Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.12.2019 року у справі №910/850/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/850/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

представники сторін в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця»

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Іоннікова І.А., судді - Разіна Т.І., Тарасенко К.В.)

від 19.09.2019

у справі за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 1 138 188,68 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2019 року Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (надалі - АТ «ДТЕК Західенерго», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - АТ «Українська залізниця», відповідач) про стягнення 1 138 188,68 грн штрафу за порушення термінів доставки вантажу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період з вересня по листопад 2018 року відповідачем - АТ «Українська залізниця» на підставі договору про надання послуг № 00078/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018 відвантажено на користь позивача - АТ «ДТЕК Західенерго» вантаж (вугільну продукцію) за рядом залізничних накладних, відповідно до яких доставка вантажу зі станцій відправлення відбулася з простроченням терміну доставки, встановленого пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (зі змінами та доповненнями); зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафу згідно з пунктом 116 Статуту залізниць України на суму, що відповідає ціні позову.

1.3. Заперечуючи проти позову, відповідач аргументував власним розрахунком штрафу та зауважив, що штраф за несвоєчасну доставку вантажу залізницею повинен розраховуватися від провізної плати, яка зазначається в пункті 31 залізничної накладної або у відомості вагонів, однак, позивачем у розрахунку заявлені суми штрафу, які розраховано не тільки від провізної плати, а ще від додаткових зборів, тобто суми, яка міститься у графі 34 залізничних накладних. У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивачем в розрахунку заявлені суми штрафу, які складаються не тільки з провідної плати, а ще й з додаткових зборів. А згідно статті 116 Статуту залізниць України штраф за несвоєчасну доставку вантажів розраховується від провізної плати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 у справі № 910/850/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 860 850,91 грн штрафу. В задоволенні позовних вимог про стягнення 277 337,77 грн штрафу відмовлено.

2.2. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з таких обставин:

- факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем;

- розрахунок суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має бути здійснений у відсотковому відношенні від розміру провізної плати (графа 31 накладної), а не загальної суми, сплаченої відправником (провізної плати та інших платежів(додаткових зборів)), оскільки відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф у відсотках від провізної плати.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/850/19 рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь АТ «ДТЕК Західенерго» 277 337,77 грн штрафу. В іншій частині рішення залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при визначенні розміру провізної плати у спірних правовідносинах судом першої інстанції не було взято до уваги положення статті 916 Цивільного кодексу України та пункту 3.2. договору про надання послуг №00078/ЦТЛ-2018 від 16.02.2018, яким сторони погодили про включення до складу провізної плати і інших платежів, а тому висновки місцевого господарського суду про те, що штраф за несвоєчасну доставку вантажів розраховується у певному відсотковому відношенні лише щодо провізної плати, яка згідно закріплених в додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та Пояснень щодо заповнення накладної, визначається залізницею в графі 31 відповідної накладної, є передчасними.

2.5. При ухваленні оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи

3.1. 18.10.2019 АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Одеська залізниця» звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/850/19, в якій просить скасувати вказану постанову в частині достягнутої судом апеляційної інстанції суми в розмірі 277 337,77 грн та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції зроблено висновки без урахування приписів частини 1, 3, 4 статті 916, статті 920 Цивільного кодексу України, статті 311 та частини 3 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, пункту 116 Статуту залізниць України та додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

3.3. В поданій касаційній скарзі відповідач вказав, що висновок Верховного Суду у справі № 910/9765/18 суперечить позиції, викладеній Верховним Судом у постанові, від 05.08.2019 у справі № 910/10848/18, відповідно до якої розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вагонів необхідно здійснювати виходячи лише із сум провізних плат, зазначених у відповідних залізничних накладних.

3.4. Відповідач зауважив, що розмір провізної плати вказано у кожній залізничній накладній, на підставі якої відбувалося перевезення вантажу залізницею до пункту призначення за замовленням позивача, і саме від суми провізної плати, вказаної у такій накладній, розраховується сума штрафу у разі прострочення відповідача у доставці конкретної партії вантажу на підставі відповідної залізничної накладної. Разом з тим, з розрахунку суми штрафу, наданого позивачем, вбачається, що розрахунок штрафу зроблено, виходячи не з розміру провізної плати, а із загальної суми платежу, яка включає в себе в тому числі додаткові збори за перевезення вантажу залізницею.

3.5. Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

4.2. За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 N 2147-VIII.

4.4. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

4.6. У частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.7. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, приймаючи постанову від 21.02.2020 у справі № 910/1524/19, відступила від правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 09.09.2019 у справі №910/14170/18 та від 12.09.2019 у справі №910/10427/18 щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, виходячи із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, та зауважила на необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.

4.8. З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача суми штрафу, нарахованого на підставі пункту 116 Статуту залізниць, виходячи із розміру вартості перевезення вантажу, визначеної в пункті 3.2. договору та ототожнюючи її з провізною платою як державно регульованим тарифом на перевезення вантажів залізничним транспортом, оскільки при розрахунку штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць, необхідно враховувати норми спеціального законодавства, що визначають порядок розрахунків за перевезення вантажів залізницею і надані нею послуги (виконані роботи), пов`язані з перевезенням, та розмежовувати "провізну плату" як плату за перевезення, що зазначається у графі 31 залізничних накладних, та "інші платежі" як додаткові збори, що не враховуються при розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею.

4.9. Північний апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції не врахував, що законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.

4.10. За таких обставин, суд апеляційної інстанції неправильно застосувавши статтю 916 Цивільного кодексу України статтю 116 Статуту залізниць України, безпідставно достягнув з відповідача 277 337,77 грн штрафу, нарахованих не лише на суму провізної плати, а й на інші платежі, що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.

4.11. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею в порядку пункту 116 Статуту залізниць України, виходячи із відсоткового співвідношення від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, а не із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної.

4.12. Рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 860 850,91 грн не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку не переглядаються.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. Судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/850/19 у суді касаційної інстанції, покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» задовольнити.

2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 910/850/19 в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 та ухвалення нового рішення щодо стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 277 337,77 грн штрафу, залишивши в силі у відповідній частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2019, яким відмовлено у стягненні 277 337,77 грн штрафу.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, код ЄДРПОУ 05470928) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) 8 320 грн 13 коп - витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач