідача-2 не є достатньою підставою для висновку про несплату таких коштів, адже встановлене частиною 1 статті 545 Цивільного кодексу України правило не є імперативним і розписка видається кредитором саме за наявності вимоги боржника. Більш того, борговий документ повертається боржникові у відповідних випадках.

52. Також Суд вважає хибним твердження суду першої інстанції про те, що належним доказом розрахунку Відповідача-1 і Відповідача-2 з Позивачем за придбану частку в статутному капіталі Товариства має бути платіжний документ про перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті) відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 №210.

53. Суд звертає увагу, що недотримання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства щодо порядку та форми здійснення розрахунків, зокрема встановленої граничної суми розрахунків готівкою, не є достатньою підставою для висновку про відсутність таких розрахунків взагалі. Водночас притягнення учасників спірних правовідносин до відповідальності за наведені порушення (в разі їх наявності) не є предметом даного спору, а факт і наслідки такого притягнення до відповідальності у встановленому законодавством порядку судами не встановлені. Оскарження бездіяльності нотаріуса щодо виконання вимог законодавства про фінансовий моніторинг також не є предметом даного спору.

54. З огляду на наведене Суд не приймає до уваги аргументи щодо недотримання вимог постанови Правління Національного банку України №210 від 06.06.2013 та процедури фінансового моніторингу руху грошових коштів, викладені як у касаційній скарзі, так і у відзивах на касаційну скаргу.

55. Крім того, Суд відхиляє доводи скаржників стосовно незастосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під час розгляду справи Відповідач-1 і Відповідач-2 не навели конкретні преюдиційні обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №520/4921/17, з урахуванням того, що преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

56. Зважаючи на відсутність належного встановлення судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин, необхідних для висновку про наявність чи відсутність правових підстав для розірвання Договору, передчасними є також будь-які висновки про задоволення чи відмову і задоволенні інших позовних вимог, заявлених у даній справі. Водночас Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

57. Згідно з положеннями статей 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

58. При цьому згідно з вимогами статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

59. Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення Зборів, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що повернення корпоративних прав Позивачу є можливим шляхом припинення корпоративних правовідносин Відповідача-1 і Відповідача-2 як учасників Товариства та застосування механізму поновлення у цих корпоративних правовідносинах Позивача.

60. На думку Суду, наведений спосіб захисту як такий не суперечить закону, але його застосування з урахуванням наведеної процесуальної норми є можливим лише у випадку наявності правових підстав для повернення корпоративних прав Позивачу відповідно до норм цивільного законодавства.

61. Висновок судів попередніх інстанцій про необхідність повернення Позивачу корпоративних прав у Товаристві заснований на тому, що Договір і рішення Зборів є взаємопов`язаними та направленими на перехід часток у статутному капіталі Товариства від учасників, що вибувають, до покупців, а розірвання Договору тягне за собою відповідні зміни у статутному капіталі Товариства.

62. Однак суди не врахували, що відповідно до положень статті 653 Цивільного кодексу України самий лише факт розірвання договору не є достатньою підставою для повернення сторонами того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору. Спонукати до такого повернення можна лише у випадку, якщо воно передбачено договором або законом.

63. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень Суд вбачає, що здійснивши посилання на наявність у покупця права вимагати повернення неоплаченого товару, суди першої та апеляційної інстанції не навели конкретні правові норми чи умови Договору, які передбачають обов`язок Відповідача-1 і Відповідача-2 повернути Позивачеві відповідні корпоративні права у спірних правовідносинах.

64. Отже, встановивши обставини виконання Позивачем свого зобов`язання з передання у власність Відповідача-1 і Відповідача-2 належних йому часток у статутному капіталі Товариства, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для повернення цих часток Позивачу, належним чином не дослідивши правовідносини, які склались між сторонами у справі.

65. Крім того, суди не пересвідчились, чи є застосований ними спосіб єдиним можливим ефективним способом захисту порушених прав (охоронюваних законом інтересів) Позивача з урахуванням необхідності дотримання засад господарського судочинства, встановлених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

67. Отже, зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

69. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати обставини щодо дійсного волевиявлення сторін при укладенні Договору стосовно порядку оплати товару, наявності чи відсутності невиконання чи неналежного виконання Відповідачем-1 і Відповідачем-2 конкретних зобов`язань за Договором як підстави для застосування положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, а також щодо наслідків такого розірвання відповідно до положень законодавства та правовідносин, які склались між сторонами у справі на підставі Договору.

Судові витрати

70. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019 у справі №916/1035/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

О. Кролевець