Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1394/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект"

відповідач - Концерн "Міські теплові мережі"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду у складі Татенко В.М. - головуючий, Марченко О.А., Чернота Л.Ф. від 11 жовтня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" (далі - позивач) звернулося з позовом до Концерну "Міські теплові мережі" (далі - відповідач) про стягнення 32 965,18 грн. 3% річних та 334 690,62 грн. інфляційних втрат за період з липня 2014 року по липень 2017 року.

2. Позовна заява мотивована невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати робіт за договором від 22.04.2013 № 398 в сумі 430 005,04 грн., яка стягнута з відповідача рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 у справі № 908/1297/16, яке набрало законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року позов задоволений частково.

3.1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 847,11 грн. 3% річних та 88 190,11 грн. інфляційних втрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача виникла на підставі договору від 22.04.2013 № 398 та актів виконаних робіт за період з вересня 2013 року по жовтень 2015 року і відповідачем заявлено про застосування до спірних вимог наслідків спливу загального строку позовної давності.

5. Оскільки умовами договору було передбачено сплату виконаних робіт протягом 20 днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, судом першої інстанції розраховано термін оплати по кожному з наданих 44 актів та констатовано, що в межах трирічного строку позовної давності заявлено вимоги лише по трьом актам від 12.03.2015 №32, від 16.09.2015 №556, від 16.09.2015 № 555, строк позовної давності щодо виконання основного зобов'язання по яким не сплинув до дати звернення з позовом - 07.07.2017.

6. Судом також констатовано, що розмір основної заборгованості підтверджується судовим рішенням у справі № 908/1297/16, яке відповідачем не виконано.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2017 року рішення Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову.

7.1. Прийнято нове рішення, яким позов задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 32 965,18 грн. 3% річних та 334 690,18 грн. інфляційних втрат.

8. Апеляційний господарський суд зазначив, що судом першої інстанції при вирішенні питання позовної давності не взято до уваги правову природу нарахувань за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Так, унаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його повного виконання (стаття 599 Цивільного кодексу України).

9. Отже, висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за спірними вимогами у зв'язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу є помилковим, оскільки інфляційні втрати та 3% річних не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 Цивільного кодексу України.

10. Більше того, враховуючи правову природу 3 % річних та інфляційних нарахувань, як складову суми боргу, перебіг позовної давності, щодо стягнення спірних сум у контексті приписів ст. 264 Цивільного кодексу України перервався зі зверненням позивача з позовом щодо стягнення боргу у сумі 430 005,04 грн. у справі № 908/1297/16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача

11. У листопаді 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 04 вересня 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

12. Розрахунок позовних вимог не є вірним, оскільки спірні суми нараховані на заборгованість за актами з 01.04.2013 по 07.07.2014, тобто за межами строку позовної давності , про що було заявлено відповідачем.

13. Враховуючи сплив трирічного строку позовної давності по 41 акту виконаних робіт, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову у відповідній частині, самостійно здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за увесь період прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим та припиняється в момент повного виконання основного зобов'язання.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

15. За змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

16. Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України, зокрема в постанові від 17 лютого 2016 року у справі N 905/3137/14-908/5775/14.

17. Отже, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

18. Судами у даній справі встановлено, що заборгованість за договором не була погашена відповідачем у період і після прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2017 у справі № 908/1297/16.

19. При цьому абсолютно правильним є викладений в пункті 8 цієї Постанови висновок апеляційного господарського суду щодо правової природи нарахувань за статтею 625 ЦК України як триваючого правопорушення, яке припиняється лише в момент повного виконання основного зобов'язання, а тому встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності щодо таких нарахувань обраховується за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом, якщо основне зобов'язання боржником не виконано.

20. Більше того, у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності за 3% річних та інфляційними втратами, як складовими основного зобов'язання, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України - внаслідок звернення позивача з позовом щодо стягнення основного боргу в сумі 430 005,04 грн. у справі № 908/1297/16. Проте у будь-якому випадку дані позовні вимоги заявлені позивачем за період з 07.07.2014 по 07.07.2017 (дата звернення з позовом), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

21. Керуючись вищезазначеним, а також імперативними нормами статі 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин з урахуванням встановлених обставин справи.

22. Зазначеним у пунктах 19, 20 цієї Постанови спростовуються доводи касаційної скарги у пунктах 12, 13 Постанови, як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 908/1394/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.