Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.02.2018 року у справі №904/11088/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/11088/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

- Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська,

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства"

прокурор Генеральної прокуратури України Збарих С.М. (посвідчення №028728 від 05.09.2014)

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 09.08.2017

у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Березкіна О.В., Дармін М.О.

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 04.05.2017

у складі судді Рудовської І.А.

за позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

про витребування майна

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 22.01.2018 на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №904/11088/16 Господарського суду Дніпропетровської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. 01.02.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 22.01.2018, справа №904/11088/16 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 27.03.2018 о 10 год. 30 хв. з повідомленням учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи, відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 у справі №904/11088/16.

3. Прокуратура Дніпропетровської області 17.11.2018 подала відзив №05/2-2024-вих 17 від 10.11.2017 на касаційну скаргу.

4. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 23, 25, 26, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, та норм процесуального права - статей 12, 16, 33, 35, 43, 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" (далі - ТОВ "ТУЛС", відповідач) про витребування від відповідача на користь позивача нежитлового приміщення №181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98352112101) вартістю 37 616 грн.

6. Позовні вимоги мотивовані тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади міста Дніпро шляхом витребування зазначеного майна у відповідача, добросовісного набувача на підставі статей 387, 388 ЦК України.

7. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 порушено провадження у справі №904/11088/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2016.

8. 09.12.2016 ТОВ "ТУЛС" звернулося до Господарського суду із зустрічним позовом з вимогою відстрочити ТОВ "ТУЛС" сплату судового збору за подання даного зустрічного позову до ухвалення судового рішення у справі; прийняти дану зустрічну позовну заяву до розгляду та порушити провадження у справі; усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням №181, яке знаходиться за адресою: місто Дніпро, вул. Крюкова, буд. 45, що належить на праві власності ТОВ "ТУЛС".

9. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 повернено зустрічну позовну заяву без розгляду на підставі пункту 4 частина 1 статті 63 ГПК України.

Короткий зміст рішення першої інстанції

10. 04.05.2017 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11088/16 у складі судді Рудовської І.А. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, витребувано від ТОВ "Тулс" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98352112101) вартістю 37 616 грн., стягнуто з ТОВ "Тулс" на користь Прокуратури Дніпропетровської області 1 378 грн. судового збору, відмовлено в заяві про забезпечення позову.

11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, майно вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади міста Дніпро шляхом його витребування від відповідача, як добросовісного набувача згідно із статтями 387, 388 ЦК України.

12. Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.1991 рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" та рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська. Належність спірного об'єкта до об'єктів нерухомості, зазначених в переліках до цих рішень Дніпропетровської міської ради, підтверджено рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14.05.2013 у справі №200/5829/13-ц .

13. 03.07.2013 на підставі зазначених рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів відділом Дніпропетровського міського управління юстиції проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення №181, що розташоване за адресою: вул. Крюкова, буд. 45 у місті Дніпро, загальною площею 41,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98352112101) (далі - спірне нерухоме майно).

14. Також, судом встановлено прийняття рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 про передачу ряду об'єктів комунальної власності, зокрема, спірного приміщення з балансу третьої особи-1 (Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради (далі - ВРЖЕП АНД району) на баланс іншого комунального підприємства - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

15. Суд встановив порушення ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 справи про банкрутство №38/5005/6637/2012 третьої особи-1 та введення ліквідаційної процедури 14.08.2012 в цій справі. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 про передачу спірного комунального майна ВРЖЕП АНД району третій особі-2 виконано не було, внаслідок чого спірне нерухоме майно обліковувалось на балансі підприємства-банкрута, що не оспорювалося сторонами у даній справі.

16. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу від 31.08.2015 Прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора у справі про банкрутство (із доповненням до неї) та визнано неправомірними дії ліквідатора Барановського О.М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, в тому числі спірного нежитлового приміщення №181 по вул. Крюкова, 45 у місті Дніпро, визнано недійсними результати біржових торгів з продажу цього приміщення 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу цього приміщення, укладений на їх підставі, зокрема, договір купівлі-продажу спірного майна №1277 від 26.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Мудрецькою І.В. між ВРЖЕП АНД району в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саричевої Н.В. та ТОВ "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД". Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі №38/5005/6637/2012 зазначена ухвала залишена без змін. Разом з тим, Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанова апеляційного суду від 12.01.2017 була скасована з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

17. Судом встановлено, що в подальшому, набувач майна за недійсним правочином ТОВ "Емінтіа Ентерпрайзис ЛТД" перепродав його відповідачу - ТОВ "Тулс" у даній справі шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №5809 від 05.12.2013.

18. З урахуванням того, що у справі №38/5005/6637/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлювались та не доводились знову з огляду на приписи статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

19. 09.08.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Вечірко І.О. (головуючий), Березкіна О.В., Дармін М.О. залишив без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 - без змін.

20. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, зазначивши про те, що неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена судовими рішеннями у справі про банкрутство №38/5005/6637/2012. Приймаючи до уваги спеціальне правове регулювання відповідно до статті 143 Конституції України, статті 327 ЦК України, статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо розпорядження майном територіальними громадами, яке вимагає волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням виключно пленарного засідання Дніпропетровської міської ради, апеляційний суд дійшов висновку про вибуття майна від власника поза його волею та обґрунтованість вимог прокурора, заявлених в інтересах органу місцевої ради про віндикацію майна згідно з частиною 4 статті 388 ЦК України.

21. Апеляційний суд спростував доводи скаржника про пропуск строку позовної давності з посиланням на те, що правомірність правочину презюмується, а встановлення юридичного факту недійсності правочину за судовим рішенням, означає, що про недійсність правочину сторона (прокурор) дізналася з моменту прийняття судового рішення 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012. Відтак, позивач не пропустив строку позовної давності про витребування спірного майна.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

22. Скаржник доводив, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статей 330, 387, 388 ЦК України, статті 23, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992, статей 74, 78, 219 Господарського кодексу України, статей 16, 35, 43, 65 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), дано невірну оцінку обставинам неправомірності вибуття майна від законного власника, оскільки власник передав його на баланс ВРЖЕП АНД району; помилково не прийнято до уваги, що боржник, як комунальне підприємство, яке перебувало у ліквідаційній процедурі правомірно включив до ліквідаційної маси майно, що було передано йому на баланс відповідно до статей 23, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому на праві господарського відання майном відповідно до статей 74, 78, 219 Господарського кодексу України, а отже Дніпропетровська міська рада знала, що спірне майно буде включено до ліквідаційної маси та має бути відчужено в процедурі ліквідації комунального підприємства ВРЖЕП АНД району, що додатково підтверджується рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.07.2013 "Про вирішення питання комунальної власності територіальної громади міста", додатком №1 якого закріплено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, закріплених за ВРЖЕП АНД району, куди включено спірний об'єкт.

23. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки заявленому клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України, тоді як важливою умовою для правильного вирішення спору є встановлення обставин початку перебігу строку позовної давності та його спливу.

24. Також, скаржник зазначав, що всупереч вимогам частини 9 статті 16 ГПК України (в редакції на час розгляду справи судами), даний спір розглядався не в межах справи про банкрутство, а в позовному провадженні.

Доводи інших учасників справи

25. Прокуратура Дніпропетровської області у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно та об'єктивно встановлено всі обставини справи та прийнято законні та обґрунтовані рішення.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Конституція України

Стаття 19 - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 143 -територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

27. Господарський кодекс України

Стаття 20 - держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

Частини 1, 3 статті 78 - комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

28. Закон України "Про місцеве самоврядування"

Частина 5 статті 16 - від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Стаття 26 - до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Частини 5, 8 статті 60 - органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності; об'єкти комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

29. Цивільний кодекс України

Статті 12, 15 - особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд.

Стаття 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статті 319, 321, 658 - власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Стаття 330 - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 387 - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частини 1, 3 статті 388 - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

30. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до внесення змін 19.01.2013)

Частина 1 статті 22 - у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Стаття 23 - з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Стаття 26 - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, здійснюється виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів

32. Положення статті 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили. Судовими рішеннями у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району було встановлено, що спірне нерухоме майно не належало зазначеному підприємству, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення майна до ліквідаційної маси боржника та подальшої його реалізації, а також визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження спірного майна. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння Дніпровської міської ради поза волею власника, а тому в силу положень частини першої статті 388 ЦК України, міська рада має право на витребування його у відповідача як добросовісного набувача.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

33. Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не були належним чином досліджені обставини, за якими спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади, Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у даній справі та виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, а також суперечать положенням статей 35, 115 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), частини 4 статті 75 ГПК України (в редакції після 15.12.2017). Також безпідставним є посилання скаржника на судову практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 11.04.2012 у справі №5002-16/2989-2011 оскільки предметом спору у цій справі було відчуження військового майна, правовий статус якого відрізняється від комунального майна, а отже ці відносини не є подібними.

34. Доводи скаржника про те, що в ході провадження у справі про банкрутство припиняються повноваження Дніпропетровської міської ради, як власника майна боржника та органу управління майном територіальної громади, відповідно до статті 23 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням статей 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 19, 143 Конституції України, оскільки в даному випадку провадження у справі про банкрутство здійснювалося щодо комунального підприємства, якому орган місцевого самоврядування передав частину майна територіальної громади в господарське відання, та правовий статус такого майна повинен визначатися з врахуванням норм законодавства про місцеве самоврядування, які є спеціальними та підлягають переважному застосуванню.

35. Щодо доводів скаржника про не застосування судами попередніх інстанцій частини 2 статті 388 ЦК України, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у продавця за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до постанови від 03.10.2011 у справі №51/232 та постанови від 17.10.2011 у справі №5002-8/5447-2010, з якою погоджується касаційний суд.

36. Доводи скаржника про порушення судами процесуального порядку розгляду позовної заяви про витребування майна, відчуженого в процедурі ліквідації ВРЖЕП АНД району, передбаченого частиною 9 статті 16 та пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), а саме - порушення судами підсудності розгляду майнових спорів боржника у межах провадження у справі про банкрутство, відхиляються колегією суддів касаційної інстанції з огляду на те, що порушення правил підсудності у даній справі не призвело до прийняття судами попередніх інстанцій неправильного рішення по суті позовних вимог, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів про задоволення позовних вимог про витребування майна.

37. Твердження скаржника про відсутність правової оцінки судів на заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає безпідставними з огляду на таке. Суди вказали на те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення ЦК України про набувальну давність (стаття 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, з якою погоджується касаційний суд.

38. Аналізуючи через призму статті 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

40. Враховуючи викладене вище та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 ГПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга ТОВ "Тулс" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 - залишенню без змін.

В. Судові витрати

41. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Тулс" та залишає без змін оскаржувані судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 у справі №904/11088/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк